"14" червня 2011 р. Справа № 37/535
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Жукової Л.В. - головуючий,
Коваленко С.С.,
Прокопанич Г.К.,
розглянувши касаційну скаргуФізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України
на рішеннягосподарського суду міста Києва від 20.12.2010 р.
та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 р.
у справі № 37/535 господарського суду міста Києва
за позовомАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
доФізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України
простягнення 77 866,12 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача: ОСОБА_1. (дов. від 22.04.2011 р.);
відповідача: не з'явилися.
Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України про стягнення 54 071,51 грн. основного боргу, 16 175,99 грн. інфляційної складової боргу, 3 928,40 грн. трьох відсотків річних, 11 967,89 грн. пені та 3 785,01 грн. штрафу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3010207 від 01.06.2001 р. та додатками до нього.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2010 р. (суддя: Гавриловська І.О.) позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задоволено частково, стягнуто з Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України на користь позивача 9 557,18 грн. інфляційної складової боргу, 2 528,18 грн. 3% річних, 67,00 грн. пені, 662,24 грн. витрат по сплаті державного мита та 173,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду Фізико-технологічний інститут металів та сплавів Національної академії наук України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2010 р. у справі № 37/353 в частині стягнення пені і штрафів та припинити провадження у справі.
Фізико-технологічний інститут металів та сплавів Національної академії наук свою апеляційну скаргу мотивує тим, що він є бюджетною установою і всі видатки з його утримання проводить Державне казначейство України, а також тим, що місцевим господарським судом не взято до уваги клопотання відповідача про визнання його неналежним відповідачем у питанні стягнення пені та штрафних санкції, оскільки всі платежі здійснює Державне казначейство України в особі Святошинського районного відділення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 р. (головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Суховий В.Г.) апеляційну скаргу Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2010 р. у справі № 37/535 без змін.
Фізико-технологічний інститут металів та сплавів Національної академії наук подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2010 р. у справі № 37/353 в частині стягнення пені і штрафів та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 р.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно з ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як досліджено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.06.2001 р. між АЕК «Київенерго»(енергопостачальною організація) та Фізико-технологічним інститутом металів та сплавів НАН України (абонент) було укладено договір № 3010207 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -договір).
Предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору).
Відповідно до п.п. 2.2.1 та 2.3.1 договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені додатков № 4 до даного договору.
Згідно з п.п. 5.1 та 5.3 договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку. Абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені додатком № 1 до даного договору.
Додатком № 4 до договору сторони узгодили порядок розрахунків за теплову енергію, зокрема пунктом 2 якого передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 4 за адресою: м. Київ, вул. Строкача, 9, розрахункова група, тел. 484-71-51, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Пунктом 3 та пп. 3.1. зазначеного додатку передбачено, що оплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому, в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.
Як вбачається з відомостей реєстрації середньодобових параметрів теплоспоживання за періоди з 29.01.2010 р. по 24.02.2010 р., за 24.02.2010 р., з 01.01.2010 р. по 29.01.2010 р., з 01.12.2009 р. по 28.12.2009 р., корінців нарядів на підключення; облікові картки відповідача за період з грудня 2009 року по березень 2010 року, загальна вартість спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.12.2009 р. по 01.10.2010 р. становила 694 802,41 грн.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З розрахунку ціни позову про стягнення заборгованості з Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України за спожиту згідно з договором № 3101207 теплову енергію вбачається, що, станом на жовтень 2010 року, сума основного боргу за договором становила 54 071,51 грн.
Згідно платіжного доручення № 259 від 09.11.2010 р. відповідач оплатив позивачеві суму основного боргу в повному обсязі, а саме 54 071,54 грн.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу підлягає припиненню.
Крім того, слід зазначити, що між сторонами відсутній спір щодо суми основного боргу.
Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій встановлено факт прострочки виконання зобов'язання по оплаті за спожиту теплову енергію, позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних є правомірною.
Одночасно, зважаючи на перерахунок інфляційних нарахувань та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1», на думку колегії суддів касаційної інстанції, Київським апеляційним господарським судом та місцевим господарським судом вірно підраховано та задоволено вимоги щодо стягнення збитків від інфляції в розмірі 9 557,18 грн. та 2 528,18 грн. трьох відсотків річних.
Щодо заявлених вимог про стягнення пені та штрафу слід зазначити наступне.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 3.5 додатку до Договору № 4 передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом Фізико-технологічний інститут металів та сплавів НАН України перебуває у скрутному фінансовому становищі, оскільки є державною науковою установою, видатки якого повністю фінансуються з Державного бюджету України.
Відповідно до частини 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Зважаючи на те, що Фізико-технологічний інститут металів та сплавів НАН України на момент прийняття рішення у даній справі повністю погасив основний борг перед позивачем, а також приймаючи до уваги те, що неможливість перерахувати позивачу суму боргу була викликана об'єктивною неможливістю це вчинити, оскільки відповідач є державною науковою установою, видатки якої повністю фінансуються з Державного бюджету України, колегія суддів дійшла висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов'язання.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь АЕК «Київенерго», до 10 % та стягнення 67,00 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за договором та додатками до нього.
Підставою для стягнення з відповідача 7% штрафу позивач вважає те, що він є суб'єктом господарювання, який належить до державного сектора економіки, проте документальних доказів обґрунтування таких тверджень в матеріалах справи не міститься.
Відповідно до п. 2 частини 2 статті 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов:
- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;
- якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту;
- якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.
З урахуванням зазначеного, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 ГК України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов'язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.
Згідно з частиною 2 статті 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Крім того, частинами 2 - 10 ст. 22 ГК України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів; повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законом; законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям; держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління; правовий статус окремого суб'єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління з названими суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах; держава застосовує до суб'єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб'єктів; законом встановлюються особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики та розвитку змагальності у державному секторі економіки, які повинні враховуватися при формуванні відповідних державних програм; процедура визнання банкрутом застосовується щодо державних підприємств з урахуванням вимог, зазначених у главі 23 цього Кодексу; органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб'єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Пунктом 4 ч. 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Кабінету Міністрів України доручено визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.
Однак, доказів того, що Кабінет Міністрів України визначив позивача суб'єктом господарювання державного сектору економіки також не надано.
Зважаючи на те, що у договорі сторони не погодили конкретний розмір штрафу за невиконання або неналежне виконання зобов'язань та іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, а також з огляду на те, що невиконане відповідачем договірне зобов'язання має саме грошовий характер, колегія суддів апеляційної інстанції правомірно дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення заявленого позивачем штрафу.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 р. у справі № 37/535 залишити без змін.
Головуючий Жукова Л.В.
СуддіКоваленко С.С.
Прокопанич Г.К.