01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.06.2011 № 47/61
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 118 від 14.02.2011 р.;
від відповідача: не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» на рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011 р. у справі № 47/61
за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування», м. Київ
до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан», м. Київ
про стягнення в порядку регресу 24 990 грн.
В лютому 2011 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа страхування»звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 24 990 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 015.0018685.009 було виплачено страхове відшкодування в розмірі 26 452,75 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталося ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2011 р. у справі № 47/61 позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування»задоволено в повному обсязі (суддя Станік С.Р.).
Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» 24 990 грн. виплати страхового відшкодування в порядку регресу, 249 грн. 90 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн.00 коп. судових витрат.
Рішення обґрунтоване тим, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 ЦК України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 24 990 грн. При винесенні рішення, суд першої інстанції керувався приписами ст.ст. 22, 979, 990, 993, 979, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 4, 9, 16, 27 Закону України “Про страхування”, ст. 228 ГК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Каштан»звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2011 р. у справі № 47/61 та прийняти нове рішення, яким відмовити приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Альфа страхування»у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст.ст. 22, 32, 33, 38, 69, 77 ГПК України.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 31.05.11 р. № 01-23/3/2 у зв'язку з виробничою необхідністю, а саме обранням судді Іваненко Ю.Г. на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було змінено склад колегії суду та призначено розгляд справи у складі колегії суддів: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Лосєва А.М., Борисенко І.В.
Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Поро час і місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Матеріали справи свідчать, що 19.05.2009 між позивачем ПАТ «Страхова компанія «Альфа страхування», як страховиком, та гр. ОСОБА_2, як страхувальником було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 015.0018685.009, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки «Сhevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_1. Умовами вказаного договору сторонами було погоджено, що до переліку страхових ризиків включено знищення або пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Між відповідачем, як страховиком та гр. ОСОБА_3 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу зі строком дії з 14.11.2009 по 13.11.2010, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн., забезпечений транспортний засіб - «Сhevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2, про що свідчить поліс обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/4701125 від 13.11.2009 (тип полісу-1)
Згідно довідки ВДАІ м. Києва, 17.01.2010 р. у м. Києві, на вул. Закревського сталося ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки «Сhevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить гр. ОСОБА_2, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля марки «Сhevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить гр. ОСОБА_3 під керуванням водія ОСОБА_5., внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 17.02.2010 р. у справі № 3-1166/2010, гр. ОСОБА_5 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Сhevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_1, складає 29 642 грн. 16 коп., що підтверджується звітом № 4881 від 20.01.2010 р. про оцінку автомобіля «Сhevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_1, складеного експертом Диким В.П.
ДТП, яка сталася 17.01.2010 р. у м. Києві, на вул. Закревського, за участю застрахованого автомобіля марки «Сhevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля марки «Сhevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5., позивачем було визнано страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування суму у розмірі 26 452 грн. 75 коп. на підставі страхового акту № 0188.206.10.01.01 від 23.03.2010 р. та розпорядження № 0188.206.10.01.01 про виплату страхового відшкодування згідно страхового акту пошкодження транспортного засобу марки «Сhevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_1.
Страхове відшкодування в сумі 26 452 грн. 75 коп. на користь гр. ОСОБА_2 позивачем було виплачено, що підтверджується платіжним дорученням № 5071 від 07.04.2010 р.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 24 990 коп. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно п.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 4 Закону України "Про страхування»визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Абзацом 16 ст.9 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на ту обставину, що при розгляді справи судом першої інстанції не було дотримано процесуальної норми передбачені ст.ст. 69, 77 ГПК України, а саме розглянуто справу у відсутності представника відповідача.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 01.03.2011 р. та ухвалою від 16.03.2011 р. розгляд справи судом першої інстанції було відкладено двічі, при цьому зворотні поштові повідомлення підтверджують належність повідомлення відповідача про місце, дату та час судового розгляду справи.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.03.2011 було зобов'язано позивача надати суду в підтвердження його вимог до відповідача поліс, яким було застраховано цивільну відповідальність особи, винної в ДТП або договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу. Відповідача суд зобов'язав надати статут, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, а також довідку з органів статистики про знаходження в ЄДРПОУ. Проте, вищезазначених вимог відповідачем виконано не було. При цьому, відповідач не був позбавлений процесуального права надати витребувані документи та пояснення по справі шляхом направлення їх на адресу суду поштовим відправленням або надання через канцелярію суду.
Колегія суддів зазначає, що додані до регресної вимоги документи є достатніми для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що вимоги позивача відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягають задоволенню в частині стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 24 990 грн..
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-104, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Залишити рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011 р. у справі № 47/61 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
21.06.11 (відправлено)