01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.06.2011 № 22/83
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність ВМР № 425691 від 15.04.2010 року,
ОСОБА_2 - довіреність ВМР № 425691 від 15.04.2010 року,
від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність № 0331 від 31.05.2011 року,
від третьої особи: ОСОБА_4 - довіреність № 02-04/978 від 29.12.2010 року,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна” на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2011 року
у справі № 22/83 (суддя Самсін Р.І.)
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Миколаїв,
до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна”, м. Київ,
третя особа Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”, м. Київ,
про стягнення страхового відшкодування
за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору
Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Київ,
до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна”, м. Київ,
про стягнення частини суми страхового відшкодування, -
У лютому 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом, в якому згідно із уточненнями позовних вимог від 01.02.2011 року просить суд стягнути з приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна” на свою користь страхового відшкодування в сумі 1 067 137, 17 грн.
Крім того, в лютому 2011 року третью особою - публічним акціонерним товариством „Укрсоцбанк” були заявлені самостійні вимоги на предмет спору, зокрема, за поданою уточненою позовною заявою № 02-05/85-441 від 11.03.2011року останнє просило суд зобов'язати страховика (приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПЗУ Україна”) сплатити на користь вигодонабувача (ПАТ „Укрсоцбанк”) частину страхової суми у розмірі 641 466, 40 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2011 року позов ФОП ОСОБА_5 до ПАТ „СК „ПЗУ Україна” про стягнення страхового відшкодування в розмірі 1 067 137,17 грн. задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПАТ „СК „ПЗУ Україна” на користь ФОП ОСОБА_5 425 670, 77 грн. страхового відшкодування, 5 058,08 грн. судових витрат. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Позов ПАТ „Укрсоцбанк” до ПАТ „СК „ПЗУ Україна” про стягнення частини суми страхового відшкодування в розмірі 641 466, 40 грн. задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „СК „ПЗУ Україна” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2011 року скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ПАТ „СК „ПЗУ Україна” залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва - без змін.
ПАТ „Укрсоцбанк” своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ПАТ „СК „ПЗУ Україна” залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2011 року - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
У судовому засіданні, яке відбулося 07.06.2011 року було оголошено перерву до 16.06.2011 року.
Представник відповідача в судовому засіданні 16.06.2011 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав викладених вище.
У судовому засіданні, яке відбулось 16.06.2011 року представником відповідача було подано клопотання від 06.07.2011 року про призначення у даній справі повторної судової експертизи, яке колегією суддів було відхилено.
Представники позивача та третьої особи заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просили суд апеляційну скаргу ПАТ „СК „ПЗУ Україна” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва - без змін.
У судовому засіданні, яке відбулось 16.06.2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПАТ „СК „ПЗУ Україна” слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 28 листопада 2008 року між ВАТ “Страхова компанія “ПЗУ Україна” (правонаступником якого є відповідач) (Страховик )та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Страхувальник) було укладено Договір страхування № 251.54441.4007 (Договір страхування), на умовах якого застраховано будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
Згідно із пунктом 2.1.1 Договору страхування об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням заявленим на страхування майном
У пункті 1.3 Договору страхування зазначено, що згідно з Правилами “Добровільного страхування майна” 220.5.2003 в рамках даного Договору страховик надає страхове покриття на випадок наступних подій, що мають ознаки ймовірності та випадковості настання, зокрема, Варіант “01” - Вогонь: пожежа, удар блискавки, вибух, тощо.
Відповідно до пункту 1.2 Договору страхування період страхування: з 30 листопада 2008 року по 29 листопада 2009 року. Договір страхування набуває чинності з моменту вказаного, як початок періоду страхування за умови оплати страхової премії (страхових платежів) у терміни обумовлені договором.
На виконання умов Договору страхування позивачем сплачено страхові платежі, що підтверджується наявними у справі банківськими виписками від 27.11.2008 року, від 24.02.2009 року, від 21.05.2009 року та від 31.09.2009 року.
Згідно із частиною 2 статті 8 Закону України “Про страхування” страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.
13 жовтня 2009 року в застрахованій за Договором страхування будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 сталася пожежа, внаслідок якої позивачеві було завдано збитків, які згідно виставлених рахунків на виконання ремонтних робіт складають 881 466, 32 грн. Факт настання пожежі підтверджується Актом про пожежу від 13.10.2009 року, який складено ст. інспектором РВ ГУ МНС України в Миколаївській області.
Страхувальником про дану пожежу страховика було повідомлено згідно з умовами договору, подану позивачем заяву про настання збитку зареєстровано відповідачем 20.10.2009 року за вхідним № 2303, що останнім не заперечується.
13.10.2009 року аварійним комісаром Страховика було проведено огляд об'єкта з метою визначення характеру та кількості пошкоджень нанесених внаслідок пожежі, що сталась 13.10.2009 року, за результатами якого складено Акт огляду місця події з переліком виявлених пошкоджень.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України “Про страхування”, страховик бере на себе зобов'язання здійснити страхову виплату страхувальнику у разі настання страхового випадку.
Страховиком визнана дана подія, як страховий випадок і під час розгляду справи зазначена обставина не оспорювалася.
Згідно складеного страховою компанією Страхового акту № 1308/251.54441.4007/10-09 від 11.12.2009 року до виплати позивачеві визначено суму страхового відшкодування в розмірі 99 773, 83 грн.
Згідно із розрахунком страхового відшкодування, що є додатком до страхового акту, розмір страхового відшкодування було здійснено на підставі даних Звіту про оцінку, який складений 28.10.2009 року суб'єктом оціночної діяльності ТОВ “Сван Консалтинг” та з урахуванням пропорційності по пункту 2.5 Договору страхування, оскільки страхова вартість майна, прийнятого на страхування збільшилася.
Однак, з даним розміром страхового відшкодування Страхувальник не погодився, про що зазначив в наданому йому для ознайомлення Страховому акті та мотивував це тим що відповідно до розрахунків будівельних організацій сума збитків значно вища.
Відповідно до статті 16 Закону України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Пожежа, що сталась на застрахованому об'єкті 13.10.2009 року визнана відповідачем як страховий випадок за Договором страхування та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 99 773, 83 грн. Зазначена сума була перерахована вигодонабувачу - третій особі у даній справі 25.12.2009 року, що не заперчується сторонами в судовому засіданні.
Відповідно до частини 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За умовами Договору страхування, розмір страхового відшкодування не може перевищувати розміру страхової суми; розмір збитку визначається Страховиком відповідно до даних огляду, умов страхування та наданих Страхувальником документів (пункти 2.9.1, 2.9.4).
Позивачем, на підтвердження заявленого до стягнення з відповідача розміру страхового відшкодування, до позовної заяви додано рахунки ремонтних організацій, ліцензії, що підтверджують право на виконання будівельних робіт вказаними суб'єктами господарювання, акт ремонту-ревізії системи охоронно-пожежної сигналізації від 14.10.2009 року, локальні кошториси та відомості ресурсів до кошторису складені на виконання відновлювальних робіт, видаткові накладні, рахунки та товарні чеки видані при оплаті придбаних матеріалів, тощо.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2010 року, враховуючи неузгоджність сторін щодо розміру страхового відшкодування, призначено у справі комплексну судову будівельну, інженерно-технічну експертизу.
Згідно Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3585-3586 від 20.12.2010 року, у відповідь на запитання суду: «Який матеріальний збиток завдано в результаті пожежі, що сталася 13.10.2009 року застрахованому об'єкту згідно Договору страхування - будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1” експертом визначено, що матеріальний збиток завданий в результаті пожежі, що сталася 13.10.2009 року складає 1 176 911 грн., в тому числі вартість будівельних робіт 1 135 940 грн., монтажних робіт - 40 971 грн.
Посилання ПАТ „СК „ПЗУ Україна” в апеляційній скарзі на наявність недоліків вищезазначеного Висновку експерта відхиляються колегією суддів, оскільки дані питання були з'ясовані під час розгляду справи в першій інстанції, зокрема, при застосуванні коефіцієнтів щодо визначення загальної вартості, визначена експертом вартість будівлі становить 1 665 000 грн., тоді як при вірному визначенні загальна вартість складає 1 661 350, 09 грн., що і в такому випадку є менше суми на яку застрахована будівля - 1 667 710 грн. (п. 1.6 Договору страхування).
Вказана величина впливає на визначення суми страхового відшкодування лише для застосування коефіцієнта пропорційності передбаченого пунктом 2.5 Договору страхування, однак у будь-якому випадку коефіцієнт пропорційності не застосовується, оскільки вартість будівлі станом на час пожежі не є більшою від страхової суми по договору.
Крім того, у листі Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, наданому на запит представника позивача від 17.05.2011 року, який було подано позивачем у судовому засіданні 07.06.2011 року, зазначено, що у вищевказаному Висновку експертизи були допущені незначні описки, які не мають принципового значення для результатів експертизи вцілому та не впливають на вартість відновлювального ремонту застрахованного обєкту, матеріальний збиток, завданий в результаті пожежі 13.10.2009 року залишається без змін і становить 1 176 911 грн.
Що стосується доводів відповідача, стосовно невірного розрахунку суми понесених збитків у зв'язку із тим, що внаслідок пожежі було пошкоджено внутрішнє оздоблення приміщення, яке не було предметом страхування за Договором страхування, то вони відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.
Згідно із пунктом 3.2.1 Правил добровільного страхування майна № 220.5.2003 від 20.06.2006 року об'єктами страхування можуть бути будівлі та споруди (усі їх конструктивні елементи та комунікації, а також приміщення, включаючи прибудови та надбудови) та інженерні системи (зокрема санітарно-технічне та опалювальне обладнання, газові та електричні плити, електро-, газо-, тепло- та водолічильники, електропроводка, інші з'єднувальні кабелі); а відповідно до п. 3.2.6 даних Правил - також і внутрішнє оздоблення (внутрішній ремонт) приміщень.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що в даному випадку, об'єктом страхування за Договором є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим майном, яким є будівлі та споруди на суму 1 677 710 грн., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1
Враховуючи наведені умови страхування, будівля, яка була об'єктом страхування за Договором страхування, усі її конструктивні елементи застраховані вцілому, тобто складовою застрахованої будівлі є не тільки стіни, стеля, підлога, а й внутрішнє оздоблення і кожна з цих складових частин, характеризує предмет застрахованих приміщень і визначена загальною страховою сумою 1 677 710 грн.
Крім того, позивачем в судовому засіданні 16.06.2011 року було надано лист Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, в якому зазначено, що вищезгаданою судовою експертизою враховано внутрішнє оздоблення застрахованого об'єкту згідно Договору страхування - будівель та споруд, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, на підставі пункту 2.1.2 а Договору страхування, де вказано, що застраховано усі конструктивні елементи та комунікації. В Договорі страхування не зазначено, що в застраховане майно не входить внутрішнє оздоблення.
Посилання відповідача в апеляційні скарзі на те, що вартість застрахованного майна визначалась не на дату настання страхового випадку, а на день проведення судової експертизи, спростовується матеріалами проведеної експертизи та самим Висновком судової експертизи, в якому чітко та неодноразово зазначалося, що матеріальний збиток визначено експертизою саме на дату настання страхового випадку - 13.10.2009 року.
В силу положень частин 5, 6 статті 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу; відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2010 року про призначення експертизи, відповідно до статті 4 Закону України “Про судову експертизу” попереджено експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України.
Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Позивачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано жодних належних доказів на спростування висновків проведеної експертизи, та відповідно в суду відсутні підстави для відхилення зазначеного висновку експертизи та призначення повтороної судової експертизи у даній справі, а відтак Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 3585-3586 від 20.12.2010 року визнається судом належним доказом дійсної суми матеріального збитку завданого в результаті пожежі 13.10.2009 року.
Статтею 9 Закону України “Про страхування” визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Статтями 526, 530 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, у строк, який встановлено у зобов'язанні.
Відповідно до статті 988 ЦК України, Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, та у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладання договору.
Згідно із пунктом 1.8 Договору страхування визначена франшиза (безумовна по кожному випадку) по всіх ризиках окрім ризику «Землетрус» в розмірі 10 000,00 грн.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що сума страхового відшкодування за Договором страхування при врахуванні визначеного розміру збитку за Висновком судової експертизи та розміру франшизи, складає 1 166 911 грн. та підлягає стягненню з відповідача в сумі 1 067 137, 17 грн., оскільки 99 773,83 грн. страхового відшкодування відповідачем було виплачено.
Однак, в силу положень пункту 1.12 Договору страхування, вигодонабувачем за Договором страхування є банк в особі Миколаївської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк”.
У зв'язку з вимогами Закону України “Про акціонерні товариства” банк було перейменовано у Публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк”, підрозділ банку Миколаївська обласна філія реорганізовано у Миколаївське відділення ПАТ “Укрсоцбанк” та передано на баланс Одеської обласної філії ПАТ “Укрсоцбанк”.
Нерухоме майно - будівля з мансардою загальною площею 237, 3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є предметом іпотеки за іпотечним договором від 17.11.2006 року, що укладений між третью особою та позивачем на забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту № 640/692-К692 від 17.11.2006 року.
За вказаним кредитним договором строкова заборгованість по кредиту складає 80 891,14 доларів США, що відповідно складає розмір вимог банку, як вигодонабувача за договором страхування у визначеному еквіваленті в сумі 641 466,40 грн.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги третьої особи - публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” про стягнення частини суми страхового відшкодування в розмірі 641 466,40 грн. законні, обгрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
З урахуванням викладеного, вірними є висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_5 до ПАТ „СК „ПЗУ Україна” про стягнення страхового відшкодування слід задовольнити частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування в розмірі 425 670, 77 грн. (1 067 137, 17 грн. - 641 466, 40 грн.).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2011 року у справі № 22/83 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна” на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2011 року у справі № 22/83 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2011 року у справі № 22/83 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.
4. Справу № 22/83 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді