"31" травня 2011 р.Справа № 12/17-626-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Журавльова О.О.
суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.
при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 30.05.2011р.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Одеський олійножировий комбінат”
на рішення господарського суду Одеської області від 13 квітня 2011 року
у справі №12/17-626-2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укррос-транс”
до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Одеський олійножировий комбінат”
про стягнення 130928,44 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Укррос-транс” звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Одеський олійножировий комбінат” 130928,44 грн., з яких: 114318,04 грн. основного боргу за договором оренди від 05.11.2009р. №91105-ЗП05-02, 8647,01 грн. пені, 1687,33 грн. трьох відсотків річних та 6276,06 грн. індексу інфляції.
В процесі розгляд справи 10.03.2011р. за вх.№7145/2011 (а.с. 57) позивач надав до суду першої інстанції заяву, в якій у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу просив суд стягнути з відповідача на свою користь 8647,01 грн. пені, 1687,33 грн. трьох відсотків річних та 6276,06 грн. індексу інфляції.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.04.2011р. (а.с. 89) у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу припинено провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ „Укррос-транс” до ВАТ „Одеський олійножировий комбінат” про стягнення основного боргу у розмірі 114318,04 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13 квітня 2011 року у справі №12/17-626-2011 (суддя Цісельський О.В.) позов ТОВ „Укррос-транс” задоволено. З ВАТ „Одеський олійножировий комбінат” на користь позивача стягнуто 8647,01 грн. пені, 1687,33 грн. трьох відсотків річних, 6276,06 грн. індексу інфляції, 166,10 грн. держмита та 29,94 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що як вбачається з матеріалів справи відповідачем в порушення приписів закону та договору не виконувались договірні зобов'язання з своєчасної сплати орендних платежів, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 8647,01 грн. пені; 1687,33 грн. 3% річних; 6276,06 грн. індексу інфляції, які на підставі ст.ст. 611, 625 ЦК України, ст. 230 ГК України, п.6.2 договору оренди підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю, з посиланням при цьому на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права. За доводами скаржника місцевим господарським судом не враховано, що на момент винесення рішення між сторонами був відсутній спір щодо основного боргу, а отже відсутнє встановлене судом господарське правопорушення, яке є умовою застосування відповідальності (стягнення штрафних санкцій).
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ВАТ „Одеський олійножировий комбінат”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, наданому до апеляційного господарського суду 27.05.2011р. за вх.№1564/11-Д1.
Відповідач (ВАТ „Одеський олійножировий комбінат”) в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.05.2011р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ВАТ „Одеський олійножировий комбінат” за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 05.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укррос-транс” (Орендодавець, позивач) та Відкритим акціонерним товариством „Одеський олійножировий комбінат” (Орендар, відповідач) був укладений договір оренди №91105-ЗП05-02, відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове оплатне користування рухомий склад, придатний для перевезення харчових наливних вантажів (надалі РС).
Відповідно до п.2.3 передача РС в оренду оформляється Актом прийому-передачі РС на станції прийому-передачі, та не передбачає передачу права власності на РС. День підписання Акту прийому-передачі є першим днем оренди.
Згідно з п.3.2 договору вартість оренди однієї одиниці РС за одну добу оренди складає 220 грн., враховуючи ПДВ (20%) - 36,67 грн.
За п.3.5 договору зобов'язання Орендаря по сплаті орендних платежів забезпечуються наступним чином:
- орендна плата у формі попередньої оплати за перший місяць та останній місяці оренди перераховується Орендодавцю на протязі трьох банківських днів після підписання договору, на підставі відповідного рахунка. Рахунок формується виходячи з заявленої кількості вагонів на період 2-х (двох) місяців: перший і останній. Оплата за останній місяць є передплатою і повинна постійно знаходитися на розрахункову рахунку Орендодавця;
- наступна оплата оренди проводиться щомісяця, в термін 5 банківських днів після початку поточного місяця на підставі рахунку.
Пунктом 6.2 договору встановлено, що за несвоєчасне перерахування коштів, а також за будь-яке порушення Орендарем своїх зобов'язань по договору, Орендар у безспірному порядку сплачує Орендодавцю пеню за кожний день прострочки шляхом перерахування коштів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.
Відповідно до п.9.1 договору останній діє з дати підписання до 31 грудня 2009 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
На виконання умов договору оренди від 05.11.2009р. №91105-ЗП05-02 ТОВ „Укррос-транс” передало, а ВАТ „Олійножировий комбінат” прийняло в оренду 31 рухомий склад, що підтверджується підписаними актами прийому-передачі РС в оренду від 22.11.2009р., від 24.11.2009р., від 28.11.2009р., від 30.11.2009р., від 02.12.2009р., від 04.12.2009р., від 05.12.2009р. та від 14.12.2009р.
Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором оренди від 05.11.2009р. №91105-ЗП05-02 виконав в повному обсязі на загальну суму 1033640,04 (один мільйон тридцять три тисячі шістсот сорок грн. 04 коп.) грн., що підтверджується підписаними Актами виконаних робіт, а саме:
- Акт виконаних робіт від 30.11.2009р. на суму 25520 грн.;
- Акт виконаних робіт від 31.12.2009р. на суму 203720 грн.;
- Акт виконаних робіт від 31.01.2010р. на суму 172040 грн.;
- Акт виконаних робіт від 28.02.2010р. на суму 115280 грн.;
- Акт виконаних робіт від 31.03.2010р. на суму 100320 грн.;
- Акт виконаних робіт від 30.04.2010р. на суму 94342 грн.;
- Акт виконаних робіт від 31.05.2010р. на суму 88660 грн.;
- Акт виконаних робіт від 30.06.2010р. на суму 85800 грн.;
- Акт виконаних робіт від 31.07.2010р. на суму 73889,60 грн.;
- Акт виконаних робіт від 31.08.2010р. на суму 20460 грн.;
- Акт виконаних робіт від 30.09.2010р. на суму 19800 грн.;
- Акт виконаних робіт від 31.10.2010р. на суму 33808,44 грн.
Натомість матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої зобов'язання щодо розрахунків з позивачем за вищевказаний товар виконав частково шляхом здійснення оплати орендованого рухомого складу на загальну суму 919322 грн., що підтверджується реєстром платіжних документів, остання оплата була здійснена 27.07.2010р., в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 114318,04 грн., несплатою якої відповідач порушує свої договірні зобов'язання.
Окрім того, за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди від 05.11.2009р. №91105-ЗП05-02, позивачем було нараховано відповідачу 8647,01 грн. пені, 1687,33 грн. трьох відсотків річних та 6276,06 грн. індексу інфляції.
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем наявний перед ТОВ „Укррос-транс” борг сплачено не було, у зв'язку з чим позивач для захисту своїх порушених прав звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Стаття 41 Конституції України, стаття 319 ЦК України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.
Статтею 175 ГК України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
За ч.ч.1,2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 552 ЦК України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
За приписами ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вже було вказано вище, пунктом 6.2 укладеного між сторонами договору встановлено, що за несвоєчасне перерахування коштів, а також за будь-яке порушення Орендарем своїх зобов'язань по договору, Орендар у безспірному порядку сплачує Орендодавцю пеню за кожний день прострочки шляхом перерахування коштів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення пені за неналежне виконання договірного зобов'язання - оплати орендних платежів є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі п.6.2 договору, вимог ст.ст. 230-232 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунок пені, наданий представником позивача до суду першої інстанції в позовній заяві, згідно з яким за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди від 05.11.2009р. №91105-ЗП05-02 ТОВ „Укррос-транс” було правомірно нараховано до сплати відповідачу 8647,01 грн. пені.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Як вище встановлено апеляційним господарським судом, позовні вимоги ТОВ „Укррос-транс” про стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції задоволені судом першої інстанції з огляду на вимоги ч.2 ст. 625 ЦК України.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунки 3% річних та індексу інфляції, надані представником позивача до суду першої інстанції в позовній заяві, згідно з якими за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди від 05.11.2009р. №91105-ЗП05-02 ТОВ „Укррос-транс” було правомірно нараховано до сплати відповідачу 1687,33 грн. трьох відсотків річних та 6276,06 грн. індексу інфляції.
З огляду на вищевикладене, місцевим господарським судом правильно встановлено, що позовні вимоги ТОВ „Укррос-транс” про стягнення з ВАТ „Одеський олійножировий комбінат” 8647,01 грн. пені, 1687,33 грн. трьох відсотків річних та 6276,06 грн. індексу інфляції є правомірними, підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Водночас слід зазначити, що апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводів скаржника про те, що оскільки на момент винесення рішення між сторонами був відсутній спір щодо основного боргу, відповідно відсутнє і встановлене судом господарське правопорушення, яке є умовою застосування відповідальності (стягнення штрафних санкцій), та відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних та індексу інфляції.
Такі доводи скаржника на думку апеляційного господарського суду є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи та вищевикладеними висновками господарського суду апеляційної інстанції, адже позивачем було нараховано відповідачу пеню, три відсотки річних та індекс інфляції за період неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання - оплати орендних платежів, що повністю відповідає умовам договору оренди від 05.11.2009р. №91105-ЗП05-02 та вимогами чинного законодавства. При цьому подальша сплата відповідачем основного боргу не звільняє його від відповідальності за порушення грошових зобов'язань за договором.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ „Одеський олійножировий комбінат” без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Одеської області від 13 квітня 2011 року у справі №12/17-626-2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Одеський олійножировий комбінат” - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 01 червня 2011 року.
Головуючий суддя
Судді О.О. Журавльов
М.В. Михайлов
А.І. Ярош