"16" червня 2011 р. Справа № 1/237пд
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Грейц К.В.,
Бакуліної С.В.,
Сибіги О.М..,
розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк"
на постановувід 30.03.2011
Донецького апеляційного господарського суду
у справі господарського суду Донецької області № 1/237пд
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Механік-центр "Мегаполіс"
доПублічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк"
про розірвання договору ,
за участю представників: позивача не з'явився
відповідачаКруглов П.О.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.01.2011 у справі №1/237пд (суддя Азарова З.П.) відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Механік-центр "Мегаполіс" (далі -позивач) до Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" (далі -відповідач) про розірвання договору застави транспортного засобу від 08.04.2008.
Донецький апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою позивача, постановою від 30.03.2011 (колегія у складі головуючого судді Волкова Р.В., суддів Новікової Р.Г., Калантай М.В.) рішення у справі скасував, позовні вимоги задовольнив.
ПАТ "Український Бізнес Банк" з постановою суду апеляційної інстанції не згоден, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, натомість, рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції припустився неправильного застосування норм статей 553, 559 ЦК України, в той час, як до спірних правовідносин слід було застосовувати положення статті 593 ЦК України та норми Закону України "Про заставу". При цьому, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги, що обсяг відповідальності позивача не змінився внаслідок збільшення зобов'язань боржника, отже, відсутні підстави вважати, що для заставодавця змінилися істотні умови договору.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Представник позивача своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.
Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 15.06.2011 № 03-5/338 для розгляду касаційної скарги у справі сформовано колегію суддів в складі головуючого судді Грейц К.В., суддів Бакуліної С.В., Сибіги О.М.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника скаржника, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 08.04.2008 Акціонерний банк "УкрБізнесБанк" (банк), правонаступником якого є відповідач, уклав кредитний договір № 316 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Славян" (позичальник), згідно з положеннями якого банк надає позичальнику в тимчасове використання кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 500000 грн. при наявності вільних грошових коштів на придбання будівельної техніки на строк з 08.04.2008 по 07.04.2010 зі сплатою 19% річних та комісійної винагороди у сумі 880 грн.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 08.04.2008 між позивачем - ТОВ "Механік-Центр "Мегаполіс" (заставодавець) та відповідачем - банком (заставодержатель) укладено договір застави транспортного засобу, за умовами якого з метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов'язань боржника за кредитним договором заставодавець передає, а заставодержатель приймає в заставу належні йому на праві власності будівельні транспортні засоби: екскаватор марки HYUNDAI ROBEX 130W-3, випуску 2000 року, заводський №ЕА03FL10025, двигун №21383533, реєстраційний № 18329 ТН, заставною вартістю 356600 грн. та екскаватор марки О&К RH PLUS, 2001 року випуску, заводський № 516006, двигун б/н, реєстраційний № 18246 ТН, заставною вартістю 356600 грн., предмет застави знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Юріївська, 17 (п. 1.2 договору); заставна вартість предмету застави складає 713200 грн. (п. 1.3 договору).
Додатковою угодою від 08.07.2008 банком та позичальником внесені зміни до кредитного договору, відповідно до яких збільшений розмір ліміту кредитування до 658320 грн., розмір відсотків до 21% річних, комісійної винагороди до 2100 грн. та змінено графік погашення кредиту (без зміни остаточної дати повернення кредиту 07.04.2010).
Наведені обставини обумовили звернення позивача 30.09.2010 до відповідача з пропозицією про розірвання договору застави, а надалі -з даним позовом, в обґрунтування якого позивач послався на норми ст. 188 ГК України, ст. ст. 651, 652 ЦК України та зазначив, що його не повідомили належним чином про зміну обсягу відповідальності позичальника, а саме про збільшення розміру ліміту кредитування, розміру відсотків, комісійної винагороди та про зміну графіку погашення кредиту, а вищевикладені обставини стали відомі позивачеві тільки після звернення відповідача з позовом до суду про стягнення заборгованості як з позичальника, так і з заставодавця - майнового поручителя - ТОВ "Механік -Центр "Мегаполіс".
Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог.
Так, суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив з того, що при настанні строку повернення кредиту та несвоєчасному виконанні зобов'язань боржником, заставодавець відповідає за виконання зобов'язань за умовами, передбаченими договором застави, відтак, підвищення розміру процентів за користування кредитом не може впливати на розмір відповідальності заставодавця; вказаний факт не може вважатися істотною зміною умов договору застави; стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що однією з умов для розірвання договору є не зміна умов договору, а зміна обставин, зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення.
Суд апеляційної інстанції з висновками місцевого господарського суду не погодився, і, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Оскільки розмір кредитних зобов'язань боржника, які були забезпечені позивачем, збільшився, а останній не був належним чином повідомлений про ці обставини, спірний договір підлягає розірванню на підставі ст. ст. 559, 651 ЦК України.
З доводами суду апеляційної інстанції не можна погодитися, з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою та заставою.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).
Отже, між сторонами за справою виникли правовідносини з майнової поруки, оскільки заставодавцем є не боржник.
Як вбачається з умов спірного договору застави, сторони домовилися, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, заставодавець відповідає за виконання зобов'язань згідно з умовами і в межах, передбачених договором застави, тобто, в межах предмету застави.
Отже, зміна умов кредитного договору не могла вплинути і не потягла за собою збільшення меж відповідальності позивача, яка залишилася незмінною в розмірі вартості заставленого майна, тобто, 713200 грн., відтак, зміни до кредитного договору не призводять до значно більшої обтяженості виконання за договором застави, як того вимагає норма статті 652 ЦК України в розумінні суті доведеності істотної зміни обставин.
Таким чином, позивач не довів підстав для застосування ст. 652 ЦК України, на якій ґрунтуються позовні вимоги про дострокове розірвання договору застави.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції неправомірно застосував як підставу для задоволення позову норму ч.1 ст. 559 ЦК України, згідно якої порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, ще й тому, що позивач не ґрунтував свої вимоги на цій нормі.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду.
З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, рішення господарського суду першої інстанції підлягає залишенню в силі як законне і ґрунтовне, а касаційна скарга -задоволенню.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2011 у справі господарського суду Донецької області № 1/237пд скасувати.
Рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2011 у цій справі залишити в силі.
Головуючий суддя К.В. Грейц
Судді С.В.Бакуліна
О.М.Сибіга