30.05.2011 року Справа № 5005/385/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. (доповідач)
суддів Павловського П.П., Швеця В.В.,
при секретарі судового засідання Литвин А.П.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №58 від 18.03.11;
від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №136 від 15.12.10;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.11р. по справі № 5005/385/2011
за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області
до Відкритого акціонерного товариства “Орджонікідзевський збагачувальний комбінат” м. Орджонікідзе
про визнання права спільної часткової власності.
В грудні 2009 року Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області звернулося в господарський суд Дніпропетровської області позовом до Відкритого акціонерного товариства “Орджонікідзевський збагачувальний комбінат” м. Орджонікідзе про визнання права спільної часткової власності.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.11р. у справі № 5005/3008/2011 (суддя -Євстигнеєва Н.М.) в задоволенні позову -відмовлено.
При винесені оскарженого рішення господарський суд виходив з того, що скаржником не було доведено належним чином підстав задоволення позовних вимог.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, позивач звернувся в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи відповідно до приписів Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" № 2163-XII від 04.03.1992 року (в редакції, що діяла на час приватизації підприємства), Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" від 26.11.1994 року № 699/94 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в 1995 році розпочато роботу по приватизації Орджонікідзевського державного гірничо-збагачувального комбінату.
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області №12/98-РП від 20.07.1995 року "Про прийняття рішення на приватизацію об'єктів" надано дозвіл на приватизацію об'єктів, що знаходяться у загальнодержавній власності, в тому числі Орджонікідзевського державного гірничо-збагачувального комбінату.
Розпорядженням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області №12/369-рсі від 23.11.1995 року затверджений акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Орджонікідзевського гірничо-збагачувального комбінату зі статутним фондом 6 140 987 млн. крб.
Згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу вилучена серед іншого вартість майна, щодо якого органом приватизації встановлений особливий режим приватизації становить 1 077 174 млн. крб.
29.11.1995 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області прийнято рішення про створення відкритого акціонерного товариства шляхом перетворення державного Орджонікідзевського гірничо-збагачувального комбінату у відкрите акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", яке є правонаступником підприємства, що приватизується (наказ № 12/111-АО).
16.05.1996 року затверджений план розміщення акцій відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" .
29.12.1994 року державною приймальною комісією складений акт про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт "Розширення профілакторію на 200 місць в м. Орджонікідзе". Зазначений акт затверджений наказом Орджонікідзевського гірничо-збагачувального комбінату №382 від 30.12.1994 року.
Як вбачається із акту від 29.12.1994 року, пред'явлений до прийняття в експлуатацію об'єкт включає громадський корпус - двоповерхова будівля, спальний корпус - чотирьохповерхова будівля, грязелікувальня - двоповерхова будівля (а.с. 40-44).
Згідно картотеки обліку основних засобів (фондів) по цеху 2600 (цех здоров'я) станом на 01.08.1995 року серед основних фондів Орджонікідзевського гірничо-збагачувального комбінату обліковувалися громадський корпус (інв. № 1157), спальний корпус (інв. № 1158), каналізаційна насосна станція (інв. № 1159), грязелікувальня (інв. № 1160). Наведені об'єкти разом є комплексом споруд "Розширення профілакторію на 200 місць", вартість кожного з них окремо у складі основних засобів увійшла до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат". Зазначені обставини не заперечуються сторонами у справі.
Об'єкт незавершеного будівництва "Профілакторій на 200 місць" залишковою балансовою вартістю 2 039 млн. крб., який не увійшов до статутного фонду відповідача, -це відповідно до відомості розрахунку відновлювальної вартості незавершеного будівництва за станом на 01.08.1995р. вартість монтажу обладнання (4 квартал 1993 року) на суму 192 тис. крб., вартість будівельно-монтажних робіт та монтажу обладнання (1995 рік) на загальну суму 2 039 184 тис. крб., а всього: 2 039 376 тис. крб.
Позивач вважає, що монтаж обладнання та будівельно-монтажні роботи виконані на об'єкті громадський корпус (інв. № 1157) після введення його в експлуатацію, є витратами держави на будівництво цього об'єкту, в силу чого в розмірі понесених витрат держава має право на частку у спільній частковій власності на об'єкт громадський корпус, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 року №2163-XII приватизація державного майна - відчуження майна, що знаходиться в державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних і юридичних осіб, що можуть бути покупцями у відповідності з цим Законом.
Статтею 5 названого Закону передбачено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать акції (частки, паї), що належать державі в майні господарчих товариств і інших об'єднань.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про приватизацію державного майна" державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва в районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що складають єдину систему державних органів приватизації в Україні.
Ст. 392 ЦК України встановлює право особи на звернення до суду з позовом про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України, права користування водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про господарські товариства").
Як вірно встановлено господарським судом, позивач набув право власності на майно, яке було передано до статутного фонду останнього під час створення відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат".
Згідно листа-підтвердження права власності на будівлі, передані до статутного фонду відкритого акціонерного товариства виданого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 30.09.2003р. за вих. №12/7-5065 у власність Відкритому акціонерному товариству "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" передані такі об'єкти нерухомості (станом на 01.08.1995р.): громадський корпус (інвентарний №1157) по вул. Б.Хмельницького, 32 у м. Орджонікідзе балансовою вартістю 28 048,00грн. та спальний корпус (інвентарний № 1158).
Відповідно до плану розміщення акцій до складу майна, щодо якого органом приватизації встановлений особливий режим приватизації та вартість якого становить 1 077 174 млн. крб., відносяться об'єкти незавершеного будівництва, перелічені в п. 4.2.2., п. 4.2.3. та п. 4.2.5. плану розміщення акцій, в тому числі Профілакторій на 200 місць, розташований в районі зони відпочинку, залишковою балансовою вартістю 2 039 млн. крб.
Відповідно до п.34 постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.1996р. №961 "Про затвердження Методики оцінки вартості майна під час приватизації" вартість цілісного майнового комплексу зменшується, крім іншого, на вартість майна на яке поширюється особливий режим приватизації (виключення об'єктів незавершеного будівництва; часток (паїв, акцій), що належать державі в майні підприємств тощо).
Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку", об'єкт незавершеного будівництва це об'єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства
Згідно Інструкції "Про порядок розпорядження майном підприємств, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України", затвердженої наказом від 17.06.2009р. №246 Міністерства вугільної промисловості України об'єкт незавершеного будівництва -це обсяг фактично освоєних капітальних вкладень на незакінчених і не введених в експлуатацію будовах та об'єктах будівництва за станом на певну дату.
Матеріалами справи встановлено, що 29.12.1994 року державною приймальною комісією складений акт про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт "Розширення профілакторію на 200 місць в м. Орджонікідзе". Акт про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію затверджений наказом Орджонікідзевського гірничо-збагачувального комбінату №382 від 30.12.1994 року.
Отже, спірний об'єкт не був об'єктом незавершеного будівництва за станом на час проведення приватизації об'єкту, кошти у сумі 2 039 млн. крб. безпідставно включені до плану розміщення акцій як об'єкт незавершеного будівництва "Профілакторій на 200 місць", вартість якого виключена з вартості майна, що передається у власність відповідача.
Вбачається, що Відповідач є землекористувачем земельної ділянки в кількості: для рудника ім. Орджонікідзе -2 521,4га і ім. Кагановича -805,2га, а всього по рудоуправлінню -3 326,6га для промислової експлуатації. Плани відведення зазначених земельних ділянок затверджені рішенням №432 виконкому Нікопольської районної ради депутатів трудящих від 15.05.1946р. Акт на право постійного користування земельними ділянками не видавався. Починаючи з 2001р. по 2006р. відповідно до рішення виконкому Орджонікідзевської районної ради від 30.03.2001р. №166 та рішення Орджонікідзевської міської ради від 23.03.2005р. №19 відповідач є землекористувачем земельних ділянок, в тому числі і земельної ділянки, на якій розташований профілакторій.
Відповідно до п.8 Акту державної приймальної комісії від 29.12.1994р. про прийняття в експлуатацію закінченого об'єкту будівництва вбачається, що будівельно-монтажні роботи на об'єкті будівництва були розпочаті в липні 1988р. та закінчені в грудні 1994р. Необхідність отримання дозволу на початок будівництва передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1992р №225, якою затверджено Положення про державний архітектурно-будівельний контроль.
Відповідно п.6 постанови ради Міністрів СРСР "Про прийняття в експлуатацію об'єктів завершеного будівництва" від 23.01.1981р. №105 державні приймальні комісії приймають в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти: виробничого призначення - тільки у тому випадку, якщо вони підготовлені до експлуатації (укомплектовані експлуатаційними кадрами, забезпечені енергоресурсами, сировиною ін.), на них усунені недоліки і на встановленому обладнанні розпочато випуск продукції (надання послуг).
Згідно до п.4.27 Будівельних норм та правил (БНіП) 3.01.04087 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", які введені в дію 01.01.1988р. постановою Держкомітету СРСР у справах будівництва від 21.04.1987р. №84 акти приймання в експлуатацію об'єктів затверджуються рішенням (наказом, постановою ін.) органів, які призначили комісію. Комісією, яка була створена на підприємстві для прийняття в експлуатацію об'єкту, складено та підписано Акт державної приймальної комісії про приймання закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію від 29.12.1994р., який затверджено наказом по підприємству №382 від 30.12.1994р.
З матеріалів справи вбачається, що позивач посилається на проведення перевірки стану державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу товариства, але залишилось на його балансі та отримання при проведенні перевірки первинних бухгалтерських документів, які підтверджують його право власності на спірний об'єкт.
Господарським судом встановлено, що згідно акту оцінки та інвентаризаційних описів архівної справи ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК" балансова вартість будівлі "Профілакторій на 200 місць" з інвентарним номером 1157 увійшла до статутного фонду товариства та є власністю останнього (лист-підтвердження права власності на спірний об'єкт від 30.09.2003р. №12/7-5065).
Згідно відомості розрахунку відновлювальної вартості будівлі "Профілакторій на 200 місць" за станом на 01.08.1995р. (а.с.17) вартість монтажу обладнання у ІУ кварталі 1993р. склала 192 тис. крб., виконані у 1995р. будівельно - монтажні роботи (БМР) -2 006 426крб., та монтаж обладнання 32 758крб., а всього 2 039 200крб. Однак, жодним первісним документом вартість виконаних робіт не підтверджується.
До того ж як встановлено судом першої інстанції, 11.09.2000р. Фондом Державного майна України було видано розпорядження №721-РРА, яким, з огляду на те, що державного пакету акцій на Відкритому акціонерному товаристві "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" не залишилось, дозволено останньому внести зміни до Реєстру акціонерів відкритого акціонерного товариства. Листом від 12.09.2000р. за вих. №31-573 Фонд Державного майна України повідомив, що за станом на 11.09.2000р. в статутному фонді ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" державної частки не залишилось.
Згідно листа -повідомлення Центру реєстраторських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк" від 19.10.2009р. №5661 станом на 19.10.2009р. у системі реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" держава, як власник, не обліковується.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції вважає його обґрунтованим та об'єктивно винесеним.
На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду від 30.05.2011 не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області -залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровської від 14.03.11р. по справі № 5005/385/2011-залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя П.П.Павловський
Суддя В.В. Швець