Справа № 2а-7784/10/1570
20 грудня 2010 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Катаєвої Е.В.,
секретаря Юзефович Ю.А.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями державного головного підприємства „Медисан” лікувально-санаторної восстановчої асоціації державної канцелярії республіка Молдова „Санаторій „Молдова” до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень,
До суду звернулось Дочірне підприємство з іноземними інвестиціями державне головне підприємство „Медисан” лікувально-санаторної восстановчої асоціації державної канцелярії республіка Молдова „Санаторій „Молдова” (далі ДП „Медисан”) з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси (далі ДПІ), в якому просить скасувати податкові повідомлення -рішення №0002141504/0 від 26.02.2010 року та №0002141504/1 від 21.05.2010 року, за якими визначене податкове зобов'язання з земельного податку у сумі 1520563,50гривень (1013709,0 за основним платежем, 506854,5 за штрафними (фінансовими) санкціями) на підставі акту №8/23-4/03356074 від 11.01.2010 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2009 року.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що рішення, яке оспорюється винесено на підставі акту перевірки №8/23-4/03356074 від 11.01.2010 року, але висновки цього Акту не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідач протиправно здійснив перевірку ДП „Медисан”, так як в направленнях на перевірку від 04.12.2009 року та від 21.12.2009 року зазначено про намір ДПІ здійснити позапланову документальну перевірку, проте такого виду перевірки п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу»не передбачено. Крім того, позапланова перевірка здійснена у відсутності рішення суду, наявність якого відповідно до ст.11-1 Закону є обов'язковим .
Також позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що статтею 7 Закону України «Про плату за землю»встановлено ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, а тому у нього не має підстав враховувати при розрахунку суми податкового зобов'язання із сплати земельного податку ставку, видану Одеським міським управлінням земельних ресурсів.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Крім того, представник позивача вважає необґрунтованим нарахування позивачу суми земельного податку, оскільки таке нарахування відповідно до Земельного кодексу України, Закону України «Про плату за землю»повинно здійснюватися платникам зазначеного податку, якими є власники земельних ділянок та землекористувачі. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання відповідного документу та його державної реєстрації.
Крім того, представник позивача зазначив, що у зв'язку з відсутністю у ДП „Медисан” первинних документів щодо наявної площі земельної ділянки, здійснив донарахування податку на землю за 2008 та 2009 рік, відповідач, користуючись розрахунком плати за землю за 2007 рік, фактично застосував до позивача непрямі методи визначення податкового зобов'язання, яке повинно нараховуватися згідно Методики визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами, затвердженої законом ( пп 4.3.3. п.4.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000, із змінами та доповненнями (далі -Закон України №2181). Проте в Україні такого закону не прийнято. Відповідно до пп 4.3.5. п.4.3 Закону України №2181 рішення про сплату таких податкових зобов'язань приймається у судовому порядку.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, наполягав, що оспорювані рішення є законними та обґрунтованими, винесені у відповідності до вимог чинного законодавства. Представник відповідача також зазначив, що позивач сплачував у 2007 році земельний податок не в повному обсязі, без урахування грошової оцінки землі, а у 2008, 2009 роках не тільки не платив земельний податок, а взагалі не надавав розрахунки земельного податку. За результатами перевірки позивачу визначене податкове зобов'язання, а також нараховані штрафні ( фінансові) санкції.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані ними докази у їх сукупності, судом встановлено, що ДП „Медисан” зареєстроване 04.03.1999 року, остання реєстрація відбулась 16.02.2010 року (а.с.45-46). Відповідно до п.1.1 Статуту Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями державного головного підприємства „Медисан” лікувально-санаторної восстановчої асоціації державної канцелярії республіка Молдова „Санаторій „Молдова” 04.03.1999 року є правонаступником Підприємства «Санаторій Молдова» лікувально-санаторної асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова, що було зареєстроване Приморським РВК міста Одеси під №10 від 28.07.1994 року. Засновником підприємства є Державне головне підприємство „Медисан” лікувально-санаторної восстановчої асоціації державної канцелярії республіка Молдова. Пунктом 4.4 визначено, що засновник надає майно Підприємству на праві повного господарського видання без переходу права власності згідно з діючим законодавством України (а.с.53). На податковому обліку в органах податкової служби позивач знаходиться з 16.03.1999 року.
11.01.2010 року ДПІ складений акт №8/23-4/03356074 «Про результати позапланової виїзної перевірки ДП „Санаторій „Молдова” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2009 року (а.с.10-25). Згідно з висновками акту встановлено порушення ДП „Санаторій „Молдова” статей 2,7,12,14,17,23 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року №2535-ХП (далі Закон України №2535-ХП) - не справлявся земельний податок за 2008-2009 роки та невірно обчислений земельний податок за 2007 рік.
На підставі Акту від 11.01.2010 року ДПІ 26.02.2010 року прийняло податкове повідомлення-рішення №0002141504/0, за яким визначене податкове зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб у сумі 1520563,50 гривень (1013709,00гривень за основним платежем, 506854,50грн. -штрафна (фінансова) санкція) за встановлені перевіркою порушення ст.14 Закону України №2535-ХП (а.с.26).
Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до ДПІ (а.с.28-30), яка прийняла рішення про результати розгляду первинної скарги №30331/10/25-012 від 21.05.2010 року, відповідно до якого залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0002141504/0 від 26.02.2010 року, а скарга -без задоволення (а.с.31-34)
За результатами вказаного рішення ДПІ прийняло податкове повідомлення -рішення №0002141504/1 від 21.05.2010 року, за якими визначене податкове зобов'язання з земельного податку у сумі 1520563,50гривень (1013709,0 за основним платежем, 506854,5 за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.27).
Згідно з пп.2.1.4 п. 2.1 ст.2 Закону України №2181 податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-ХІІ від 04.12.1990 визначено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, додержання валютного законодавства.
Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) передбачені ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу України”.
Однією з підстав для проведення позапланової перевірки є виявлення недостовірності даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту (п.3 ч.6 ст.11-1).
В акті зазначено, що саме на цій підставі була здійснена позапланова перевірка позивача з посиланням на те, що ДПІ до ДП «Санаторій Молдова»були направлені листи від 02.11.2007 року №52973/10/15-05, від 12.05.2008 року №22293/10/15-04, від06.06.2008 року №27631/10/15-4, від 28.09.2009 року №53498/10/15-4/150 про надання пояснень щодо заниження податкових зобов'язань, неподання податкових розрахунків земельного податку за 2008-2009 р.р. та відповідно несплати земельного податку. Відповіді від ДП «Санаторій Молдова»до ДПІ не надходили (а.с.22). Судом встановлено, що не спростовується відповідачем, що за 2008,2009 р.р. позивач взагалі не надавав декларації щодо розрахунку земельного податку.
При таких обставинах суд вважає необґрунтованим посилання відповідача як на підставу проведення позапланової виїзної перевірки позивача на пункт 3 ч.6 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу України”, який не передбачає підставою проведення перевірки неподання декларації, навпаки така декларація платником податку повинна бути подана, та якщо в неї виявлена податковим органом недостовірна інформація надається запит платнику податку щодо пояснень цієї інформації.
Разом з тим суд не приймає до уваги доводи позивача в обґрунтування своїх позовних вимог щодо неправомірності здійснення перевірки у зв'язку з відсутністю рішення суду, оскільки при наявності підстав, передбачених частиною 6 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу України” рішення суду не потрібне.
В акті перевірки зазначено, що на підставі рішень виконкому ОМР від 28.04.1954р. №362 з доповненнями від 25.08.1956 р. №924 Управлінню справами ради Міністрів Молдавської РСР для будівництва санаторію відведено земельну ділянку загальною площею 4,5га, що знаходиться за адресою:м. Одеса, вул.Посмітного,2. Згідно з протоколом від 21.11.2003 року між Урядом Молдови і ФДМ України «Про правовий статус (права власності) Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями державного головного підприємства „Медисан” лікувально-санаторної восстановчої асоціації державної канцелярії республіка Молдова „Санаторій „Молдова”, Республіка Молдова набула право власності на Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями державного головного підприємства „Медисан” лікувально-санаторної восстановчої асоціації державної канцелярії республіка Молдова „Санаторій „Молдова” з дати підписання протоколу.
ДП «Санаторій «Молдова»та його попередники надавали до ДПІ розрахунки земельного податку на дану земельну ділянку та здійснювали його сплату з 1993 по 2007 роки. Податкові розрахунки земельного податку за 2008-2009 р.р. до ДПІ не надані та земельний податок не сплачено. У 2007 році земельний податок санаторієм обчислювався за ставкою, яка не підтверджена землевпорядними органами. Посилаючись на грошову оцінку земельної ділянки визначену листом №1279-ДР від 02.10.2006 року (а.с.90-91) перевіряючі розрахували позивачу заборгованість по земельному податку. При цьому площа земельної ділянки перевіряючими визначалась з рішення виконкому Одеської міської ради від 28.04.1954р.№362 (а.с.21-22,76-80,86-89).
Суд вважає, що таке рішення суб'єкта владних повноважень не ґрунтується на вимогах законодавства. При цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.2 Закону України „Про систему оподаткування” №1251 від 25.06.1991 року під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідно рівня або державного цільового фонду, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Порядок і умови земельного податку регулюється Законом України №2535-ХП, статтею 5 якого визначено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Згідно ч.1 ст.15 Закону України №2535-ХП власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Відповідно до ст.13 Закону України №2535-ХП підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який згідно з пунктами 2,8 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМ України №15 від 12.01.1993 року, включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, облік кількості та якості земель, економічної та грошової оцінки земель. Облік кількості земель ведеться по власниках земель і землекористувачам.
Судом встановлено, що у позивача відсутні документи, які підтверджують право власності, користування або оренди земельною ділянкою площею 4,5 га за адресою м.Одеса, вул. Посмітного,2. Вказані обставини не оспорюються в акті перевірки (а.с.21) та представником відповідача у судовому засіданні.
При таких обставинах суд вважає, що у відповідача були відсутні передбачені законом умови та підстави для нарахування позивачу земельного податку та відповідно для прийняття податкових повідомлень-рішень №0002141504/0, №0002141504/1 за якими визначене податкове зобов'язання з земельного податку у сумі 1520563,50гривень.
Крім того, суд вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до пп.4.2.2 «а»ст.4 Закону України №2181 контролюючій орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку у разі неподання у встановлені строки податкової декларації. Таке податкове зобов'язання може бути визначено або на підставі документальної перевірки, або непрямим методом відповідно до п.4.3 ст.4 Закону України №2181.
Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що податкове зобов'язання по земельному податку йому було нараховане фактично непрямим методом, оскільки відповідно до пп.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України №2181 такий метод повинен застосовуватись у зв'язку з відсутністю визначених законодавством первинних документів необхідних для визначення податкового зобов'язання. Відсутність таких документів для визначення земельного податку позивачу була встановлена судом.
При визначенні податковим органом податкового зобов'язання позивачу по земельному податку за непрямим методом (навіть незважаючи на те, що на даний час в Україні не прийнято закону, яким затверджено методику визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами, що передбачено пп. 4.3.3. п.4.3 Закону України №2181), відповідач не мав підстав для прийняття податкового повідомлення -рішення про визначення податкового зобов'язання, оскільки підпунктом 4.3.5 п.4.3 ст.4 цього Закону рішення про сплату таких податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника відповідного податкового органу.
Враховуючи все викладене віще суд вважає, що ДПІ прийняло податкові повідомлення - рішення №0002141504/0 від 26.02.2010 року та №0002141504/1 від 21.05.2010 року, за якими визначене податкове зобов'язання з земельного податку у сумі 1520563,50гривень (1013709,0 за основним платежем, 506854,5 за штрафними (фінансовими) санкціями протиправно, а тому вони підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями державного головного підприємства „Медисан” лікувально-санаторної восстановчої асоціації державної канцелярії республіка Молдова „Санаторій „Молдова” до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси №0002141504/0 від 26.02.2010 року та №0002141504/1 від 21.05.2010 року, за якими Дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями державного головного підприємства „Медисан” лікувально-санаторної восстановчої асоціації державної канцелярії республіка Молдова „Санаторій „Молдова” визначене податкове зобов'язання з земельного податку у сумі 1520563,50гривень (1013709,0 за основним платежем, 506854,5 за штрафними (фінансовими) санкціями).
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання постанови у порядку ст.160,167 КАС України.
Суддя
Позов задоволено
17 грудня 2010 року