Справа № 2а/1570/2625/2011
20 червня 2011 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом та просили суд визнати протиправними дії Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури Одеської області щодо невидачі копій документів, вказаних у заяві від 05.10.2010 року; зобов'язати відповідача видати їм копії документів, вказаних у заяві від 05.10.2010 року; визнати протиправними дії відповідача щодо розгляду скарги СУ ГУМВС згідно із Законом України «Про звернення громадян», а не в порядку КПК України та наказу Генеральної прокуратури України № 4гн від 19.05.2005 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що 05.10.2010 року вони звернулися до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури із заявою, у якій просили направити їм копію скарги, зазначеної у документі прокуратури від 12.08.2010 року № 18ж-06, надати можливість ознайомитися із скаргою і наглядовим провадженням по ній та направити копію документа СУ ГУМВС. Зважали, що відповідач повинен був направити їм прийняті в порядку КПК України рішення -постанову про порушення кримінальної справи або про відмову в порушенні кримінальної справи. Однак оскільки відповідач, порушивши, на думку позивачів, норми чинного законодавства, не надав обґрунтовану відповідь у встановлені строки, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимушені звернутися до суду із зазначеним позовом.
В судове засідання позивачі не з'явилися, згідно зазначеного у позові клопотання просили суд розглядати справу в їх відсутність.
Представник відповідача до суду також не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Жодних клопотань з приводу своєї неявки до суду не надав.
Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, у зв'язку із наступним. Із змісту позовних вимог та їх обґрунтування убачається, що фактично позивачами оскаржуються дії органу прокуратури в процесі організації перевірки їх заяв про злочини.
Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Варто зазначити, що при визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій. Водночас судам слід звернути увагу на те, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Тому, враховуючи приписи Кодексу адміністративного судочинства України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів. При цьому відповідно до статей 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України дії органів дізнання, слідчого, прокурора можуть бути оскаржені до суду. Згідно з вимогами частин першої та другої статті 3 Кримінально-процесуального кодексу України провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місця вчинення злочину. При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи. Завданнями кримінального судочинства відповідно до статті 2 Кримінально-процесуального кодексу України є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Отже, кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. У зв'язку із цим необхідно зазначити, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України. Таким чином, спірні відносини, які виникають між заявниками та прокуратурою, слідчим, органом дізнання під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини, не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку прийняття заяв і повідомлень про злочини та їх розгляду регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України. Крім того, захист прав заявників, з урахуванням обов'язковості дотримання вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшла заява, перевірити, чи містить звернення викладені ознаки суспільно небезпечного діяння, встановленого Кримінальним кодексом України, відповідність заяви вимогам статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України, дотримання відповідачем інших приписів, установлених Кримінально-процесуальним кодексом України. Адміністративний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав заявника. За таких обставин вимоги заявника про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини повинні розглядатися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства. При цьому суд враховує, що як направлення копії скарги, так і ознайомлення із матеріалами наглядового провадження є складовою дій, що вчиняються або можуть вчинятися під час організації перевірки відповідних заяв про злочини, що відноситься до сфери кримінального судочинства. У зв'язку із цим суд не приймає до уваги доводи позивачів на те, що спір із суб'єктом владних повноважень виник не з приводу прийняття рішення в порядку КПК України, а відносно них було порушено вимоги законодавства щодо звернення громадян, оскільки вони ґрунтуються на хибному тлумаченні позивачами норм чинного законодавства, так як Білгород-Дністровська міжрайонна прокуратура в даному випадку не здійснювала управлінських функцій, тобто не була суб'єктом владних повноважень у розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України.
Згідно п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст.157 КАС України, суд
Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії закрити.
Роз'яснити позивачам, що зазначені вимоги підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя _____________________ І.В. Завальнюк