Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" червня 2011 р. Справа № 5023/2090/11
вх. № 2090/11
Суддя господарського суду Прохоров С.А.
при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1, за дов., ОСОБА_2
розглянувши справу за позовом СПДФО ОСОБА_3, м. Черкаси
до СПДФО ОСОБА_2, м. Харків
про зобов'язання вчинити певні дії
СПДФО ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом про зобов'язання СПДФО ОСОБА_2 вчинити певні дії, а саме: зобов'язати відповідача повернути позивачеві грошові кошти у сумі 14900,00 грн. збережені відповідачем без достатньої правової підстави.
Представник позивача у призначене судове засідання 08.06.2011 року не з'явився, причини неявки суду не повідомив, в попередніх судових засіданнях позов підтримав у повному обсязі.
Відповідач та його представник проти задоволення позову заперечували у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Відповідно до роз'яснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.
Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
15.04.2010 року, на думку позивача, ним помилково відповідно до платіжного доручення №9 було перераховано на р/р №НОМЕР_1, що належить відповідачу, грошові кошти в сумі 14900,00 грн..
В підтвердження помилковості сплати рахунку позивач посилається на відсутність будь-яких договірних зобов'язань з відповідачем.
Згідно ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Однак безпідставність отримання відповідачем грошових коштів та відсутність договірних зобов'язань між сторонами спростовується матеріалами справи, а саме:
На протязі жовтня місяця 2010 року між сторонами була досягнута усна домовленість про купівлю позивачем у відповідача поліграфічної продукції сплаченої позивачем за рахунками-фактурами №66 від 15.10.2010 року, №96 від 15.10.2010 року та №97 від 15.10.2010 року на загальну суму 19100,00 грн., в тому числі про купівлю-продаж календарів на суму 1100,00 грн., плакатів на суму 3100,00 грн. та плакатів на суму 14900,00 грн.
Факт сплати позивачем рахунку №66 від 15.10.2010 року на суму 14900,00 грн. підтверджується банківськими виписками, які долучені до матеріалів справи.
Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ст.207 ЦК України).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку що між сторонами було укладено правочин у письмовій формі на купівлю-продаж поліграфічної продукції, вартість якої відповідно до рахунку №66 від 15.10.2010 року склала 14900,00 грн.
Вищевказане свідчить про те, що грошові кошти у розмірі 14900,00 грн. були отримані відповідачем на відповідній правовій підставі, а позивачем невірно обрано спосіб захисту відповідно до ст.16 ЦК України.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі викладеного позивачем не доведено суду набуття відповідачем 14900,00 грн. за рахунок позивача без достатньої правової підстави, а тому позовні вимоги є необґрунтовані, безпідставні та такі, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.44-49 ГПК України судові витрати залишаються на позивача.
Керуючись ст.ст.1,12,22,33,43,44-49,75,82-85 ГПК України,суд,-
В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суддя Прохоров С.А.
рішення підписано судом 14.06.2011 року