"20" червня 2011 р. Справа № 34/515-18/455-38/629
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Демидової А.М.,
суддів:Воліка І.М.,
Коваленко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Генеральної прокуратури України
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.03.2011 р.
(залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2010 р.)
у справі№ 34/515-18/455-38/629 господарського суду міста Києва
за позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі
1. Верховної Ради України (позивач-1);
2. Кабінету Міністрів України (позивач-2);
3. Міністерства оборони України (позивач-3)
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-Інвестресурс"
провизнання недійсним договору
за участю представників:
від Генеральної прокуратури України Щипко В.П.
від позивача-1не з'явився
від позивача-2Заінчковський Д.А.
від позивача-3Порайко А.М.
від відповідачане з'явився
від третьої особиГерасименко О.В.
У жовтні 2004 року Заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Верховної ради України, Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд" (далі -ТОВ "Хрещатик Інвестбуд") та з урахуванням заяви про зменшення розмірів позовних вимог від 19.10.2010 р. просив суд визнати недійсним договір міни нерухомого військового майна на житло для військовослужбовців та членів їх сімей від 06.09.2004 р. і зміни та доповнення до нього від 23.09.2004 р., укладені між Міністерством оборони України та ТОВ "Хрещатик Інвестбуд".
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що Міністерство оборони України при укладенні спірного договору та доповнень до нього перевищило надані йому повноваження щодо розпорядження військовим майно, тому спірний договір суперечить ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", ст. 181 ГК України та Положенню про порядок відчуження і реалізації військового майна Збройних Сил України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 р. № 1919.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.12.2005 р. у справі № 34/515-18/455, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2006 р., у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду України від 19.09.2006 р. постанову Вищого господарського суду України від 23.05.2006 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р. та рішення господарського суду міста Києва від 28.12.2005 р. у справі № 34/515-18/455 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 30.11.2010 р. у справі № 34/515-18/455-38/269 (суддя Власов Ю.Л.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2011 р. (колегія суддів у складі: Корсака В.А. -головуючого, Авдеєва П.В., Коршун Н.М.), у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 30.11.2010 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2011 р., Генеральна прокуратура України звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати вказані судові акти та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір міни нерухомого військового майна на житло для військовослужбовців та членів їх сімей від 06.09.2004 р. і зміни та доповнення до нього від 23.09.2004 р., укладені між Міністерством оборони України та ТОВ "Хрещатик Інвестбуд".
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Оскаржувачем заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку на звернення з касаційною скаргою.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.06.2011 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. -головуючого, Жукової Л.В., Коваленко С.С. відновлено Генеральній прокуратурі України строк для подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2011 р., прийнято касаційну скаргу Генеральної прокуратури України до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 20.06.2011 р. о 12 год. 55 хв.
17.06.2011 р. до Вищого господарського суду України надійшли пояснення Верховної Ради України, у яких остання просить суд судовий розгляд проводити за відсутності представника позивача-1 та прийняти рішення у відповідності до обставин справи та вимог законодавства.
Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 20.06.2011 р. № 03.07-05/347 для розгляду справи № 34/515-18/455-38/269 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий -Демидова А.М., судді Волік І.М., Коваленко С.С.
20.06.2011 р., до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України надійшли пояснення Кабінету Міністрів України, у яких останнє просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2011 р. і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Також, 20.06.2011 р., до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України надійшов відзив ТОВ "Хрещатик Інвестбуд", у якому відповідач просить суд залишити оскаржувані рішення та постанову без змін. При цьому, відповідач просить суд розглядати справу за відсутності його представника.
Крім того, 20.06.2011 р., до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Інвестресурс" (далі -ТОВ "Центр-Інвестресурс"), у якому третя особа просить суд залишити оскаржувані рішення та постанову без змін.
Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач-1 та відповідач не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.
Заслухавши представників учасників судового процесу, присутніх у судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 09.08.2004 р. Міністерством оборони України було видано розпорядження № 42 "Про відчуження військового майна шляхом його передачі в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей", яким вимагалось директору Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України здійснити відчуження військового майна в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей, у тому числі військового містечка № 23 будівлі літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, І, К, дві огорожі, двоє воріт у місті Києві по вул. Січневого повстання, 1.
17.08.2004 р. Міністерством оборони України видано начальнику управління майна та земельних ресурсів -заступнику директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами ОСОБА_1 довіреність на укладення від імені Міністерства оборони України договорів міни військового майна на житло згідно з рішенням Міністерства оборони України та наказом директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України.
31.08.2004 р. Міністерством оборони України був виданий наказ № 377, яким надано право підписувати від імені Міністерства оборони України договори щодо організації відчуження надлишкового нерухомого військового майна директору Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України за попереднім погодженням з Міністерством оборони України.
07.09.2004 р. директор Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України видав наказ № 50, яким наказав затвердити акти обстеження та оцінки нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Січневого повстання, 1, квартир будинку, розташованого у м. Харкові по вул. Свинаренка Петра за № 18, затвердити істотні умови договору міни нерухомого військового майна на житло для військовослужбовців та членів їх сімей, доручити начальнику управління майна та земельних ресурсів -заступнику директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами ОСОБА_1 підписати даний договір на підставі довіреності Міністерства оборони України від 17.08.2004 р.
06.09.2004 р між Міністерством оборони України, в особі начальника управління майна та земельних ресурсів -заступника директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від 17.08.2004 р., та ТОВ "Хрещатик Інвестбуд" був укладений договір міни нерухомого військового майна на житло для військовослужбовців та членів їх сімей (далі -Договір міни), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 2682.
23.09.2004 р. між сторонами були укладені зміни та доповнення до п.п. 1.1, 1.2 Договору міни.
Відповідно до п. 1.1 Договору міни (зі змінами та доповненнями) сторони домовились про те, що вони міняють належне їм на праві власності майно: Міністерство оборони України -частину майнового комплексу загальною площею 9 454,10 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Січневого повстання, 1, згідно з додатком № 1 з усім приналежним рухомим майном згідно з додатком № 3, які є невід'ємними частинами цього договору; ТОВ "Хрещатик Інвестбуд" -житловий будинок літ. "А-10" (який складається зі 196-ти квартир), загальною площею 16 252,6 кв.м, у тому числі загальною площею квартир 12 157,1 кв.м, з них житловою 7 165,9 кв.м, розташований в м. Харкові по вул. Свинаренка Петра за № 18, згідно з додатком № 2, що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з додатками 1, 3 до Договору міни Міністерством оборони України передаються будівлі та інше майно літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, І, К у місті Києві по вул. Січневого повстання, 1 площею 9 454,10 кв.м.
28.11.2005 р. начальником Харківського гарнізону був затверджений план розподілу серед військовослужбовців квартир в жилому будинку, розташованому в м. Харкові по вул. Свинаренка Петра за № 18.
Господарськими судами також встановлено, що пізніше -17.07.2008 р. між ТОВ "Хрещатик Інвестбуд" та ТОВ "Центр-Інвестресурс" був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого відповідач продав, а третя особа купила майновий комплекс, будівлі літ. А, В, Г, Д, Е, Ж, З, І, К у місті Києві по вул. Січневого повстання, 1 площею 9 454,10 кв. м. та літ. Б у місті Києві по вул. Січневого повстання, 1 площею 1 442,80 кв.м. Даний договір був посвідчений нотаріусом за реєстровим № 5698.
18.07.2008 р. між відповідачем та третьою особою був підписаний акт прийому-передачі майнового комплексу, будівель літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, І, К у місті Києві по вул. Січневого повстання, 1.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України", ст.ст. 1, 2, 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" майно військових частин є державною власністю.
Стаття 116 Конституції України встановлює, що Кабінет Міністрів України здійснює управління об'єктами державної власності.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, повноваження щодо визначення порядку прийняття рішення про відчуження військового майна визначається згідно з окремим нормативно-правовим актом, прийняття якого делеговано Кабінету Міністрів України.
Вирішуючи функцію органу державної влади на здійснення права державної власності в силу Конституції України, ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", ч. 2 ст. 326 ЦК України Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1919 від 28.12.2000 р., якою затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, пунктом 14 якого передбачено відчуження військового майна шляхом його передачі юридичним особам в обмін на житло на підставі рішення Міністерства оборони України за ринковими цінами, які склалися на час відчуження.
Таким чином, повноваження щодо відчуження військового майна шляхом його передачі в обмін на житло для військовослужбовців Кабінет Міністрів України передав для вирішення Міністерству оборони України.
Як встановлено господарськими судами, спірний договір був укладений Міністерством оборони України та ТОВ "Хрещатик Інвестбуд" на підставі чинної постанови Кабінету Міністрів України про уповноваження Міністерства оборони України приймати рішення щодо відчуження військового майна, численних наказів, актів та довіреності Міністерства оборони України і Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України, які приймались та видавались на виконання даної постанови Кабінету Міністрів України, укладений договір сторонами повністю виконаний, Міністерство оборони України отримало житловий будинок з квартирами, які розподілило та передало своїм військовослужбовцям. При цьому, у даному випадку Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України вважали, що вчиняючи вказані дії та приймаючи зазначені нормативні й ненормативні правові акти, вони діяли правомірно та мали повноваження на їх вчинення, а законодавство України не містило чітко вираженої заборони на укладання таких угод, то очевидно, що за таких умов ТОВ "Хрещатик Інвестбуд" також вважало укладення спірного договору правомірним.
Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати свої повноваження. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що орган державної влади та посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Як встановили господарські суди попередніх інстанцій, ані прокурором, ані позивачами не надано доказів, що вони повідомляли відповідача або відповідачу з інших джерел було відомо, що Міністерство оборони України при укладенні Договору міни діяло з перевищенням своїх повноважень, а тому це не може бути наслідком для визнання недійсним оспорюваного договору
Також, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяті до уваги доводи прокурора щодо відсутності на спірному договорі печатки Міністерства оборони України, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Вказана норма регулює загальні умови оформлення господарських договорів, проте не заперечує та не виключає укладення господарських договорів в інші способи та форми, зокрема, представником юридичної особи на підставі договору доручення чи довіреності. Як було встановлено судами, Договір міни від імені Міністерства оборони України підписано його представником -начальником управління майна та земельних ресурсів -заступником директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності від 17.08.2004 р., виданої Міністерством оборони України. З наведеного вбачається, що представник ОСОБА_1 укладав спірний договір на підставі довіреності, яка була видана йому Міністерством оборони України, засвідчена його печаткою та посвідчена нотаріально, що відповідає положенням ст.ст. 237, 238, 244 ЦК України.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом правильно застосовано приписи процесуального законодавства та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно відмовлено у позові. У свою чергу, висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.
Твердження оскаржувача про порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2011 р. та рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2010 р. у справі № 34/515-18/455-38/629 залишити без змін.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.М. Волік
С.С. Коваленко