"23" червня 2011 р. Справа № 33/425
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Першиков Є.В.
судді: Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
розглянувши матеріали касаційної скаргиспільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "РІФ-1"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.04.2011р.
у справі
господарського суду№33/425
міста Києва
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер-Одеса"
доспільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "РІФ-1"
про
за участю
представників сторін:
позивача -
відповідача -стягнення 213 025,43грн.
пр. ОСОБА_1. -дов. б/н від 13.12.10р.
пр. ОСОБА_2. -дов. б/н від 05.11.10р.
У листопаді 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Заммлер-Одеса" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф-1" про стягнення з відповідача на користь позивача 213 025,43грн. заборгованості за надані послуги за договором №4 від 25.06.2008р.
Позовні вимоги були вмотивовані невиконанням відповідачем умов договору №4 від 25.06.2008р. в частині оплати наданих позивачем послуг, заявкою №1910 від 19.08.2010р, товарно-транспортними накладними, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №70-1008-004 від 11.10.2010р., податковою накладною №1175 від 11.10.2010р. та вимогами ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст.ст.193, 216, 220 Господарського кодексу України, ст.625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2010р. заяву про забезпечення позову було задоволено, накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунку спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф-1" в межах ціни позову 213 025,43грн. до вирішення справи по суті.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2010р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України, ухвалу господарського суду міста Києва від 11.11.2010р. скасовано та відмовлено в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер-Одеса" про забезпечення позову.
Під час розгляду справи по суті господарським судом міста Києва 24.01.2011р. прийнято рішення (суддя Мудрий С.М.), що залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2011р. (судді Кропивна Л.В., Поляк О.І., Рудченко С.Г.), яким позовні вимоги задоволено, стягнуто з спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф-1" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Замллер-Одеса" суму основного боргу 213 025,43грн. та судові витрати.
Судові рішення вмотивовані обґрунтованістю та доведеністю позивачем обставин щодо вартості перевезення, розміру витрат, затрат та штрафних санкцій, здійснених позивачем, а також тим, що між сторони узгодили істотні умови договору транспортного експедирування, які викладені у заявці відповідача від 19.08.2010р., у тому числі й ті, що стосуються вартості перевезення в розмірі 423 922,74грн., включаючи вартість послуг експедитора у розмірі 131 813,30грн. та вартість морського фрахту у розмірі 292 109,44грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "РІФ-1" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 25.06.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Заммлер-Одеса" та спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф-1" був укладений договір №4 транспортного експедирування, відповідно до умов якого експедитор зобов'язався за плату та за рахунок клієнта надати чи організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових угод, необхідних для доставки вантажу. Послуги за даним договором надаються на основі узгоджених між сторонами заявок, які є невід'ємною частиною даного договору, і в яких зазначається всі вагомі умови договору.
Відповідач, заперечуючи дійсність заявки №1910 від 19.08.2010р., на яку посилався позивач як на довід про наявність підстав для задоволення позовних вимог, послався на те, що позивач приступив до виконання своїх зобов'язань з експедирування раніше, ніж була складена заявка, підтвердженням чого, на його думку, слугує наявний у матеріалах справи інвойс №EPDM10096 від 12.07.2010р.
Проте, суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що інвойс є документом, який є видом комерційного рахунку і у певних випадках може бути використаний як супровідний документ, а тому інвойс не можна ототожнювати із дорученням на перевезення вантажу, оскільки вказаний документ є одним із документів, необхідних для організації перевезення експедитором.
Згідно із ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Судами встановлено, що 19.08.2010р. клієнтом була надана заявка №1910 на перевезення вантажу за маршрутом Ningbo (Китай) -Одеса-Київ (Україна).
В заявці, завіреній підписами та печатками обох сторін, узгоджено: адресу завантаження -Нінгбо; пункт митного оформлення -Південна регіональна митниця в Одеському морському торгівельному порту (Україна); адреса вивантаження -СП ТОВ "РІФ-1"Україна, м. Київ, провулок Куренівський, 17; характеристики вантажу -гумові чоботи, жіноче взуття, дитяче взуття, заготовки верхньої частини чобіт та аксесуари для виготовлення чобіт; кількість місць -2 299, вага брутто -31 990,14 кг; дата найближчої доставки/назва судна -19.08.2010р., судно "Е.R.PUSAN", рейс 1028; номер коносамента -К/с NGKDBQQ00, NBODS1070006; вартість перевезення узгоджена сторонами, що підписали дану заявку, яка складає 131 813,30грн. за транспортно-експедиційне обслуговування та 292 109,44грн. за морський фрахт; форма оплати -відповідно до умов договору, але не пізніше 5 календарних днів після доставки вантажу. Платежі, зазначені в заявці, вказані без врахування демереджа, премії та інших додаткових витрат. Додаткові витрати оплачується клієнтом відповідно до умов договору.
Доводи відповідача про відсутність оригіналу поданої експедитором заявки відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки заявка, як вид господарського договору, який може бути укладений шляхом обміну факсограмами, що не суперечить п.1 ст.181 ГК України, тим більше, що ініціатива в його укладенні виходила від клієнта, який направив факсограму підписаної та скріпленої печаткою заявки на адресу експедитора, а той, у свою чергу, погодившись із запропонованими клієнтом умовами, підписав її, завірив печаткою і відправив факсом на адресу клієнта.
Заявка від 19.08.2010р. №1980 містить всі істотні умови, необхідні для договору перевезення та транспортного експедирування.
Таким чином, договір та заявка є юридичним фактом, з яким п.1 ч.2 ст.11 ЦК України пов'язує виникнення між сторонами цивільних прав та обов'язків з експедирування.
Відповідно до ч.1 ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов вказаного договору та заявки позивачем було організовано перевезення вантажу у шести контейнерах за визначеним у заявці маршрутом. Такі обставини підтверджуються коносаментом №0148148 та товарно-транспортними накладними №485, №746, №434, №841, №495 та №757.
За умовами п.2.2.13 договору, експедитор зобов'язаний забезпечити доставку вантажу після його оформлення в портах України до місця митного очищення клієнта на протязі 24-х годин. Строк оформлення в портах не більше 3-х робочих днів (виключення - обставини не залежні від експедитора) з моменту відвантаження контейнерів з борту судна.
При цьому, обов'язок своєчасного надання експедитору достовірної інформації про найменування, кількість, якість та інші характеристики вантажу, його особливості та властивості, умови його оброблення, перевалки, зберігання, а також документів на вантаж, необхідних для відправки/прийняття вантажів, здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю та нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу та оформлення перевізних, розрахункових та інших документів, в силу п.2.4.3 договору, покладено на клієнта.
Листами №260 від 02.09.2010р. та №274 від 21.09.2010р., на адресу Державної митної служби України, відповідач, констатуючи прибуття 19.08.2010р. до Одеського морського порту 6-ти контейнерів та оформлення 25.08.2010р. ВМД ТР ПД №100000005/2010/224977, просить Держмитслужбу посприяти у вирішенні питання митного оформлення вантажу, оскільки станом на 21.09.2010р. таке оформлення затримано.
Згідно із міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) №495, №485, №757, №434, №841, №746 та довіреності №345 від 20.08.2010р. вантаж було отримано клієнтом та доставлено на склад 30.09.2010р., підтвердження чого є штамп Київської регіональної митниці.
При розгляді справи по суті судами встановлено, що Південною митницею України був затриманий вантаж у зв'язку із здійсненням додаткових митних процедур, пов'язаних із невідповідністю даних щодо ваги вантажу у супроводжуючому вантаж коносаменті №NBODS1070006 порівняно з фактичними даними, про що митним органом складено акт від 15.09.2010р., а експедитором оплачено штрафні санкції за понаднормову затримку контейнерів у розмірі 2 232,96грн.
Статтею 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу. Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
У відповідності до пункту 2.4.7 договору клієнт відшкодовує експедитору витрати по оплаті вантажних операцій, зберігання контейнера, простою транспортного засобу, а також демередж/детеншн (штраф за наднормове використання контейнерного обладнання) суднохідної контейнерної лінії -власника контейнерного обладнання відповідно до рахунків організації, яка здійснила вантажні операції, порту, терміналів, перевізників, тарифів лінії, інших організацій.
Згідно із п.2.1.1 договору, для виконання своїх зобов'язань за даним договором експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які являються резидентами чи нерезидентами України.
Відповідно до п.2.2 договору експедитор зобов'язався забезпечити якісне транспортне обслуговування, а також організацію перевезення вантажів клієнта різними видами транспорту по території України та за її межами у відповідності до заявки клієнта. Вести облік прибуття та відправки вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів, тощо. Організовувати охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання, організовувати експертизу вантажів, здійснювати страхування вантажу та оформлення товарно-транспортної документації та її розсилки за приналежністю. Здійснювати розрахунки з портами, транспортними та іншими організаціями за перевезення, перевалку та зберігання вантажів та інші послуги.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Заммлер-Одеса" були понесені витрати з оплати послуг, наданих відповідно до укладених ним договорів з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями, її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, документальним підтвердженням чого є платіжне доручення №504 від 28.09.2010р. на загальну суму 2 000,00грн. на підставі рахунку №00002473 від 30.09.2010р. відповідності до договору про надання послуг №316/н від 18.06.2008р. між ТОВ "Заммлер-Одеса" та ТОВ "Євротермінал"; платіжне дорученням №8900 від 27.09.2010р. про оплату 25 000,00грн. відповідно до договору КД-11855 на експедицію вантажів в Одеському морському торгівельному порту від 03.06.2008р. між ТОВ "Заммлер-Одеса" та ДП "Одеський морський торгівельний порт"; платіжне доручення №541 від 19.10.2010р. на загальну суму 53 258,87грн. на підставі рахунку-фактури №ЮС-000041 від 07.10.2010р. та платіжне доручення №9096 від 29.10.2010р. на загальну суму 31 087,39грн. на підставі рахунку-фактури №ЮС-000040 від 07.10.2010р. відповідно до заявки №0709 на одноразове автотранспортне перевезення від 07.09.2010р. до договору від 30.07.2010р. про організацію перевезення автомобільним транспортом між ТОВ "Заммлер-Одеса" та ТОВ "Югагротранс сервіс"; платіжне доручення №9047 від 25.10.2010р. на суму 16 057,10грн. на підставі рахунку-фактури №0810/09 від 08.10.2010р. відповідно до заявки №0709 на одноразове автотранспортне перевезення від 07.09.2010р. до договору від 01.01.2010р. про організацію перевезення автомобільним транспортом між ТОВ "Заммлер-Одеса" та ТОВ "Євротранспорт-ОД"; платіжне доручення №621 від 01.09.2010р. на суму 355,05грн. на підставі розрахункового рахунку №064567-И від 25.08.2010р. відповідно до договору добровільного страхування майна №064567-И від 02.06.2008р. між ТОВ "Заммлер-Одеса" та ДП "Економу ИША ЛТД"; платіжне доручення №669 від 08.09.2010р. на загальну суму 2 232,96грн. за демередж відповідно до договору №210/Ю від 05.01.2009р., а також іншими рахунками.
Відповідно до п.3.2 договору, клієнт оплачує рахунки експедитора на протязі 5 банківських днів від дати його виставлення шляхом переказу зазначених в рахунках сум на розрахунковий рахунок експедитора. Клієнт згоден, що експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням засобів факсимільного та електронного зв'язку.
11.10.2010р. відповідачу у порядку, передбаченому договором, виставлений на оплату рахунок №70-1008-004 на суму 426 510,75грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач попередньо оплатив на рахунок відповідача 213 485,32грн., доказом чого є платіжне доручення №4548 від 27.09.2010р.
В силу ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На цих підставах, суди визнали доведеними позовні вимоги і задовольнили позов.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "РІФ-1", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "РІФ-1" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2011р. у справі №33/425 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
І. Ходаківська