01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.06.2011 № 51/238
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів:
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 01.06.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року,
у справі № 51/238 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АКС»
до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»
про стягнення 115054,27 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року по справі № 51/238 позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АКС» до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення 115054,27 грн. задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 11.02.2011 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року.
Ухвалами апеляційного господарського суду від 06.04.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ТД АКС» вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, такою, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
У судовому засіданні 16.05.2011 року представник ПАТ «Універсал Банк» надав суду свої пояснення по справі та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник ТОВ «ТД АКС» у судових засіданнях 16.05.2011 року та 01.06.2011 року також надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів викладених у відзиві на скаргу та просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 11.02.2011 року.
У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
12.03.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТД АКС» та відкритим акціонерним товариством «Універсалбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» укладено договір оренди (далі -договір).
Відповідно до п. 1.1 договору позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в оренду на весь строк оренди вбудовані нежилі приміщення, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Горького, буд. 150, загальною площею 71,90 кв.м, в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-4, згідно із технічною документацією, виготовленою Бюро технічної інвентаризації м. Донецьк 13.09.2002 року. Згідно до п. 2.1 договору строк оренди за цим договором розпочинається від дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщень за формою, зазначеною у додатку 2 до цього договору та продовжується протягом п'яти років від дати початку. За умовами п.2.2 договору, орендодавець передає приміщення орендарю, а орендар приймає приміщення від орендодавця за актом приймання-передачі приміщень не пізніше, ніж 19.03.2008 року (протягом 5 робочих днів після підписання сторонами цього договору).
Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2008 року ТОВ «ТД АКС» відповідно до акту приймання-передачі приміщень було передано ПАТ «Універсалбанк» приміщення, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Горького, буд. 150, загальною площею 71,90 кв.м.
Умовами договору, зокрема п.3.3 також передбачено, що починаючи з 4 місяця з дати підписання цього договору щомісячна орендна плата становить суму у гривнях, яка дорівнюватиме еквіваленту 3750 Євро згідно з офіційним обмінним курсом української гривні до Євро встановленим Національним банком України на дату виставлення рахунку орендодавцем. Згідно з п. 3.5 договору орендар сплачує орендну плату не пізніше, ніж на 10 день поточного календарного місяця строку оренди, за який здійснюється оплата, на підставі рахунку-фактури орендодавця. У випадку затримання виставлення орендодавцем рахунку-фактури строк сплати орендарем орендної плати відсувається на відповідний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, для сплати орендної плати відповідачу були виставлені наступні рахунки-фактури: № С/ТД-13578 від 29.04.2010 року на суму 39366,96 грн.; № С/ТД-13625 від 31.05.2010 року на суму 36804,17 грн.; № С/ТД-13668 від 25.06.2010 року на суму 36369,40 грн.; № С/ТД-13712 від 30.07.2010 року на суму 38683,59 грн.; № С/ТД-13758 від 31.08.2010 року на суму 37557,55 грн.; № С/ТД-13808 від 30.09.2010 року на суму 40391,49 грн. всього на загальну суму 229173,16 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 28.01.2009 року ПАТ «Універсалбанк» направлено на адресу ТОВ «ТД АКС» заяву про розірвання договору оренди в односторонньому порядку починаючи з 01.05.2009 року з підстав, передбачених п. 8.3 договору.
Відповідно до п. 8.3 договору орендар має право розірвати договір оренди в односторонньому порядку в будь-який час шляхом надання письмового повідомлення іншій стороні за три календарні місяці до бажаної дати такого розірвання.
Разом з тим, п. 2.3 договору також передбачено, що після закінчення строку оренди або в разі дострокового припинення орендних відносин орендар повертає орендодавцеві приміщення за актом приймання-передачі (повернення) приміщень, складеним за формою, зазначеною у додатку 3 до цього договору, у стані, не гіршому від того, в якому приміщення перебувало на дату отримання їх у користування орендарем, враховуючи нормальний знос протягом строку оренди та з урахуванням змін, що здійснені орендарем за згодою орендодавця. З моменту підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщень, як зазначено у цій статті договору, припиняється нарахування орендної плати та інших платежів.
Як встановлено судом першої інстанції так і підтверджено самими представниками сторін в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, акт приймання-передачі (повернення) приміщення сторонами не підписано. Позивач відмовився приймати приміщення від відповідача. Мотиви відмови у прийнятті обґрунтовані тим, що збоку орендаря у приміщенні була здійснена зміна планування, яка призвела до зміни цільового призначення приміщення, невідповідності плану технічного паспорту БТІ, паспорту фасаду будівлі.
Як зазначалося раніше ТОВ «ТД АКС» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Універсалбанк» про стягнення 115054,27 грн. боргу. В процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивач подав заяву про збільшення та уточнення позовних вимоги за якими просив суд стягнути з відповідача борг зі сплати орендної плати в розмірі 229173,16 грн. Рішенням суду першої інстанції від 11.02.2011 року позов задоволено повністю.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з висновком суду першої інстанції про задоволення позову погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вказана норма кореспондується зі ст.188 ГК України в якій також зазначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Як вірно вказав суд першої інстанції, виходячи із наведених норм цивільного законодавства для можливості односторонньої відмови від зобов'язання необхідною є наявність одночасно двох умов: 1) порушення зобов'язання - його невиконання або неналежне виконання, тобто в разі належного виконання сторонами зобов'язання жодна з них не вправі відмовитися від зобов'язання в односторонньому порядку; 2) встановлення можливості односторонньої відмови в договорі або в законі.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ст. 784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.
Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, наймач за договором оренди від 12.03.2008 року міг реалізувати своє право, встановлене п. 8.3, лише в межах чинного законодавства і за наявності порушення умов договору зі сторони наймодавця. Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду та зазначає, що підстави вважати, що договір оренди припинив свою дію з 01.05.2009 року шляхом розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи орендаря на що вказує скаржник є безпідставним та необґрунтованим. Договір є чинним, судових рішень про визнання договору оренди недійсним або про його розірвання чи припинення в матеріалах справи немає. Вказаний факт також підтверджується прийнятим господарським судом міста Києва рішенням від 22.04.2010 року у справі № 30/91, згідно з яким з ПАТ «Універсалбанк» стягнуто орендну плату за договором оренди від 12.03.2008 року за період з липня 2009 року по квітень 2010 року. Крім того, вказане рішення суду першої інстанції по справі № 30/91 було переглянуто, як в апеляційному так і в касаційному порядку в результаті чого, рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2010 року по вказаній справі залишене без змін. В зазначених рішеннях, судами встановлено, що договір 12.03.2008 року є діючим, сторонами не досягнуто згоди на дострокове його припинення.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, факт правомірності стягнення з відповідача орендної плати та дійсність укладеного договору з урахуванням положень ст. 35 ГПК України не потребує додаткового доказування.
Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що спір між сторонами щодо реєстрації в БТІ змін та перепланування приміщення, що були здійснені відповідачем, в даному випадку не вливає на чинність договору та обов'язок відповідача сплачувати орендні платежі, оскільки ч. 2 ст. 795 ЦК України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом). З цього моменту договір найму припиняється. При цьому, підписання акту приймання-передачі приміщення до припинення договору оренди за відсутності правових підстав для розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи орендаря є правом орендодавця, а не його обов'язком, оскільки, як було встановлено раніше, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. В даному випадку сторони не досягли згоди щодо розірвання договору.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позовна вимога ТОВ «ТД АКС» про стягнення з ПАТ «Універсалбанк» заборгованості зі сплати орендних платежів за період з травня по жовтень 2010 року в розмірі 229173,16 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ПАТ «Універсалбанк» не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Обставини, на які посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень не спростовують заявленого позову.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Універсалбанк» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року у справі № 51/238 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року у справі № 51/238 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 51/238 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді