"23" червня 2011 р. Справа № 55/436
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:С.Могил,
Ж.Бернацької, Є.Борденюк,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуфірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
на постановувід 19.04.2011 р.
Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 55/436
за позовомТОВ "Ласка Лізинг"
дофірми "Т.М.М." - ТОВ
простягнення 43 766,12 грн. заборгованості, неустойки, інфляційних та 3% річних
В судове засідання прибули представники сторін:
відповідачаОСОБА_1. (дов. від 23.06.2010)
Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення представника відповідача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулось до господарського суду з позовом про присудження до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Т.М.М." (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог) 32 214,27 грн. основного боргу, неустойку у розмірі -1 304,27 грн., інфляційні нарахування у розмірі - 679,04 грн. та 3% річних у розмірі -250,87 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем укладений договір фінансового лізингу №961/08/2007 від 21.08.2007 на виконання якого позивачем передано відповідачу за його замовленням предмет лізингу. В порушення взятих на себе зобов'язань, відповідачем сплата лізингових платежів у повному обсязі не здійснена, строки сплати лізингових платежів погоджені сторонами згідно з підписаним графіком внесення лізингових платежів за 32-36 період сплати відповідачем порушені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2011 (суддя Н.Ягічева), яке залишене без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 (колегія суддів: В.Суховий, О.Агрикова, М.Чорногуз), позов задоволений повністю.
Судові рішення мотивовані наступним.
21 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та Фірмою "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю укладений Договір фінансового лізингу №961/08/2007, відповідно до умов якого позивач зобов'язався придбати у свою власність техніку згідно зі Специфікацією та передати без надання послуг з управління та технічної експлуатації відповідачу, а відповідач прийняти в тимчасове володіння та користування за плату майно - Гідравлічний молот НМ 1260Q (одна одиниця) - надалі - предмет лізингу. Відповідач зобов'язався здійснювати лізингові платежі, згідно з Додатком 1 до Договору (п. 6.4). Крім того, між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода №961/08/2007/R до договору фінансового лізингу №961/08/2007 від 21.08.07, якою були внесені зміни до Графіку, внесення платежів.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що передача лізингодавцем майна, а також необхідних приналежностей та документів, які є невід'ємною частиною майна, і прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання Акта здачі-приймання майна.
На виконання умов Договору Позивач передав Предмет лізингу Відповідачу, що підтверджується Видатковою накладною №РН-0000428 від 16 листопада 2007 р. та Довіреністю серії ЯОД №847196 від 14 листопада 2007 р.
Відповідно до п. 2.3 Договору, вартість майна, яке передається лізингодавцем лізингоодержувачу, складає суму еквівалентну 39622,00 "у.о.", в тому числі ПДВ у розмірі 20% - 6603,67 "у.о.", виражена у гривнях України.
У пункті 6.1 договору сторони погодили, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, відображена в гривнях та дорівнює одному Євро за курсом згідно з пунктом 6.1.1 договору.
При цьому, пунктом 6.1.1 договору визначені такі поняття:
- "Курс 1"- курс, встановлений НБУ для одного Євро станом на 05.11. 2007;
- "Курс 2"- курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату, визначену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (Додаток №1) до Договору.
Відповідно до п. 6.1.2. Договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як додаток суми лізингового платежу відображеної в "у.о." згідно "Графи 3"Додатку № 1 на відповідну дату проведення платежу та "Курсу2". При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, відображена в гривнях та розрахована як додаток відповідної суми в "у.о.", зазначеної в "Графі 4"додатка № 1 та "Курсу1".
Вартість майна (включаючи ПДВ), яке передається позивачем відповідачеві, в гривнях складає суму авансу, внесеного у відповідності до п. 6.4. Договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, зазначену в "Графі 4" Графіка внесення платежів за "Курсом 1" та викупну вартість, зазначену в додатку № 1 до Договору за "Курсом 1".
Вартість майна (включаючи ПДВ), яке передається позивачем відповідачеві, в гривнях складає суму авансу, внесеного у відповідності до п. 6.4. Договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, зазначену в "Графі 4" Графіка внесення платежів за "Курсом 1" та викупну вартість, зазначену в додатку № 1 до Договору за "Курсом 1".
Згідно з п. 6.6 договору порядок та строки внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів вказаний у Графіку внесення платежів.
У відповідності до п. 6.8 договору лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в обсязі і в строки, встановлені в Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або одержання рахунків лізингодавця, а також, незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення договору.
30 липня 2009 року сторонами підписана додаткова угода № 961/08/2007/R до Договору, якою викладено графік внесення платежів у новій редакції, який підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.
В Графіку внесення платежів визначено, що за 32, 33, 34, 35, 36 періоди, тобто відповідно по 15 липня 2010 р., 15 серпня 2010 р., 15 вересня 2010 р., 15 жовтня 2010 р., 15 листопада 2010 р. відповідач повинен сплатити по 1476,94 умовних одиниць відповідно до Графи 3 "Сума лізингового платежу" та по 336,91 умовних одиниці відповідно до Графи 7 "Платіж в погашення суми заборгованості".
Відповідач частково виконав взяті на себе зобов'язання, лізингові платежі за 32,33,34,35,36 періоди повністю не оплатив.
Загальний розмір заборгованості Відповідача за прострочені платежі за Договором становить 32 214,27 грн.
Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до п. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.
Законодавчими актами, хоча і визначається національна валюта України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не має заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу НБУ національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що умови договору фінансового лізингу відповідають вимогам чинного законодавства, адже у п. 2.3 договору сторони визначили еквівалент вартості майна в умовних одиницях, виражену в гривнях України, а у п. 6.1. договору -встановили порядок проведення розрахунків у гривні, а тому заперечення відповідача судами відхилене як безпідставне.
Посилання відповідача на те, що розрахунок суми позовних вимог є неправильним і неточним, з огляду на те, що не зазначено курсу Національного банку України для Євро, який застосовувався при розрахунку лізингового платежу для кожного лізингового періоду, суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідачем не подано належних доказів на підтвердження цих посилань.
Судом визнане правомірним нарахування позивачем ПДВ на розмір різниці між комісією лізингового платежу (розраховану на день сплати) та величини рівній подвійній обліковій ставці, розрахованій від вартості майна за період лізингу у відповідності до ст.3.2.2 Закону.
Оскільки відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання зі сплати лізингових платежів, суди задовольнили позовні вимоги про присудження до стягнення 32 214,27 грн. основного боргу.
Позивачем у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання зі сплати лізингових платежів нарахована неустойка в розмірі 1 304,27 грн., 3% річних у розмірі 250,87 грн. та інфляційні втрати у розмірі 679,04 грн.
Пунктом 8.5 Договору передбачено, що у випадку, якщо лізингоодержувач у встановлені договором строки не здійснює оплату встановлених договором платежів, то лізингодавець вправі вимагати сплати неустойки у розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в перші п'ять днів прострочення та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, починаючи з шостого дня прострочення, а лізингоодержувач зобов'язується її сплатити.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірений розрахунок пені, здійснений позивачем, і встановлено його арифметичну правильність. Розмір пені становить 1 304,27грн. за період з 16.07.2010 по 29.11.2010.
Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, суди задовольнили вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат (з 16.07.2010 по 29.11.2010) у розмірі -679,04 грн. та 3% річних (з 16.07.2010 по 29.11.2010) у сумі 250,87 грн.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому скаржник посилається, зокрема, на положення ст. 198 ГК України, відповідно до яких грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Укладений між сторонами договір не є таким, що регулює зовнішньоекономічні відносини сторін, сторони не мають ліцензій на використання іноземної валюти як засобу платежу.
А тому наслідком визначення умовами договору грошового зобов'язання у іноземній валюті є неузгодження сторонами ціни договору.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається виходячи з такого.
Відповідно до ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій.
За умовами укладеного між сторонами договору, відповідач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі, виражені у національній валюті, які і є грошовим зобов'язанням. Сторони погодили формування ціни предмету лізингу і відповідні лізингові платежі, розмір яких безпосередньо пов'язаний з ціною предмету лізингу, з урахуванням співвідношення національної валюти до іноземної. Формування ціни предмету лізингу та вартості послуг у межах договору фінансового лізингу у такий спосіб, не є грошовим зобов'язанням, вираженим в іноземній валюті, обмеження на які встановлені ЦК України та ГК України.
Крім того, відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ТОВ "Фірма "Т.М.М." залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 у справі №55/436 залишити без зміни.
Судді: С. Могил
Ж. Бернацька
Є. Борденюк