01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
31.05.2011 № 20/19
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 1739 від 05.05.2011 року;
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 450-1/14 від 24.02.2011 року;
розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2011 року
у справі № 20/19 ( суддя Палій В.В.)
за позовом акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія”, м. Фастів,
до відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант”, м. Київ,
про стягнення 1 993,42 грн. -
В грудні 2010 року акціонерне товариство „Українська пожежно-страхова компанія” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом в якому просило суд стягнути з відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” на свою користь в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 1 993,42 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.02.2011 року в задоволенні позову АТ „УПСК” до ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” про стягнення 1 993,42 грн. було відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення., та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2011 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2011 року розгляд справи було відкладено на 31.05.2011 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача.
У судовому засіданні 31.05.2011 року представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити з підстав викладених вище.
Представник відповідача в судовому засіданні 31.05.2011 року заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну АТ „УПСК” залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва - без змін.
В судовому засіданні, яке відбулось 31.05.2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу АТ „УПСК” слід задовольнити, рішення господарського суду міста Києва - скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом 07.12.2008 року близько 15 год. 10 хв. по вул. Тростянецькій в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля Cheri „Amulet”, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, яким керував ОСОБА_4 та автомобіля ЗАЗ „Daewoo”, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5 та знаходився під його керуванням, що підтверджується довідкою Відділу ДАІ з обслуговування Дарницького району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві № 10/7663 від 25.12.2008 року (а. с. 26).
В результаті вищезазначеної ДТП автомобілю Cheri „Amulet”, державний номер НОМЕР_1 були завдані механічні пошкодження. Cheri „Amulet”.
На наступний день 08.12.2008 року ОСОБА_4 від імені власника автомобіля Cheri „Amulet” - ОСОБА_3 повідомив страховика про ДТП (а. с. 12).
Відповідно до Звіту № 3220 автотоварознавчого дослідження, складеного 13.01.2009 року спеціалістом Бережнюком О.В. (кваліфікаційне свідоцтво № 3432 від 12.02.2005 року), вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Cheri „Amulet”, державний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_3, в результаті його пошкодження при ДТП складає 2 602, 43 грн. (а. с. 15-24).
06.0422010 року власник пошкодженого автомобіля Cheri „Amulet” - ОСОБА_3 звернулася до АТ „УПСК” з Заявою про виплату страхового відшкодування (а. с. 13 ) та просила перерахувати суму страхового відшкодування за вказаними в заяві реквізитами.
АТ „УПСК”, як страховик, виплатило власнику пошкодженого автомобіля Cheri „Amulet”, відповідно до умов укладеного з ним Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 0071534 від 19.06.2008 року (Договір страхування) (а. с. 27) на підставі Страхового акту № 013/12 від 06.02.2009 року (а. с. 10) суму страхового відшкодування у розмірі 2 503,42 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1219 від 23.02.2009 року (а. с. 11).
У відповідності до умов зазначеного вище Договору страхування страховим випадком, зокрема, є дорожньо-транспортна пригода. Страхова сума за цим Договором складає 49 293,00 грн. Договір набирає чинності з 20.06.2008 року та діє до 19.06.2009 року.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що загальний розмір підтверджених фактичних витрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 2 503,42 грн.
Рішенням місцевого господарського суду в задоволені позову відмовлено з посиланням на те, що відповідно до статті 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” право регресу одного страховика до іншого страховика не передбачено, а підстави для застосування до спірних правовідносин статті 37 даного Закону відсутні.
Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду погодитись з таким висновком місцевого господарського суду не може, оскільки дане судове рішення винесено з невірним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 27 Закону України „Про страхування” та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 29.12.2008 року у адміністративній справі № 3-65417/2008р., водія автомобіля ЗАЗ „Daewoo” - ОСОБА_5 визнано винно у вчиненні ДТП 07.12.2008 року внаслідок порушення пунктів 13.1 Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України (а. с. 28).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5, як власника автомобіля ЗАЗ „Daewoo”, державний номер НОМЕР_2, застрахована ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” згідно із Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/3145295 від 26.02.2008 року (Поліс) (а. с. 32). Строк дії Полісу до 25.02.2009 року.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Згідно із статтею 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Із вищезазначеного Полісу вбачається, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну на одного потерпілого становить 25 500,00 грн., страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи, яка становить 510,00 грн.
Для врегулювання даного спору в досудовому порядку позивач надіслав відповідачу Лист № 6383 від 18.10.2010 року про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 2 503,42 грн.
Однак, відповідачем відповіді на претензію надано не було, шкоду не відшкодовано.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що особою, відповідальною за завдані власнику пошкодженого автомобіля Cheri „Amulet” збитки, у даному випадку є ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених Договором страхування.
З огляду на викладене, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа - ОСОБА_3 мала до ВАТ „УСК „Дженералі Гарант”, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Дану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 25.11.2008 року у справі № 11/406-07.
Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Позивач, у відповідності до статей 33, 34, 36 ГПК України надав суду усі необхідні письмові документи та матеріали на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог.
За таких обставин, позовні вимоги АТ „УПСК” про стягнення на свою користь з ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 1 993,42 грн. (2 503,42 грн. - страхового відшкодування мінус 510,00 грн. - франшизи) є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, місцевий господарський суд приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову не врахував зазначені вище обставини, невірно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття помилкового рішення.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2011 року слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2011 року у справі № 20/19 задовольнити
2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2011 року у справі № 20/19 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
4. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” на користь приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” 1 993,42 грн. страхового відшкодування, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” на користь приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” 51,00 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.
6. Доручити місцевому господарському суду видати накази.
7. Справу № 20/19 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді