"22" червня 2011 р. Справа № 5/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМачульського Г.М.,
суддів:Рогач Л.І.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргуОСОБА_1
на постановувід 26.01.11 Львівського апеляційного господарського суду
у справі№5/10
господарського судуЛьвівської області
за позовомОСОБА_1
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ "Скіф-Аудит"
2. ОСОБА_2
простягнення вартості частини майна товариства у зв'язку з виходом учасника
за участю представників сторін
від позивача:у засідання не прибули
від відповідачів:у засідання не прибули
Рішенням від 08.07.10 господарського суду Львівської області (суддя Петрик І.Й.) задоволено позов ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ "СКІФ-Аудит" (далі - Товариство) вартості частини майна товариства, що пропорційна частці позивача в статутному капіталі в сумі 15104,99 грн. з врахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасну виплату.
Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується належність позивачу частки в статутному капіталі товариства, розмір якої визначено на підставі звіту про оцінку майна, проведену оцінювачем в 2008 році з врахуванням дійсної ринкової вартості майна товариства станом на січень 2007 року. Доказів виплати її у встановленому діючим законодавством порядку відповідач не подав, а тому вимоги про її виплату є правомірними з врахуванням сплатити інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних за несвоєчасну виплату частки позивачу.
Постановою від 26.01.11 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Бойко С.М. -головуючий, Бонк Т.Б., Марко Р.І.) рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "АФ "Скіф-Аудит" на користь позивача 22035,16 грн., що становить вартість частки в статутному капіталі Товариства, 211,61 грн. інфляційних витрат, 451,6 грн. відсотків річних, а в решті позовних вимог відмовлено через їх недоведеність.
В частині задоволення позову суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з даними фінансового звіту станом на 31.05.08 грошова частка Товариства, яка підлягає виплаті позивачу на дату його виходу з Товариства 14.05.08 за мінусом вартості майна, яке перебуває в користуванні позивача, становить 2035,16 грн. за умови, що йому належить 50% частки в статутному капіталі товариства. Частина прибутку, яка б належала позивачу на дату його виходу з товариства відповідно до звіту про фінансові результати не нараховується, оскільки в результаті своєї господарської діяльності товариство отримало збиток.
Ухвалою від 08.06.11 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Касатор доводить невідповідність висновків суду апеляційної інстанції законодавству, що регулює право учасника господарського товариства на пропорційну частку вкладу, прибуток при виході зі складу учасників товариства.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 21.02.2000р. позивачем та Корецьким Василем Павловичем, який на сьогодні є директором Товариства, засновано товариство з обмеженою відповідальністю аудиторську фірму "СКІФ-Аудит". Частки між учасниками в статутному фонді товариства були розділені порівну, відповідно, по 50%.
На початку 2007 року позивач звільнився з роботи на даному підприємстві та 26.01.07 подав заяву про вихід зі складу засновників Товариства, яка не була нотаріально посвідчена. 03.07.07 протоколом №1 загальних зборів учасників Товариства зафіксовано вихід позивача з товариства, проте не досягнуто домовленості щодо порядку виділення його частки з товариства. А 14.05.08 позивач звернувся до нотаріальної контори і посвідчив свою заяву про вихід зі складу засновників.
Позивач звертався до господарського суду Львівської області з позовом про виділення його частки майна товариства в натурі, проте в задоволенні таких позовних вимог йому відмовлено через відсутність згоди іншого учасника на такий спосіб виділення частки з товариства.
Задовольняючи позов у даній справі про стягнення вартості частини майна, суд першої інстанції врахував встановлення рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.09 у справі №2/334 того, що інший учасник товариства ОСОБА_2 згоден виплатити позивачу вартість частини майна товариства пропорційну його частці в статутному фонді.
Застосувавши до спірних правовідносин у справі №5/10 вимоги ч. 2 ст. 35 ГПК України, суд визнав доказом у даній справі наданий позивачем висновок про експертну оцінку, проведену за ухвалою господарського суду Львівської області від 17.09.08 в справі №2/334, не зазначивши у рішенні конкретну вартість грошової частки позивача.
На підставі вищенаведеної експертної оцінки суд першої інстанції дійшов висновку, що пропорційна частка позивача в статутному капіталі на підставі балансу, складеного на дату виходу, а також з урахуванням відповідно до ст. 625 ЦК України інфляції цих коштів та 3% річних становить 15104,99 грн.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого господарського суду щодо оцінки вартості частки позивача, оскільки звіт про оцінку майна, проведену оцінювачем в 2008 році, здійснений на підставі ухвали господарського суду Львівської області від 17.09.08 в справі №2/334, не може бути підставою для визначення вартості частини майна, яка підлягає виплаті позивачу, тому що предметом дослідження цієї оцінки з використанням спеціальних знань в галузі оцінки об'єктів у матеріальній формі була ринкова вартість майна товариства, а згідно з предметом даного спору для дослідження спірного питання відповідь може надати спеціаліст в галузі економічних (бухгалтерських) знань.
Викладене стало підставою для призначення відповідної експертизи під час апеляційного перегляду справи. Однак врахувавши відмову Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз з посиланням на неможливість дачі висновку по даній справі з поважних причин, суд апеляційної інстанції прийняв рішення за наявними в справі доказами.
Згідно з даними фінансового звіту станом на 31.05.08 грошова частка товариства, яка підлягає виплаті позивачу на дату його виходу з товариства 14.05.08 за мінусом вартості майна, яке перебуває в користуванні у позивача, становить 2035,16 грн. за умови, що йому належить 50% частки у статутному капіталі товариства. Частина прибутку, яка б належала позивачу на дату його виходу з товариства відповідно до звіту про фінансові результати, за висновком суду, не нараховується, оскільки в результаті своєї господарської діяльності товариством отримано збиток (а.с. 118).
При цьому, при визначенні дати, станом на яку обчислювалась вартість чистих активів, судом апеляційної інстанції враховано, що вартість частини майна товариства, яка підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу.
Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в частині вимог про стягнення з Товариства решти суми в розмірі 12406,6 грн. слід відмовити, оскільки ця сума вирахувана з дійсної ринкової вартості майна Товариства.
Відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦК України порядок та спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок та строки її виплати встановлюється статутом та законом.
Пунктом 30 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.08 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ, а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
На даний час порядок визначення вартості чистих активів будь-якого підприємства (в тому числі товариства) врегульовано Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Самостійно встановивши вартість частини майна, пропорційну частці позивача в статутному капіталі Товариства, виключно на підставі балансової вартості чистих активів (майна) товариства, суд апеляційної інстанції порушив приписи ч. 1 ст. 41 ГПК України, згідно з якою для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Адже обчислення вартості частини майна товариства, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ, вимагає володіння спеціальними знаннями в сфері бухгалтерського обліку та звітності.
До того ж відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі -оцінка майна) -це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст. 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності, а не суду.
Згідно з ч. 1 та абз. 5, 7 ч. 2 ст. 7 вказаного Закону оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у випадках: визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства; переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку.
Тобто при виході учасників з господарського товариства, до статутного капіталу якого вносилося майно суб'єктів права приватної чи колективної власності, проведення експертної оцінки вартості внесків учасників товариства не є обов'язковим.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності -суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
Відповідно до ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
Зважаючи на те, що згідно з ч. 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України забороняється відмова в розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та враховуючи відсутність встановлення чинним законодавством та Статутом і установчим договором Товариства порядку та способу визначення вартості частини майна, пропорційної частці учасника у статутному фонді товариства, судова колегія не виключає наявність правових підстав для застосування аналогії закону, а саме -положень абз. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" для регулювання спірних корпоративних правовідносин.
Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі, предметом якої визначено стягнення вартості частини майна Товариства, не встановили пропорційну частку позивача в статутному капіталі Товариства на підставі відповідних обставинам справи доказів або експертного висновку з питань бухгалтерського обліку статутного капіталу відповідно до вимог ст.ст. 43, 32, 33, 36, 41, 43 ГПК України.
Наведене переконливо свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи та є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування усіх суттєвих обставин з призначенням відповідної судової експертизи з метою здійснення незалежної оцінки дійсної (ринкової) вартості чистих активів Товариства та пропорційного визначення вартості частини майна Товариства, що підлягає виплаті позивачу та вирішення спору відповідно до вимог закону з врахуванням вищенаведеного, а також наявності чи відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.11 та рішення господарського суду Львівської області від 08.07.10 в справі №5/10 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Г.Мачульський
Судді Л.Рогач
А.Уліцький