01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.06.2011 № 40/480
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів:
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 01.06.2011 року
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Розмарин» на рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2011 року
у справі № 40/480 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва
до закритого акціонерного товариства «Розмарин»
про стягнення боргу 141120,55 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.01.2011 року позов комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до закритого акціонерного товариства «Розмарин» про стягнення боргу 141120,55 грн. - задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 18.01.2011 року ЗАТ «Розмарин» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило зазначене рішення господарського суду міста Києва змінити.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 18.02.2010 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Авдеєва П.В., суддів - Корсака П.В., Коршун Н.М. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 01-24/64 від 16.03.2011 року у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Авдеєва П.В на лікарняному було призначено повторний автоматизований розподіл даної справи, після якого склад колегії змінено: суддя-доповідач - Лобань О.І., судді - Ткаченко Б.О., Федорчук Р.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді - Лобаня О.І., суддів - Ткаченка Б.О., Федорчука Р.В. від 23.03.2010 року справу № 40/480 прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У судових засіданнях 11.04.2011 року, 27.04.2011 року, 30.05.2011 року представник відповідача, надав суду свої пояснення по справі в яких, подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з доводами викладеними в ній та просив задовольнити, рішення місцевого господарського суду змінити в частині правильності нарахувань за комунальні послуги.
Представник позивача у судових засіданнях 11.04.2011 року, 27.04.2011 року, 16.05.2011 року, 30.05.2011 року та 01.06.2011 року також надав суду свої пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що відповідає нормам процесуального та матеріального права.
Представник скаржника - ЗАТ «Розмарин» у судове засідання 01.06.2011 року не з'явився про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином про що в матеріалах справи міститься розписка. Про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Участь в судовому засіданні 01.06.2011 року ЗАТ «Розмарин», судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що представник скаржника був присутній у попередніх судових засіданнях яких надав суду свої пояснення по справі, які колегією суддів прийняті до уваги.
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2007 року між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (підприємство) та закритим акціонерним товариством «Розмарин» (споживач) укладено договір № 771/408 про надання послуг (далі - договір). Пунктом 1.1 договору встановлено, що підприємство на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК «Київ Водоканал», АЕК «Київенерго», ЗАТ ЕК «Укр-Кан-Пауер») зобов'язується транспортувати по внутрішньобудинкових мережах нежилого приміщення площею 316,60 м. кв. за адресою м. Київ, вул. Райдужна, буд. 25, що є його власністю згідно з договором купівлі-продажу нежилого приміщення, комунальні послуги, виставляти (споживачеві) до оплати платіжні документи за договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від споживача та перераховувати їх виробникам і постачальникам комунальних послуг. Споживач у відповідності до п.1.2 договору зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.
Додаток № 1 до договору № 771/408 від 15.01.2007 року визначає потребу споживача в окремій комунальній послузі і є невід'ємною частиною даного договору. Додаток № 2 до договору № 771/408 від 15.01.2007 року згідно Правил технічної експлуатації тепло використовуючих установок і теплових мереж визначає частку споживача у відшкодуванні витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньо будинкових мереж.
Відповідно до п.1.5 договору при виконанні умов цього договору сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енерго- та теплоносії.
Розділом 5 договору № 771/408 від 15.01.2007 року, а саме п.5.5 встановлено, що договір укладено строком з 01.01.2007 року по 01.01.2012 року.
Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що 17.04.2006 року між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (підприємство) та закритим акціонерним товариством «Розмарин» (споживач) укладено договір № 2216 про надання послуг (далі - договір № 2216 від 17.04.2006 року). Пунктом 1.1 даного договору № 2216 від 17.04.2006 року встановлено, що підприємство на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК «Київ Водоканал», АЕК «Київенерго», ЗАТ ЕК «Укр-Кан-Пауер») зобов'язується надавати по внутрішньобудинкових мережах нежилого приміщення площею 251,30 кв. м. за адресою м. Київ, Русанівська наб., буд. 10 комунальні послуги, виставляти «Споживачеві» до оплати платіжні документи за договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від споживача та перераховувати їх виробникам і постачальникам комунальних послуг. Споживач у відповідності до п.1.2 договору № 2216 від 17.04.2006 року зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.
Додаток № 1 до договору № 2216 від 17.04.2006 року визначає потребу споживача в окремій комунальній послузі і є невід'ємною частиною даного договору. Додаток № 2 до договору № 2216 від 17.04.2006 року згідно положення про порядок відшкодування власникам житла витрат на технічне обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 17.10.1996 року № 87, визначає частку споживача у відшкодуванні витрат по обслуговуванню внутрішньо-будинкових мереж. Додаток № 3 до договору № 2216 від 17.04.2006 року визначає розмір авансового платежу та порядок його розрахунку.
Відповідно до п.1.6 договору № 2216 від 17.04.2006 року при виконанні умов цього договору сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енерго- та теплоносії.
Розділом 5 договору № 2216 від 17.04.2006 року, а саме п.5.5 встановлено, що договір укладено строком з 01.04.2006 року по 01.04.2016 року.
Як зазначалося вище, комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до закритого акціонерного товариства «Розмарин» про стягнення боргу по вказаним вище договорам в сумі 141120,55 грн. Рішенням суду першої інстанції від 18.01.2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ «Розмарин» на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва заборгованість за договором № 771/408 від 15.01.2007 року основну суму заборгованості у розмірі 46447,90 грн., пеню у розмірі 4238,85 грн., інфляційні збитки у розмірі 3806,71 грн., 3% річних у розмірі 992,58 грн. та стягнуто заборгованість за договором № 2216 від 17.04.2006 року - пеню у розмірі 6441,05 грн., інфляційні збитки у розмірі 5415,66 грн., 3% річних у розмірі 1567,99 грн. В частині стягнення боргу за договором № 2216 від 17.04.200 року у розмірі 70578,91 грн. провадження у справі припинено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2011 року у справі № 40/480 частковому скасуванню з прийняттям нового рішення.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в частині припинення провадження у справі на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено самими ж сторонами у справі, відповідачем погашено борг по договору № 2216 від 17.04.2006 року у розмірі 70578,91 грн.
Однак, що стосується позовних вимог про стягнення боргу по договору № 771/408 від 15.01.2007 року за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року у розмірі 46447,90 грн. пені у розмірі 4238,85 грн., інфляційних збитків у розмірі 3806,71 грн., 3% річних у розмірі 992,58 грн. та заборгованості за договором № 2216 від 17.04.2006 року - пені у розмірі 6441,05 грн., інфляційних збитків у розмірі 5415,66 грн., 3% річних у розмірі 1567,99 грн. колегія суддів погодитись не може виходячи з наступного.
Як стверджує позивач у своїй позовній заяві, в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором щодо оплати за комунальні послуги з централізованого опалення, у останнього утворився борг в сумі 46447,90 грн.
Також, як вбачається з розрахунку позовних вимог до позовної заяви та пояснення по розрахунках боргу, борг відповідача розраховано з урахування розпоряджень Київської міської державної адміністрації про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів № 1662, № 1663 від 27.11.2008 року, № 1780/1 від 25.12.2008 року та № 127, № 128 від 05.02.2009 року.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Однак, як встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, судом першої інстанції не враховано та не надано юридичної оцінки доводам відповідача, щодо тих обставин, що розпорядження КМДА № 1662, № 1663 від 27.11.2008 року, № 1780/1 від 25.12.2008 року та № 127, № 128 від 05.02.2009 року були скасовані згідно з Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008 року, № 65/2009 від 03.02.2009 року, № 76/2009 від 09.02.2009 року як такі, що суперечать Конституції та Законам України.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Виходячи з наведеного суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством. Розпорядження, які визнані Указом Президента такими, що суперечать законодавству, не можуть застосовуватись судом з дати їх прийняття.
Таким чином, за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року слід застосовувати тарифи встановлені попереднім Розпорядженням, а саме № 86 від 31.01.2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 року.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позов в частині стягнення основного боргу по договору № 771/408 від 15.01.2007 року за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року підлягає частковому задоволенню в розмірі 36667,71 грн.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за прострочення платежу за договором № 771/408 від 15.01.2007 року у розмірі 4238,85 грн. та за договором № 2216 від 17.04.2006 року у розмірі 6441,05 грн. за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року, судова колегія вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до п. 2.3 договору № 771/408 від 15.01.2007 року та п.2.5 договору № 2216 від 17.04.06 року за несвоєчасну сплату платежів, передбачених п. 2.1 договору, споживач сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 1 % від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як визначено ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегією суддів апеляційного господарського суду було зроблено перерахунок пені, а саме, за договором № 771/408 від 15.01.2007 року пеня підлягає стягненню в сумі 3352,31 грн. та за договором № 2216 від 17.04.2006 року стягненню підлягає пеня у розмірі 4423,18 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Так, судовою колегією з урахуванням всіх обставин справи, також було зроблено перерахунок інфляційних збитків та трьох процентів річних. За даним розрахунком з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за договором № 771/408 від 15.01.2007 року 1989,03 грн. - інфляційних збитків та за договором № 2216 від 17.04.2006 року інфляційних збитків в сумі 2419,30 грн. Крім того, слід стягнути за договором № 771/408 від 15.01.2007 року 866,21 грн. - 3% річних та за договором № 2216 від 17.04.2006 року 3% річних у розмірі 1119,55 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Розмарин» на рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2011 року слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати частково в частині стягнення з закритого акціонерного товариства «Розмарин» за договором № 771/408 від 15.01.2007 року основної заборгованості в сумі - 46447,90 грн., 4238,85 грн. - пені, 3806,71 грн. - інфляційних збитків, 992,58 грн. - 3% річних та заборгованість за договором № 2216 від 17.04.2006 року - пеню у розмірі 6441,05 грн. інфляційні збитки - 5415,66 грн. та 3% річних у розмірі 1567,99 грн. В цій частині прийняти по справі нове рішення, яким позов комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до закритого акціонерного товариства «Розмарин» задовольнити частково. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Розмарин» на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва заборгованість за договором № 771/408 від 15.01.2007 року в сумі - 36667,71 грн., 3352,31 грн. - пені, 1989,03 грн. - інфляційних збитків, 866,21 грн. - 3% річних та заборгованість за договором № 2216 від 17.04.2006 року - пеню у розмірі 4423,18 грн. інфляційні збитки - 2419,30 грн. та 3% річних у розмірі 1119,55 грн. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2011 року у справі № 40/480 - залишити без змін.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Розмарин» на рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2011 року у справі № 40/480 - задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2011 року у справі № 40/480 - скасувати частково в частині стягнення з закритого акціонерного товариства «Розмарин» за договором № 771/408 від 15.01.2007 року основної заборгованості в сумі - 46447,90 грн., 4238,85 грн. - пені, 3806,71 грн. - інфляційних збитків, 992,58 грн. - 3% річних та заборгованість за договором № 2216 від 17.04.2006 року - пеню у розмірі 6441,05 грн. інфляційні збитки - 5415,66 грн. та 3% річних у розмірі 1567,99 грн. В цій частині прийняти по справі нове рішення, яким позов комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до закритого акціонерного товариства «Розмарин» задовольнити частково.
Стягнути з закритого акціонерного товариства «Розмарин» (02002, м. Київ, вул. Каховська,64, ідентифікаційний код 25397777) на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) заборгованість за договором № 771/408 від 15.01.2007 року в сумі - 36667,71 грн., 3352,31 грн. - пені, 1989,03 грн. - інфляційних збитків, 866,21 грн. - 3% річних та заборгованість за договором № 2216 від 17.04.2006 року - пеню у розмірі 4423,18 грн. інфляційні збитки - 2419,30 грн. та 3% річних у розмірі 1119,55 грн.
3. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2011 року у справі № 40/480 - залишити без змін.
4. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Розмарин» (02002, м. Київ, вул. Каховська,64, ідентифікаційний код 25397777) на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) 502,49 грн. держмита за розгляд справи в суді першої інстанції, 85,01 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
5. Стягнути з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) на користь закритого акціонерного товариства «Розмарин» (02002, м. Київ, вул. Каховська,64, ідентифікаційний код 25397777) 251,24 грн. держмита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
6. Видачу наказу доручити господарському міста Києва.
7. Матеріали справи № 40/480 повернути до господарського міста Києва.
Головуючий суддя
Судді