Справа № 2а-2а/1570/2768/2011
16 червня 2011 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Одеський консервний завод»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000362350/0 від 04.04.2011р.,
Приватне акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «Одеський консервний завод»(надалі по тексту -Позивач, або ПАТ «Виробниче об'єднання «Одеський консервний завод») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (надалі по тексту Відповідач або ДПІ у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000362350/0 від 04.04.2011р. Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки щодо взаємовідносин з постачальниками, суми податку на додану вартість по яких включено до податкового кредиту та являються складовими від'ємного значення, заявленого до відшкодування в періоди квітень 2009 року, серпень 2009 року та на підставі акту перевірки від 24.03.2011 р. № 1304/23-512/30087693 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000362350/0 від 04.04.2011р., відповідно до якого позивачу в зв'язку з порушенням п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі по тексту - Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень та серпень 2009 року у розмірі 1378871,70 грн. Зокрема в акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що неможливо підтвердити фактичну сплату сум ПДВ постачальниками по ланцюгу до виробника, підприємству, що перевіряється покупцю ПАТ «Виробниче об'єднання «Одеський консервний завод», у зв'язку з чим зменшено заявлену суму до бюджетного відшкодування за періоди: квітень 2009 року у сумі - 188174,70 грн. та серпень 2009 року у сумі - 1190697,00 грн. Позивач вважає, що такий висновок не ґрунтується на законі, оскільки він суперечить п. 1.3, 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 та ст. 10 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку Позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та допитавши свідків, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Судом встановлено, що на підставі рішення начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси, посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси, згідно вимог п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-У, відповідно до наказу по ДПІ в Приморському районі м. Одеси від 23.03.2011р. за № 785 проведено документальну невиїзну перевірку ЗАТ «Виробниче об'єднання «Одеський консервний завод»(правонаступник якого ПАТ «Виробниче об'єднання «Одеський консервний завод») щодо взаємовідносин з постачальниками, суми податку на додану вартість по яких включено до податкового кредиту та являються складовими від'ємного значення, заявленого до відшкодування в періоди квітень 2009 року, серпень 2009 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт «Про результати позапланової невиїзної перевірки ЗАТ «Виробниче об'єднання «Одеський консервний завод»щодо взаємовідносин з постачальниками, суми податку на додану вартість по яких включено до податкового кредиту та являються складовими від'ємного значення, заявленого до відшкодування в періоди квітень 2009 року, серпень 2009 року»від 24.03.2011 року № 1304/23-512/30087693 (а.с. 8-19), відповідно до якого відповідачем встановлено, що в порушення п. 1.8 ст. 1 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) позивачем завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 1378871,70 грн., в т.ч. по періодам: квітень 2009 року у сумі - 188174,70 грн. та серпень 2009 року у сумі - 1190697,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення року від 04.04.2011 року № 0000362350/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого на рахунок платника у розмірі 1378871,70 грн., у тому числі по періодам: за квітень 2009 року у сумі - 188174,70 грн. та за серпень 2009 року у сумі - 1190697,00 грн. (а.с. 20).
Судом встановлено, що згідно з поданою позивачем до ДПІ у Приморському районі м. Одеси податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2009р. від 20.05.2009р. (а.с. 79-80) та розрахунком суми бюджетного відшкодування (а.с. 83), позивачем відповідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року задекларовано бюджетне відшкодування з ПДВ на рахунок у банку платника в сумі 2846052 грн.
Згідно з поданою позивачем до ДПІ у Приморському районі м. Одеси податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2009р. від 21.09.2009р. (а.с. 88-89) та розрахунком суми бюджетного відшкодування (а.с. 93), позивачем відповідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року задекларовано бюджетне відшкодування з ПДВ на рахунок у банку платника в сумі 1190697 грн.
Відповідно до акту перевірку станом на момент складання акту перевірки не відшкодовано: квітень 2009 року у сумі - 188174,70 грн., серпень 2009 року у сумі - 1190697,00 грн.
Відповідно до акту перевірки від 24.03.2011 року № 1304/23-512/30087693, відповідачем було встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997р., внаслідок завищення у квітні, серпні 2009 року позивачем суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1378871,70 грн. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що неможливо підтвердити фактичну сплату сум ПДВ постачальниками по ланцюгу до виробника, підприємству, що перевіряється покупцю ЗАТ «Виробниче об'єднання «Одеський консервний завод», у зв'язку з чим зменшено заявлену суму до бюджетного відшкодування за періоди: квітень 2009 року у сумі - 188174,70 грн. та серпень 2009 року у сумі - 1190697,00 грн.
Суд з даним висновком відповідача не погоджується, виходячи з наступного.
Для надання правової оцінки щодо заявлення платником податку на додану вартість до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість необхідно застосовувати положення Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року (чинного на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування), якими регламентується порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення сума податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню з бюджету.
Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований пп. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.4, п. 7.5, п.7.7 ст. 7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.
Пунктом 1.8. ст. 1 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, встановлено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту.
ДПІ у Приморському районі м. Одеси відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України не було доведено порушення позивачем вищезазначеного порядку визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
Зокрема, судом встановлено, що сума заявлена позивачем до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень, серпень 2009р. складає 1378871,70 грн. та заявлена з дотриманням вищенаведених вимог Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, зокрема, вказані суми були сплачені контрагентами в ціні отриманих товарів (послуг) та були віднесені на підставі належним чином оформленим податкових накладних до складу податкового кредиту у квітні, серпні 2009р., що підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, договорами, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), заявками на перевезення вантажу автомобільним транспортом, товарно-транспортними накладними, які були дослідженні в судовому засіданні та відповідачем в ході перевірки.
Таким чином, актом перевірки та судом не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.
Посилання ДПІ у Приморському районі м. Одеси про неможливість відшкодування заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум, у зв'язку з відсутністю висновків зустрічних перевірок постачальників товару у ланцюгу постачання щодо фактичної сплати податку до бюджету, не можуть братись судом до уваги, оскільки Закон № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не встановлює обов'язку позивача при визначенні податкового кредиту здійснювати надмірну сплату ПДВ до бюджету. Позивач як покупець товарів (робіт, послуг) при придбанні товару зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету, і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Саме це є умовою при визначенні відшкодування покупця відповідно до підпункту «а»пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону.
Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку), на якого і покладено законодавцем обов'язок, що безпосередньо витікає з визначення терміну «платник податку»наведеному в п. 1.3 ст. 1 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року.
Пункт 1.8 статті 1 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не містить будь-яких вказівок на те, що для отримання права на відшкодування платник податку, має довести фактичне надходження сум ПДВ до бюджету для включення їх до складу податкового кредиту. Не містить таких вимог і п.7.7 ст.7 цього Закону, який є імперативним для визначення суми податку, який підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню із бюджету.
Законом України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не встановлена обумовленість між підтвердженням сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) та віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг). Закон № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником або контрагентами постачальника своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податку на додану вартість до державного бюджету.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).
Суд вважає, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками, з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань, може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.
ДПІ у Приморському районі м. Одеси ні в акті перевірки та ні в судовому засіданні, в особі свого представника, не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій.
Крім того в акті перевірки зазначено, що станом на момент проведення невиїзної документальної перевірки не отримано відповіді в загалі чи основне підтвердження по І ланцюгу постачання складають відповіді, в яких не зазначено ні номенклатури товарів (послуг), не зазначено чи проведено сплату податку.
Суд критично відноситься до вказаних твердження відповідача, оскільки судом встановлено, що після отримання акту перевірки позивачем було негайно зв'язано з усіма діючими контрагентами, для встановлення фактів отримання запитів від ДПІ, на що була отримана наступна інформація та документи, що її підтверджують, а саме: квітень 2009 року:
ДП «Укрспецпостачзбут»- направлено відповідь про підтвердження податкового кредиту у якості виробника (вих. № 2 від 16.02.2011р.) на запит ДПАУ СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків (2431/10/07-20 від 31.01.2011);
ТД «Крахмалпродукт»- за інформацією, отриманої від працівників ТД «Крахмалпродукт»запитів від податкових органів щодо підтвердження податкового кредиту по ТД «Крахмалпродукт»не надходило;
ПП «Сервіг»- надало відповідь на запит податкових органів й підтвердили податковий кредит, у якості виробника (вхідний номер податкової інспекції 21293/7/23-2/1562 від 28.12.2009р.).
Серпень 2009 року:
ТОВ «Луксор»- направлено відповідь про підтвердження податкового кредиту (вих. № 131від21.04.2010р. ) на запит ДПІ у Печерському районі м. Києва (2057/10/23-1111 від 22.03.2010р.). Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 163511, зазначено про вручення даної відповіді 22.04.2010 року;
ТОВ ТРК «ДЖАЗ»- відповідно до бази даних СДПІ, ТОВ ТРК «ДЖАЗ»надало відповідь на запит (вих. № 31423/7/16-268) податкових органів й підтвердили податковий кредит у якості виробника, (вхідний номер податкової інспекції 1471/23-513 від 15.01.2010 року);
РК ТОВ «Радіо Одеса»- відповідно до бази даних СДПІ, РК ТОВ «Радіо Одеса»надало відповідь на запит (вих. № 31435/7/162-68 від 01.12.2009р.) податкових органів й підтвердили податковий кредит у якості виробника, (вхідний номер податкової інспекції 1472/23-513 від 15.01.2010р.);
ТОВ «Авто-Гамма»- відповідно до бази даних органів СДПІ, ТОВ «Авто-Гамма»надало відповідь на запит (вих. № 52303/23-222/52 від 25.12.2009р.) податкових органів й підтвердили податковий кредит у якості виробника. Зазначені обставини представником відповідача у судовому засіданні не спростовувались
Отже податковими органами були отримані фактично всі відповіді від контрагентів, і не отримані лише у тих контрагентів, яким взагалі запити не направлялись.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Судом встановлено, що позивач в момент сплати постачальнику, вартості придбаного товару (послуг), сплатив ПДВ у ціні товару, що підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними, відносно правильності заповнення яких представник відповідача та перевіряючі при проведенні перевірки та у судовому засіданні не заперечували.
Крім того, надані позивачем та досліджені в судовому засіданні докази (а.с. 47-252, том І, 1-250, том ІІ, 1-250, том ІІІ, 1-98, том ІУ) свідчать про реальність господарських операцій, характер яких представником відповідача в судовому засіданні не заперечувався.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно зі ст. 105 КАС України позивач має право, зокрема, вимагати скасування або визнання не чинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
На підставі викладеного та враховуючи, те що ДПІ у Приморському районі м. Одеси за наслідками перевірки позивача та в ході розгляду справи не було доведено неправомірність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 1378871,70 грн., суд дійшов висновку, що податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0000362350/0 від 04.04.2011року суперечить вимогам чинного законодавства, відповідно є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно зі ст. 105 КАС України позивач має право, зокрема, вимагати скасування або визнання не чинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Суд вважає за необхідне на підставі положень ч.2, 3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Таким чином, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Одеський консервний завод»правомірні, обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Одеський консервний завод»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000362350/0 від 04.04.2011р. - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0000362350/0 від 04.04.2011р.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 17 червня 2011 року.
Суддя С.О. Cтефанов