01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.06.2011 № 34/19
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 16 від 10.01.2011р.;
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 2 від 01.01.2011р.;
від третьої особи-1: не з'явились:
від третьої особи-2: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2011 р. у справі № 34/19
за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», м. Київ
до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», м. Київ
третя особа 1 ОСОБА_3, м. Донецьк
третя особа 2 товариство з обмеженою відповідальністю «Даем», м. Донецьк
про стягнення страхового відшкодування 14 751, 29 грн. в порядку регресу
У січні 2011 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» 14 751 грн. 29 коп. збитків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «СК «Уніка» на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів № 001032/431003006 від 30.10.2006 (далі по тексту-договір страхування), внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номер НОМЕР_3-ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», а тому ПАТ «СК «Уніка» відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 ЦК України отримано право зворотної вимоги, у межах фактичних витрат, до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_3 - водія автомобіля «Mercedes», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, цивільно-правова відповідальність якого за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю зазначеного автомобіля, була застрахована в ПАТ «СК «Україна», згідно з полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2951597 від 14.04.2009, то обов'язок з відшкодування збитків покладається на ПАТ «СК «Україна».
Ухвалою суду від 16.03.2011 за клопотанням ПАТ «СК «Уніка» залучено до участі у справі на стороні ПАТ «СК «Україна» у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 (далі -третя особа 1) та товариство з обмеженою відповідальністю «Даем» (далі -третя особа-2).
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2011 р. у справі № 34/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (суддя Сташків Р.Б.).
Рішення обґрунтоване тим, що у відповідача не було законних підстав для визнання вищевказаного ДТП страховим випадком та виплати страхового відшкодування позивачу, оскільки позивачем не доведено право керування третьою особою 1 на законних підставах автомобілем «Merсedes», державний номер НОМЕР_1, що належить третій особі 2 та застрахований у відповідача. При цьому суд першої інстанції керувався приписами ст.ст.9, 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 1187 ЦК України, ст.. 6, п. 15.1 ст.15, ст. 35, п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Рекомендаціями дирекції МТСБУ щодо вирішення питань у сфері страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, додаток до пункту 1 протоколу № 153 Президії МТСБУ від 27.04.2006.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2011 р. у справі № 34/19 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також було порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки ОСОБА_3 (третя особа 1) керував автомобілем «Merсedes», державний номер НОМЕР_1 на законних підставах.
Свої вимоги апелянт підтвердив нормами п. 2.1 Правил дорожнього руху України, ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 165 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній, просила скасувати рішення господарського суду міста Києва у справі № 34/19 від 18.04.2011 р. та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В судовому засіданні представник позивача звернувся до суду із клопотанням про долучення до матеріалів справи відповіді на запит із Головного управління МВС України в Донецькій області щодо не притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ст. 126 КпАП України.
Вказане клопотання колегією суддів задоволено.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення місцевого господарського суду без змін.
Представники третьої особи 1 та третьої особи 2 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. По час і місце судового розгляду справи були належним чином повідомлені.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, згідно довідки ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Донецька УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області від 03.08.2009 в адміністративній справі № 3-3125/09, 08.07.2009 о 13 год. 00 хв. у м. Донецьк по вул. Челюскінцев - вул. Байдукова була скоєна ДТП, а саме зіткнення автомобілів «Volkswagen Golf» державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6 та «Mercedes» державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 (третя особа 1).
ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_3 (третя особа 1) вимог пункту 13.3 Правил дорожнього руху України
Постановою Київського районного суду м. Донецька від 03.08.2009 р. по справі № 3-3125/09 ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.
Внаслідок порушення ОСОБА_5 правил дорожнього руху України було завдано майнову шкоду транспортному засобу «Volkswagen Golf» державний номер НОМЕР_3, власником якого є ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль».
Зазначену ДТП згідно договору страхування №001032/431003006698 від 06.08.2008 року, укладений між позивачем та ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», визнано страховим випадком про, що складено страховий акт № 00025766/1 від 28.08.2009 р. та розрахунок суми страхового відшкодування від 28.08.2009р..
Згідно звіту з оцінки розміру збитків причинених пошкоджень транспортного засобу № 01-01/08 від 01.08.2009 р з додатками для нього та зазначеного в страховому акті №00025766/1 від 28.08.2009р. розмір суми страхового відшкодування визначено - 14 751 грн. 29 коп..
На підставі заяви ТОВ «Рамірент Україна» про виплату страхового відшкодування платіжним дорученням № 020940 від 03.0.2009 р. позивач виплатив ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», як власнику пошкодженого транспортного засобу, страхове відшкодування згідно розрахунку суми збитку в розмірі 14 751 грн. 29 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 020940 від 03.09.2009 р. (а.с. 33-34).
Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичного затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до ПАТ «СК «Уніка» перейшло в межах суми 14 751,29 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Донецька УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області № 3698 від 13.07.2009 транспортний засіб - автомобіль «Mercedes», яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Volkswagen Golf » належить ТОВ «ДАЕМ» третя особі-2.
Позивач зазначив, що відповідальність ТОВ «ДАЕМ» (третя особи 2) за шкоду завдану майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Mercedes» була застрахована у відповідача на підставі полісу № ВС/29521597 (а.с. 79).
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Mercedes» третьою особою-2 була застрахована у ПАТ «СК «Україна» на підставі полісу №ВС/2951597, укладеного між третьою особою-2 та ПАТ «СК «Україна», відповідно до якого ПАТ «СК «Україна» взяла на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля «Mercedes», - і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність третьої особи-2. Вказаний договір страхування (поліс № ВС/2951597) є договором І-го типу, яким передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500 грн., франшиза -0 грн. (пункт 2 полісу № ВС/2951597), строк дії до 13.04.2010.
Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Вина третьої особи 1, яка керувала автомобілем «Mercedes» на час ДТП, встановлена у судовому порядку. Володільцем вказаного автомобіля є ТОВ «ДАЕМ» (третя особа-2).
Враховуючи вказані норми, особою, яка повинна нести відповідальність за шкоду завдану автомобілем «Mercedes» є третя особа 2.
Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем на лист відповідача № 485 від 29.07.2010 не було надано документів, які б підтверджували факт законність керування ОСОБА_5 автомобілем «Mercedes» на час споєння ДТП. Вказані докази, які підтверджують законність перебування третьої особи-1 за кермом автомобіля «Mercedes» під час скоєння спірної ДТП, не були надані представниками сторін та третіми особами і під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Суд зазначає, що вказані документи, у розумінні статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є необхідними для надання страховику для здійснення страхового відшкодування за договорами І-го типу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно п. 1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком документів.
Отже, враховуючи положення пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та те, що вищезазначені докази не були надані відповідачу, суд першої інстанції зазначив, що у останнього не сплив строк на виплату страхового відшкодування за полісом № ВС/2951597 та відмовив ПАТ «СК «Уніка» в задоволенні позовних.
Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки докази, які підтверджують законність перебування третьої особи-1 за кермом автомобіля «Mercedes» під час скоєння вказаної ДТП, не були надані представниками сторін та третіми особами і під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Оскільки підставою для відмови у задоволенні позову, стало відсутність документів, які підтверджували б факт законності керування третьою особою - 1 транспортним засобом «Мercedes» державний номер НОМЕР_1, який забезпечений відповідачем, колегія суддів зазначає наступне.
В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції представник апелянта звернувся до господарського суду із клопотанням про долучення до матеріалів справи відповіді на запит із Головного управління МВС України в Донецькій області щодо не притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ст. 126 КпАП України.
Ненадання вказаного документу під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача пояснив тим, що вказана відповідь надійшла вже після винесення рішення місцевим господарським судом у даній справі.
Крім того, позицію, викладену в апеляційній скарзі апелянт обґрунтував наступним.
Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення, а також, реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон), а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом.
Статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом, а у випадках, передбачених законодавством, належно оформленого дорожнього (маршрутного) листа або документів на вантаж, що перевозиться, ліцензійної картки на транспортний засіб, а так само поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена карта»), а також, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до ст. 165 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ст. 126, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник Державної автомобільної інспекції зобов'язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду.
Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання.
Матеріалами справи підтверджено, що постановою Київського районного суду м. Донецька у справі № 3-3125/09 водія автомобіля марки «Мercedes» державний номерНОМЕР_1 ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, (якою передбачено відповідальність за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна).
Колегія суддів також зазначає, що відповідачем суду не надано будь-яких доказів визнання водія автомобіля марки «Мercedes» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 винним у вчиненні при ДТП правопорушення, передбаченого ст. 126 КпАП України (якою передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами, які не мають відповідних документів або не пред'явили їх для перевірки) та притягнення його до адміністративної відповідальності за це правопорушення.
Отже, колегією апеляційного суду міста Києва в ході судового засідання було встановлено, що ОСОБА_5 (третя особу 1) не було притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 ГПК України рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 85, 99, 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2011 р. у справі № 34/19 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 5Б, код ЄДРПОУ 30636550) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (01601, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 37, код ЄДРПОУ 20033533) 14 751 грн. 29 коп. (чотирнадцять тисяч сімсот п'ятдесят одна гривня двадцять дев'ять копійок) страхового відшкодування, 147 грн. 51 коп. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 5Б, код ЄДРПОУ 30636550) 73 грн. 76 коп. (сімдесят три гривні сімдесят шість копійок) державного мита за розгляд апеляційної скарги.
5. Доручити господарському суду міста Києва видати накази.
Головуючий суддя
Судді
21.06.11 (відправлено)