"20" червня 2011 р. Справа № 5005/989/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Карабаня В.Я,
суддів Доповідач -Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Слюсар М.О.
від відповідача: Потуремець Т.І.
розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2011р.
у справі № 5005/989/2011 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова"
про стягнення 7 741 243грн. 57коп.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова" про стягнення основного боргу в розмірі 6 158 265 грн. 85 коп., пені в розмірі 676 509 грн. 84 коп., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 640 026 грн. 72 коп., 3% річних від основного боргу в сумі 266 441 грн. 16 коп. та судових витрат.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2011р. (суддя Євстигнеєва Н.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2011р. (судді: Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К., Сизько І.А.), позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" основний борг в розмірі 6 158 265 грн. 85 коп., пеню в розмірі 67 650 грн. 98 коп., збитки від інфляції в розмірі 640 026 грн. 72 коп.; 3% річних в сумі 266 441 грн. 16 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 25 500 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.. В решті позовних вимог відмовлено. Надано Державному підприємству виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова" розстрочку виконання рішення суду про стягнення заборгованості в розмірі 7 132 384 грн. 71 коп. на 6 місяців, зі сплатою суми в розмірі 1 188 730 грн. 79 коп. до 25-го числа кожного місяця розстрочки, починаючи з березня 2011 року, а 25.08.2011 року суму в розмірі 1 188 730 грн. 76 коп.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою в частині зменшення заявленої до стягнення суми пені, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційцною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 549-552 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-2,43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, просить їх в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з відповідача пені в повному обсязі.
У відзиві на касаційну скаргу Державне підприємство виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова" просить залишити прийняті у справі рішення без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу -без задоволення як безпідставну.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню.
Господарськими судами встановлено:
23 вересня 2009 року між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (покупець) був укладений договір №06/09-1446-ТЕ-4 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (надалі -газ) в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.
Газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору (п.1.3 договору).
Постачальник передає покупцю газ в наступному обсязі: жовтень 2009 року -2 200 тис.куб.м, листопад 2009 року -3 900 тис.куб.м, грудень 2009 року -4 000 тис.куб.м, січень 2010 року -4 150 тис.куб.м, лютий 2010 року - 4 150 тис.куб.м, березень 2010 року -4 150 тис.куб.м, квітень 2010 року - 4 150 тис.куб.м (п.2.1 договору з урахуванням додаткової угоди №1 від 21.12.2009року).
Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2009 року по 30 квітня 2010 року, а в частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення (п.11.1 договору з урахування додаткової угоди №1 від 21.12.2009 року).
Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачами з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником (п.4.4 договору).
Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється згідно п.5.1 договору і проводиться грошовими коштами у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
На виконання умов договору позивачем для відповідача поставлено природний газ на суму 17 625 111,80 грн., про що сторонами складені відповідні акти приймання -передачі. Проте, відповідач здійснив часткову оплату за природний газ в сумі 11 466 845,95 грн., в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 6 158 265,85 грн..
За несвоєчасну оплату природного газу позивач нарахував збитки від інфляції в розмірі 640 026 грн. 72 коп. та 3% річних в сумі 266 441 грн. 16 коп., розрахунок яких визнано судами попередніх інстанцій правильним.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 20.07.2010 року по 20.01.2011 року в сумі 676 509 грн. 84 коп.
Скориставшись правом, наданим суду п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, господарські суди зменшили заявлену до стягнення суму пені до 67 650 грн. 98 коп.
Враховуючи клопотання відповідача, господарський суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 121 Господарського процесуального кодексу України розстрочив виконання судового рішення.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки, зокрема сплата неустойки -штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.
За правилами частин 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 625 зазначеного Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання передбачено і п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, господарські суди попередніх інстанцій прийняли до уваги фінансове становище відповідача, а також прийняли до уваги ту обставину, що відповідно до Розпорядження КМУ за №216-р від 23.06.2005р. відповідача внесено до Переліку підприємств, які належать до державного сектору економіки, а згідно Постанови КМУ від 23.12.2004р. за №1734 підприємство включено в Перелік підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, відповідно до свідоцтва №12.190 від 13.09.2004р. підприємство відноситься до об'єктів підвищеної небезпеки. Крім того, згідно з умовами договору природний газ постачався для населення, яке в основному є неплатоспроможним. Тому суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені.
З урахуванням встановлених обставин справи та норм наведеного законодавства висновки судів попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову у вищезазначеній частині.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права порушено не було, то підстави для скасування оскаржених рішення та постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2011р. у справі № 5005/989/2011 - без змін.
Головуючий суддя Карабань В.Я.
СуддяЖаботина Г.В.
Суддя Ковтонюк Л.В.