01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.06.2011 № 32/426
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кошіля В.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача Козловський Б.О.,
від відповідача Негреша М.О.,
від третьої особи не з'явились,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Брекстон Венчерз Лімітед» (Англія) на рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2011 (суддя Хрипун О.О.)
за позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Брекстон Венчерз Лімітед» (Англія)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жасмін-Тур»
третя особа Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»
про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства,
Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Брекстон Венчерз Лімітед» (Англія) (далі позивач) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жасмін-Тур», третя особа Публічне акціонерне товариство «Банк Форум про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Жасмін-Тур» з першого та другого питання порядку денного, що оформлені протоколом загальних зборів № 5 від 08.08.2008.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.03.2011 у справі № 32/426 у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Брекстон Венчерз Лімітед» (Англія) звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від 21.04.2011 про прийняття апеляційної скарги до провадження, від 17.05.2011 з відміткою про відправку документа, здійсненою згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75, та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 19233.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, встановив наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції, відповідно до п. 8.1. Статуту відповідача, в редакції від 24.03.2008, єдиним учасником відповідача є позивач з часткою, що складає 100% статутного капіталу відповідача.
08.08.2008 проведено збори учасників відповідача, про що складено протокол № 5.
На порядок денний виносились такі питання:
1. розгляд питання про отримання кредиту в АКБ «Форум» для рефінансування кредитної заборгованості.
2. розгляд питання про надання повноважень директору відповідача Майбоженку О.В. на підписання кредитного договору.
По першому питанню вирішили отримати кредит в АКБ «Форум» для рефінансування кредитної заборгованості в сумі 9 500 00,00 дол. США, на 5 років під максимально можливий відсоток 14% річних. По другому питанню вирішили уповноважити директора відповідача Майбоженко О.В. на укладення кредитного договору від імені відповідача з визначенням решти істотних умов цих договорів на його розсуд.
Протокол № 5 від 08.08.2008 скріплений підписами голови загальних зборів та секретаря загальних зборів.
На момент проведення загальних зборів єдиним учасником відповідача був позивач, від імені якого на загальних зборах діяв уповноважений представник ОСОБА_1, що діяв на підставі довіреності від 04.08.2008.
В матеріалах справи міститься копія довіреності від 04.08.2008, що складена англійською мовою (а. с. 39), та копія довіреності від 04.08.2008, що перекладена на українську мову, справжність підпису перекладача на якій посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрована в реєстрі за № 6495 (а. с. 45,46).
Як вбачається із довіреності від 04.08.2008, що перекладена на українську мову, вона була видана позивачем, який уповноважив ОСОБА_1 представляти інтереси позивача, як засновника, на загальних зборах відповідача, приймати рішення від імені позивача, як засновника, та/або надавати згоду від імені позивача, як засновника, виконавчому органу відповідача на укладення з АКБ «Форум» кредитного договору на суму 9 500 000,00 дол. США з визначенням на свій розсуд всіх істотних умов, а також вирішувати питання щодо вчинення будь-яких інших дій, які не можуть бути вчинені виконавчим органом відповідача без попередньої згоди вищого органу управління. Дана довіреність скріплена підписами директора та секретаря, а також відбитками двох печаток.
Справжність підпису секретаря на довіреності від 04.08.2008, що складена англійською мовою, засвідчено державним нотаріусом Лондона.
Довіреність видана строком на три місяці та чинна до 04.11.2008 без права передовіри.
Також в матеріалах справи міститься копія апостилю, проставленого державним нотаріусом міста Лондона Мартіном Емілем Бучнером 12.08.2008 № Н882593.
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що, оскільки довіреність від 04.08.2008 була засвідчена апостилем 12.08.2008, тобто після проведення загальних зборів відповідача 08.08.2008, то є підстави вважати, що представник позивача не мав достатніх повноважень брати участь у зборах та приймати рішення з питань порядку денного.
Відповідач погоджується з позовними вимогами позивача та вважає, що загальні збори відповідача були проведені з порушенням норм діючого законодавства.
Натомість третя особа вважає, що жодних порушень при скликанні загальних зборів відповідача не було, а тому відсутні правові підстави для визнання рішення загальних зборів відповідача недійсними.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні матеріали справи та норми чинного законодавства погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
У преамбулі Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що цей Закон встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.
Оскільки позивач є іноземною юридичною особою, що створена та діє відповідно до правопорядку Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, а відповідач - юридична особа, що створена та діє згідно з українським правопорядком, господарський суд першої інстанції вірно зазначив, що правовідносини між сторонами є приватноправовими відносинами з іноземним елементом в розумінні ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України та міжнародних звичаїв, що визнаються в Україні.
Згідно із ст. 34 Закону України «Про міжнародне приватне право» порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.
Як встановлено вище довіреність від 04.08.2008 видана позивачем на ім'я ОСОБА_1 у Лондоні (Велика Британія), а тому питання щодо порядку видачі та припинення вказаної довіреності регулюється законодавством Великої Британії.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про міжнародне приватне право» підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, порядок та умови виконання на території України наданих довіреністю від 04.08.2008 повноважень регулюються законодавством України.
Відповідно до ст. 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 (далі Конвенція) ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з договірних держав і мають бути представлені на території іншої договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: документи, які виходять від органу або посадової особи, і що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; адміністративні документи; нотаріальні акти; офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами, у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Згідно із Переліком країн, які приєдналися до Гаазької Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року (апостиль), Україна та Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії приєднались до Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, яким скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Конвенції апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріплюється документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.
Відповідно до ст. 5 Конвенції апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред'явника документа. Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують ніякого засвідчення.
В п. 22 Висновків та рекомендацій, прийнятих Спеціальною комісією з практичного застосування гаазьких Конвенцій про апостиль, отриманні доказів, вручення документів (Гаага, 28 жовтня - 04 листопада 2003 року) вказано, що дія апостилю не поширюється на зміст офіційного документу, на якому проставлений апостиль.
Отже, не засвідчення документу (довіреності) апостилем не впливає на дійсність документу (довіреності), а є лише засобом підтвердженням справжності підпису та статусу особи, що підписала такий документ (довіреність).
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що факт того, що довіреність від 04.08.2008, видана позивачем ОСОБА_1 для участі в загальних зборах відповідача не була на момент їх проведення засвідчена апостилем, не дає підстав вважати, що ОСОБА_1 не мав повноважень на прийняття від імені позивача рішень на загальних зборах відповідача, що проводилися 08.08.2008, та не спричиняє їх недійсність.
Крім того, необхідно звернути увагу на те, що довіреність від 04.08.2008 все таки була посвідчена апостилем 12.08.2008, тобто через декілька днів після проведення зборів, а рішення на загальних зборах були прийняті представником позивача у повній відповідності із визначеними у довіреності від 04.08.2008 повноваженнями.
За таких обставин, немає підстав вважати, що прийняті на загальних зборах від 08.08.2008 рішення яким-небудь чином порушують інтереси позивача чи не відповідають його волі або волевиявленню.
Щодо тверджень позивача в апеляційній скарзі про те, що ніким не було повідомлено про проведення зборів, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.
Відповідно до п. 15.9. Статуту відповідача про проведення загальних зборів учасники повідомляються усно чи письмово не менше як за 30 днів до скликання загальних зборів із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.
Як встановлено вище, позивач є єдиним учасником відповідача і участь у загальних зборах, які відбулися 08.08.2008 приймав, а тому, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції немає підстав вимагати від відповідача надання будь-яких письмових доказів повідомлення позивача про проведення 08.08.2008 зборів.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» суди мають враховувати, що для визнання недійсними рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Таким чином, з огляду на викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що прийняті рішення на загальних зборах відповідача 08.08.2008 не порушують корпоративні права позивача, наявності порушень при проведенні загальних зборів відповідача 08.08.2008, які можуть стати підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень, не встановлено.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення про відмову в позові у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Брекстон Венчерз Лімітед» (Англія) не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2011 у справі № 32/426 не підлягає скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Брекстон Венчерз Лімітед» (Англія) залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від11.03.2011 у справі № 32/426 - без змін.
2. Матеріали справи № 32/426 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді