Справа № 2а-562/10/1570
14 червня 2011 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бутенко А.В.,
за участю секретаря -Рачкова О.І.,
за участю сторін
представник позивача - ОСОБА_1 (по довіреності)
представник відповідача - ОСОБА_2 (по довіреності)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Одеського обласного військового комісаріату та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2006 року з позовом до Приморського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_3 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права на надбавку до пенсії як інваліду війни ІІ групи з 30 травня 2003 року, зобов'язання провести перерахунок призначеної пенсії з урахуванням права на надбавку та виплатити недоотриману частину пенсії.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 19.04.2006 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права на надбавку до пенсії та зобов'язання провести перерахунок пенсії з урахуванням права на надбавку -відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15.06.2006 року Постанову Приморського районного суду м. Одеси залишено без змін. Ухвалою ВАС України від 06.11.2009 року вищезазначені рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
26.01.2010 року справу до свого провадження прийняла суддя Харченко Ю.В. та ухвалою від 12.05.2010 року провадження у справі було закрито на підставі ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами». Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010 року апеляційну скаргу представника позивача задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
28.03.2011 року зазначена адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та після проведення повторного автоматичного розподілу справ призначена головуючому судді Бутенко А.В.
Ухвалою суду від 18.05.2011 року до справи залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у якості другого відповідача. (а.с.122).
У ході судового засідання 14.06.2011 року представник позивача з урахуванням уточнень до позовної заяви позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив визнати дії Одеського обласного військового комісаріату щодо нарахування та виплати ОСОБА_3, щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій та інваліду війни 2-ої групи, в частині застосування, в період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року, постанов КМУ №831 від 26.07.1996 року та №01 від 03.01.2002 року та в частині застосування , в період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції Закону України №2939-ІV від 05.10.2005 року протиправними та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату призначеної пенсії з урахуванням зазначеної надбавки, як учаснику бойових дій з 1 січня 2000 року у розмірі 324 грн. 84 коп. (216,56грн.*150%) , з 1 січня 2001 року у розмірі 373 грн. 15 коп., з 1 січня 2002 року у розмірі 402 грн., з 1 січня 2003 року по 29 травня 2003 року у розмірі 402 грн., та як інваліду війни 2-ої групи з 30 травня 2003 року по 31.12.2003 року у розмірі 938 грн. 00 коп. (268грн.*350%), а з 1 січня 2004 року у розмірі 996,41 грн., з 1 січня 2005 року по 31.12.2005 року -у розмірі 1162,00 грн. В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на порушення відповідачем статті 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб», ч. 4 ст. 12 та ч.4 ст.13 та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (в редакції Закону України №458/95-ВР від 23.11.1995, із змінами, внесеними згідно із Законом України №488/95-ВР від 22.12.1995р.), відповідно до яких учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком та інвалідам війни ІІ групи, яким позивач являється з 30.05.2003 року, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищуються на 350 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої відповідно до вимог чинного законодавства та принципів закладених в Конституції України та нормах міжнародного права повинен бути не меншим ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Також представник позивача зазначив, що з 1 січня 2006 року вступили в дію зміни внесені до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»Законом України N 2939V/І від 05.10.2005 року, внаслідок чого було значно погіршено положення позивача. Згідно нової редакції частини 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»позивач мав право на надбавку інваліда війни 2-ої групи в розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що становитиме 146,40грн., в той час, як згідно старої редакції Закону (яка діяла до 31 грудня 2005 року включно), позивачу до пенсії інваліда війни 2-ої групи гарантовано було надбавку (підвищення) в розмірі 1162,00 грн. (332,00 грн.* 350%). Тому, представник позивача вважає, що у відповідності з вимогами статті 22 Конституції України, яка гарантує, що при прийнятті нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу прав та свобод, а позивач, не зважаючи на внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», починаючи з 1 січня 2006 року та до 31 грудня 2006 року, має право на надбавку (підвищення) пенсії інваліда війни 2-ої групи в розмірі не менше ніж 1162 грн. (а.с.80-82).
Представник ГУПФУ в Одеській області проти задоволення позовних вимог заперечував, зіславшись на обставини, зазначені у запереченнях до адміністративного позову (а.с.127). Так, представник вказав на те, що позивачу призначено та виплачується підвищення до пенсії з 01.01.2000 року як учаснику бойових дій відповідно до ст.ст. 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 № 3551-ХІІ, та як інваліду війни II групи з травня 2003 року у наступних розмірах. З 1 січня 2000 року по 30 травня 2003 року розмір підвищення складав 150% мінімальної пенсії за віком, з 30 травня 2003 року по 1 січня 2006 року розмір підвищення складав 350 процентів мінімальної пенсії за віком. З 1 січня 2006 року вступив в дію Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 2939УІ від 05.10.2005 року. Відповідно до зазначеного Закону розмір надбавки до пенсії ветерану війни II групи складає 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Позивачу з 01.01.2006 року розмір надбавки розраховується у сумі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлюється відповідним Законом України. Розмір мінімальної пенсії за віком, необхідний для обчислення підвищення до пенсії відповідно до Закону № 3551-ХІІ, був встановлений постановами Кабінету Міністрів України від 19.03.1996 року № 342, від 26.07.1996 року № 831 і складав 16 грн.62 коп. З січня 2002 року цей розмір було підвищено Кабінетом Міністрів у Постанові «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету»від 03.01.2002 № 1, і встановлено, що виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. проводиться розрахунок додаткової пенсії, передбаченої Законом № 3551-ХІІ. Посилання позивача на те, що розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму є таким, що не відповідає діючому законодавству. Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" - прожитковий мінімум застосовується для загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблених окремих державно-соціальних програм. Мінімальний прожитковий рівень не є розрахунковою величиною та не передбачає перерахунок пенсій відповідно до Закону № 3551-ХІІ. Посилання позивача не те, що відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-ІУ (з наступними змінами) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом також не відповідає дійсності, оскільки відповідно до ч. 3 цієї ж статті такий мінімальний розмір пенсії застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, оскільки законодавством України до 01.07.06 року не було встановлено інший порядок визначення розмірів підвищення до пенсії, передбаченого ст.ст 12, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно якого призначена пенсія позивачу, органи з питань призначення пенсії керувались Постановою Кабінету Міністрів від 03.01.2002 № 1, від 19.03.1996 року № 342, від 26.07.1996 року № 831.
Представник Одеського обласного військового комісаріату у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи (а.с.125), а тому на підставі ст.128 КАС України справа слухалась за відсутності його представника. 30.05.2011 року на адресу суду від ООВК надійшло заперечення на позовну заяву Асадуліна Альчана, яким позовні вимоги не визнавали в повному обсязі, зіславшись на обґрунтування зазначені в запереченнях (а.с.129-131).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_3 є полковником запасу Збройних Сил України, який брав участь у бойових діях та як інваліду війни 2ої групи йому з 30.05.2003 року видано відповідне посвідчення.
Судом також встановлено, що з 01 січня 2000 року позивачу сплачувалась пенсія з урахуванням щомісячного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій у розмірі 24,93 грн., з 30 травня 2003 року -пенсія по інвалідності з надбавкою за 2-у групу у розмірі 69,69 грн. та з 01.01.2006 року у розмірі 146,40 грн.
Крім того встановлено, що до 01.01.2007р. виплату пенсії позивачу здійснював Одеський обласний військовий комісаріат, а з 01.01.2007р. -Головне управління ПФУ в Одеській області згідно зі ст.99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік»та Постанови Кабінету Міністрів України №1522 від 02.11.2006р. «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян».
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1522 від 02.11.2006р. та Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, в містах Києві та Севастополі затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 27.06.02 №11-2, функції з призначення (перерахунку) та виплати пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам виконують головні управління ПФУ в областях.
На підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (в редакції Закону України №458/95-ВР від 23.11.1995, із змінами, внесеними згідно із Законом України №488/95-ВР від 22.12.1995р.) позивачу призначено пенсію за вислугу років, як учаснику бойових дій, а як інваліду війни 2-ої групи з 30.05.2003 року.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Призначення та виплата надбавки до пенсії за участь в бойових діях регулюється Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93 р. та Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу внутрішніх справ та деяких осіб" від 09.04.92 р.
Зокрема, частина 4 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії ї соціального захисту" в редакції, чинній на 01.01.2000 р., визначає, що учасникам бойових дій пенсія або щомісячне довічне грошове забезпечення, яке виплачується замість пенсії, підвищується у розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.4. ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції що діяла до 01.01.2006 року встановлено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.
Крім того, відповідно до п. "г" ст. 25 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" , в редакції що діяла до 01.01.2006 року, встановлено, що пенсії учасникам бойових дій підвищуються у розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Вказані вище норми були змінені з 01.01.2006 року, у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 5 жовтня 2005 року №2939-IV, відповідно до якого учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
На думку суду, вимоги позивача до Одеського обласного військового комісаріату та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням надбавки, що дорівнює 150 % та 350% мінімальної пенсії за віком, в період з 2000 - 2004 роки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік для осіб, які втратили працездатність, не підлягають задоволенню, оскільки суми надбавки до пенсії учасникам бойових дій, які розраховуються з мінімальної пенсії за віком у зазначений період визначались виключно постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 1 серпня 1996 року, та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 01.08.1996 року»№831 від 26.07.1996 року та «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 03.01.2002 р. №1, а тому нараховувались позивачу відповідачем на підставі діючого на той час законодавства, а саме виходячи з розміру 16,62 грн. та 19,91 грн. відповідно.
У відповідності до вимог вказаних постанов Кабінету Міністрів України позивачу, починаючи з 01.01.2000 року сплачувалась пенсія з урахуванням щомісячного підвищення до пенсії, як учасника бойових дій, у розмірі 24,93 грн. (16,62 грн.*150%=24,93 грн.), починаючи з 01.10.2003 р. виплачувалась пенсія по інвалідності з підвищенням (надбавка) за 2-у групу інвалідності у розмірі 69,69 грн., що відповідає 350 відсоткам мінімальної пенсії за віком (19,91*350 % = 69,69 грн.) та з 01.01.2006 року у розмірі 146,40 грн, що відповідає 40% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 12.01.2005 року мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV був встановлений у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст.28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру підвищення, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та вказані положення не можуть бути підставою для відмови в реалізації права позивача на отримання підвищення до пенсії.
Так, частина 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, набула чинності з 12.01.2005 року.
З 12.01.2005 року по 31.12.2005 року розмір прожиткового мінімуму встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2005 рік»для осіб які втратили працездатність складав 332 грн., таким самим у вказаний період був розмір мінімальної пенсії за віком, з урахуванням чого позивачу повинно було виплачуватися щомісячно підвищення до пенсії у розмірі 332 грн. х 350 % = 1162 грн. Проте, судом встановлено, що позивачу виплачувалася у вказаному періоді щомісячно підвищення до пенсії у розмірі 69 грн. 69 коп.
Тобто, починаючи із зазначеної дати, на думку суду, відповідачем порушено право позивача на отримання підвищення до пенсії у розмірі 350 відсотків мінімальної пенсії за віком, а тому на підставі вищенаведеного, суд вважає, що дії Одеського обласного військового комісаріату при нарахуванні та виплаті ОСОБА_3 щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2-ої групи, в частині застосування з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року включно, постанови Кабінету Міністрів України №01 від 03.01.2002 року є протиправними.
Таким чином, в період з 12.01.2005 року по 31.12.2005 року позивач мав право на отримання пенсії з урахуванням підвищення в розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком і органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.
Однак, позовна вимога позивача щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_3 пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії, як інваліду війни 2-ої групи в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком , підлягає задоволенню в період саме з 20.02.2005 року по 31.12.2005 року включно, з урахуванням фактично виплачених сум з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси відповідно до штемпелю на позовній заяві 20.02.2006 року, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" набув чинності з 12.01.2005 року, з огляду на зазначене, суд вважає, що перерахунок пенсії має бути проведений саме з 20.02.2005 року, тобто за один рік до моменту подачі позовної заяви.
Що стосується вимог позивача щодо зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок пенсії з 01 січня 2006 року по 31.12.2006 року з урахуванням його права на отримання щомісячного підвищення до пенсії як інваліду війни 2-ої групи у розмірі 1162,00 грн., суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.1 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 5 жовтня 2005 року №2939-IV - цей Закон набирає чинності з 01 січня 2006 року, крім п.п. 2 і 5, які набирають чинності з 01 липня 2006 року, та п.4, який набирає чинності з 01 січня 2007 року.
Отже, після 01 січня 2006 року позивач не мав права на підвищення пенсії на 350% прожиткового мінімуму, а тому в цій частині вимоги не підлягають задоволенню.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідачем частково доведено правомірність заявлених вимог до Одеського обласного військового комісаріату та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2,71,158-163 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_3 до Одеського обласного військового комісаріату та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.
2. Визнати дії Одеського обласного військового комісаріату при нарахуванні та виплаті ОСОБА_3 щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2-ої групи, в частині застосування з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року включно, постанови Кабінету Міністрів України №01 від 03.01.2002 року - протиправними.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_3 пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії, як інваліду війни 2-ої групи в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком в період з 20.02.2005 року по 31.12.2005 року включно, з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 червня 2011 року.
Суддя Бутенко А.В.