01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.06.2011 № 7/649
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів:
при секретарі:
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.04.2011 р. у справі № 7/649 (суддя Якименко М.М.)
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
про стягнення заборгованості
за скаргою Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ,
стягувач Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго», м. Київ,
на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, -
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення заборгованості.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.12.2009 року у справі №7/649 позов задоволено повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» 10 245 881,58 грн. - основного боргу, 223 244,99 грн. - індексу інфляції, 95 934,91 грн. - 3% річних, 717 211,71 грн. - штрафу, 750 783,85 грн. - пені, 25 500,00 грн. - державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Повернуто Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго» з державного бюджету надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу перераховані платіжними дорученнями №1755 від 06.05.2009 в розмірі 76,50 грн. та платіжними дорученнями №3487 від 26.06.2009 у розмірі 194,50 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 року у справі №7/649 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2009р. у справі №7/649 скасовано частково, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:
„Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія ”Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1 літ. „А”, рахунок 2600155030771 у КРФ ВАТ КБ „Хрещатик” у м. Києві, МФО 300830, код ЄДРПОУ 03327664, а у випадку відсутності коштів, з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, рахунок 26000306201 у ВАТ „Ощадбанк” у м. Києві та Київській області, МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305) 10 245 881,58 грн. (десять мільйонів двісті сорок п'ять тисяч вісімсот вісімдесят одну гривню 58 копійок) - основного боргу за Договором №1 від 29.12.1990р. на користування електричною енергією; 223 244,99 грн. (двісті двадцять три тисячі двісті сорок чотири гривні 99 копійок) - інфляційних нарахувань; 95 934,91 грн. (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот тридцять чотири гривні 91 копійок) - 3% річних; 717 211,71 грн. (сімсот сімнадцять тисяч двісті одинадцять гривень 71 копійки) - штрафу; 23 908,80 грн. (двадцять три тисячі дев'ятсот вісім гривень 80 копійок) - державного мита; 221,27 грн. (двісті двадцять одну гривню 27 копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні вимог про стягнення з відповідача 750 783,85 грн. пені відмовити.”.
Стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, рахунок 26000306201 у ВАТ „Ощадбанк” у м. Києві та Київській області, МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305, а у випадку відсутності коштів, з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія ”Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1 літ. „А”, рахунок 2600155030771 у КРФ ВАТ КБ „Хрещатик” у м. Києві, МФО 300830, код ЄДРПОУ 03327664) 795,60 грн. (сімсот дев'яносто п'ять гривень 60 копійок) державного мита за подання апеляційної скарги.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2010 року у справі №7/649 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р. у справі №7/649 скасовано, залишено в силі рішення господарського суду м. Києва від 14.12.2009 року.
13.07.2010 року господарським судом м. Києва видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду м. Києва №7/649 від 14.12.2009 р.
30.03.2011 року до господарського суду м. Києва Публічним акціонерним товариством «Київводоканал» подано скаргу на неправомірні дії відділу примусового виконання рушень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2011 року за наказом господарського суду м. Києва №7/649 від 13.07.2010 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.04.2011 року у справі №7/649 у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» відмовлено повністю. Ухвалу вмотивовано тим, що посилання боржника на те, що відкриття виконавчого провадження на суму 12 058 793, 04 грн., а не на суму залишку заборгованості є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець приймає до виконання виконавчий документ, яким є наказ господарського суду м. Києва від 13.07.2010 № 7/649, за яким розмір заборгованості становить 12 058 793, 04 грн., а винесення державним виконавцем постанови про відкриття провадження на всю суму стягнення за наказом господарського суду м. Києва не є перешкодою для проведення виконавчих дій, які в подальшому будуть проводитись у відповідності до заяв стягувача і на суму, вказану у заявах стягувача. Суд першої інстанції зазначив також, що посилання боржника на невідповідність наказу господарського суду м. Києва від 13.07.2010 № 7/649 вимогам ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" є неправомірним, оскільки наказ виданий у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження", що діяли на момент видачі наказу. А також, що невірне зазначення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання не є порушенням ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" та не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 18.04.2011 року у справі №7/649. Винести постанову, якою задовольнити скаргу ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» на неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2011 року за наказом господарського суду м. Києва №7/649 від 13.07.2010 року.
У своєму відзиві стягувач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає, що ухвала суду є законною, обґрунтованою та такою, що відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Орган державної виконавчої служби не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011 року у справі №7/649 апеляційну скаргу ПАТ «АК «Київводоканал» на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.04.2011р. у справі №7/649 прийнято до провадження та призначено до розгляду 07.06.2011 року.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Частиною 5 статті 106 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, накази господарських судів та ухвали господарських судів у випадках, передбачених законом.
Статтею 5, 7 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено неупереджене, своєчасне, повне вчинення виконавчих дій та використання наданих державному виконавцю прав у точній відповідності із законом.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної виконавчої влади, зокрема, і органи Державної виконавчої служби, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що посилання боржника на те, що відкриття державним виконавцем виконавчого провадження з виконання наказу № 7/649 на загальну суму заборгованості у розмірі 12 058 793,04 грн., в той час як на день відкриття виконавчого провадження сума залишку заборгованості становила 10 648 850,67 грн. не відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», є безпідставними з огляду на таке.
Згідно зі статтею 18 вказаного Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа.
Пунктом 4 ч.1 статті 19 Закону передбачено, що у виконавчому документі повинно бути зазначено зокрема, резолютивна частина рішення.
Статтею 84 ГПК України визначено, що при задоволенні позову в резолютивній частині рішення, зокрема вказуються:
- найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум;
- розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, неустойки, штрафу, пені та збитків, а також штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу).
Статтею 116 ГПК України визначено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Приписами статті 117 ГПК України визначено, що наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, у разі якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" також встановлено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.
Отже, за виконавчим документом, яким є наказ господарського суду міста Києва від 13.07.2010 року №7/649, розмір заборгованості становить 12 058 793,04 грн. і, таким чином, державний виконавець зобов'язаний був відкрити виконавче провадження у повній відповідності до змісту виконавчого документа - наказу № 7/649 на зазначену загальну суму заборгованості, а не на її залишок.
При цьому, відповідно до ч.4 ст.117 ГПК України, за відповідною заявою боржника (скаржника) господарський суд ухвалою міг би внести виправлення до наказу, у разі якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Такою причиною могла стати часткова сплата боржником суми заборгованості, про яку він зазначає у своїй скарзі або інші причини.
Крім того, винесення державним виконавцем постанови про відкриття провадження на всю суму стягнення за наказом господарського суду м. Києва не є перешкодою для проведення виконавчих дій, які в подальшому мають проводитись у відповідності до заяв стягувача і на суму, вказану у заявах стягувача.
Колегія суддів також вважає, що правильним є висновок суду першої інстанції про неправомірність доводів скаржника щодо порушення ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з невірним зазначенням строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, враховуючи наступне.
Згідно з частиною 1 статті 117 ГПК України і статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент прийняття спірної постанови) у наказі господарського суду зазначається, зокрема, резолютивна частина рішення. Дата видачі наказу має співпадати з датою набрання рішенням господарського суду законної сили згідно з вимогами статті 85 ГПК України, оскільки наказ господарського суду відтворює резолютивну частину цього рішення.
Відповідно до статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Відповідно до статті 111-11 ГПК України постанова касаційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
За змістом статей 116 та 117 ГПК України видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди. У випадках перегляду рішення у апеляційній або касаційній інстанціях наказ видається на підставі відповідної постанови апеляційної або касаційної інстанції після того, як справа повертається до місцевого господарського суду.
Як вбачається із матеріалів справи, після касаційного перегляду Вищим господарським судом України справа №7/649 повернулась до місцевого господарського суду 07.07.2010 року, тому видача наказу про примусове виконання рішення 13.07.2010 року не суперечить нормам чинного законодавства.
Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені вимоги до виконавчого документа, яким, зокрема, є наказ господарського суду про примусове виконання рішення. Наказ повинен містить обов'язкові реквізити, а саме:
1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;
2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання чинності рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою. Крім цього, законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів. ГПК України не встановлено інших вимог до виконавчого документа.
Зі змісту виконавчого документу (наказу господарського суду) та оскаржуваної постанови вбачається, що вимоги до виконавчого документу (обов'язкові реквізити), перелічені у пп. 1-6 ч.1 ст. 19 Закону, є наявними у наказі і відповідно відображені в оскаржуваній постанові державного виконавця, у тому числі строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Невірне ж зазначення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання не є порушенням ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» та не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі статті 26 вказаного Закону.
Необхідно зазначити, що боржник (скаржник) також не був позбавлений права відповідно до ч.4 ст.117 ГПК України звернутися з відповідною заявою про внесення виправлень до наказу.
Пунктом 7 роз'яснення Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. №04-5/365 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визначає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визначає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визначає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Доводи скаржника про невідповідність наказу господарського суду міста Києва від 13.07.2010 року №7/649 та постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2011р. вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», не знайшли свого підтвердження у процесі розгляду справи, а тому судом апеляційної інстанції відхиляються повністю.
Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не є підставою скасування ухвали господарського суду міста Києва від 18.04.2011 року у справі №7/649.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105, 106, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Залишити ухвалу господарського суду міста Києва від 18.04.2011 року у справі №7/649 без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.04.2011 року без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
17.06.11 (відправлено)