"16" червня 2011 р. Справа № 5/100пд
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Грейц К.В.,
Бакуліної С.В.,
Сибіги О.М.,
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Планета Сервіс-К"
на постановувід 06.04.2011
Донецького апеляційного господарського суду
у справі господарського суду Луганської області № 5/100пд
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Планета Сервіс-К"
доФізичної особи -підприємця ОСОБА_1
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача- Акціонерного банку "Український комунальний банк"
- Закритого акціонерного товариства "Фінансист"
про визнання договору недійсним,
за участю представників: позивача Чабіна М.С., Коган Л.В.
відповідача
3-х осібОСОБА_2
не з'явились
Рішенням господарського суду Луганської області від 11.01.2011 у справі № 5/100пд (суддя Васильченко Т.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2011 (колегія суддів у складі головуючого судді Ломовцевої Н.В., суддів Колядко Т.М., Скакуна О.А.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Сервіс-К" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - АБ "Український комунальний банк" та ЗАТ "Фінансист", про визнання недійсним договору суборенди №15 від 18.12.2006.
Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, звернувся з касаційною скаргою, в якій просить оскаржені судові акти скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Свої вимоги скаржник обґрунтовує порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи порушені ст. ст. 32, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 203, 215, 227, 236, 256, 257, 761, 774 Цивільного Кодексу України.
У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ "Фінансіст" заперечив проти її задоволення.
Представники 3-х осіб своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.
Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 15.06.2011 № 03-5/338 для розгляду касаційної скарги у справі сформовано колегію суддів в складі головуючого судді Грейц К.В., суддів Бакуліної С.В., Сибіги О.М.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 18.12.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Планета Сервіс-К" (суборендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір суборенди №15 частини нежитлового приміщення, загальною площею 479,9 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1 договору); дане приміщення знаходиться у користуванні орендаря на підставі договору оренди № 209 між АБ "Український комунальний банк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (п. 1.2 договору); передача приміщення проводиться після підписання сторонами акту прийому-передачі протягом двох робочих днів (п. 1.4 договору); даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 18.11.2007 ( п. 7.5 договору).
В жовтні 2007 року позивач звернувся до відповідача з пропозицією підписати акт повернення майна за договором суборенди.
Враховуючи, що відповідач зазначений акт не підписав, позивач звернувся до ЗАТ "Фінансист" як до нового власника майна з приводу підписання акту повернення майна за договором суборенди, який, в свою чергу, листом від 10.10.2007 №191а/10-07 повідомив, що не несе відповідальності за дії, вчинені його орендарями та зазначив, що згідно з п. 3.1.6 договору оренди приміщення між ЗАТ "Фінансист" та СПД ОСОБА_1 орендар має право укладати договори суборенди лише за згодою орендодавця, але ним такої згоди не надавалось.
Як зазначає позивач, наведені обставини обумовили його звернення до господарського суду Луганської області з позовом про визнання спірного договору суборенди № 15 від 18.12.2006 недійсним з підстав того, що у відповідача були відсутні повноваження на надання в суборенду приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, оскільки даний договір укладено поза межами дії основного договору та без згоди ЗАТ "Фінансист" як власника майна, яке передано в суборенду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій були одностайні у висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і виходили з того, що при укладенні спірного договору суборенди у відповідача було відсутнє право користування об'єктом оренди, втім, на момент звернення з позовом спірний договір припинив свою дію, а, визнання його недійсним можливе тільки на майбутнє. При цьому, суд першої інстанції не задовольнив клопотання відповідача про застосування строків позовної давності з огляду на те, що позов не підлягає задоволенню з інших підстав. Однак, суд апеляційної інстанції визначив, що позов подано після закінчення строку позовної давності.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову та вважає доводи касаційної скарги такими, що цього висновку не спростовують, враховуючи таке.
Згідно з положеннями ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, пунктом 1.2 договору № 15 визначено, що приміщення знаходяться у користуванні орендаря (відповідача) на підставі договору оренди №209, укладеного між АБ "Український комунальний банк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1
Проте, позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач дізнався від нового власника майна -Закритого акціонерного товариства "Фінансист" з листа останнього від 10.10.2007 №191а/10-07 про те, що ним не надавалася згода ОСОБА_1 на укладання договору оренди.
Колегія суддів констатує, що на момент укладання спірного договору суборенди №15 від 18.12.2006 ЗАТ "Фінансист" не було ні власником цього приміщення, ані стороною за договором. Таким чином, наявність або відсутність згоди ЗАТ "Фінансист" на укладання договору суборенди №15 від 18.12.2006 не може впливати на законність або дійсність спірного договору.
Крім того, цілком законним і обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Частиною 2 цієї статті передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 3 даної норми встановлено, що правові наслідки, передбачені, зокрема, частиною 1 вказаної статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
В той же час, згідно ч. 3 ст. 207 ГК України у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Фактичне користування майном на підставі договору суборенди, унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, адже використання майна - "річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Оскільки за договором неможливо повернути вже здійснене користування орендованим майном, такий договір може визнаватися недійсними і припинятися тільки на майбутнє.
Проте, судами попередніх інстанцій встановлено, що на час звернення до суду з даним позовом та на момент прийняття рішення у даній справі правовідносини сторін за договором суборенди №15 від 18.12.2006 припинилися з огляду на закінчення строку договору суборенди, відтак, оскільки спірний договір припинив свою дію, а визнання його недійсним можливе тільки на майбутнє, задоволення позовних вимог уявляється об'єктивно неможливим.
Щодо твердження скаржника про неправомірність застосування судом апеляційної інстанції строків позовної давності, колегія суддів враховує, що суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, разом з тим, віднайшов додаткові підстави для відмови в позові з огляду на норму ч. 4 ст. 267 ЦК України, згідно якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, є підставою для відмови у позові.
Із зазначеним скаржник не погоджується, оскільки, на його думку, позов подано в межах строку позовної даності, перебіг якого почався з моменту отримання ним 19.11.2007 листа ЗАТ "Фінансист" №191а/10-01 від10.10.2007, однак, ці доводи відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки, враховуючи приписи ст. 774 Цивільного кодексу України, позивач ще при укладенні спірного договору суборенди мав переконатися у правомірності набуття прав суборендаря.
При цьому, застосування строків позовної давності не призвело до прийняття іншого рішення.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів та задоволення вимог касаційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Сервіс-К" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2011 у справі господарського суду Луганської області № 5/100пд залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Грейц
Судді С.В. Бакуліна
О.М.Сибіга