08.06.2011 року Справа № 5005/225/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)
суддів: Чимбар Л.О.., Чоха Л.В.
при секретарі судового засідання: Скрипник В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, дов. № б/н від 05.11.09р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Юрпак" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2011р. у справі № 5005/225/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Белтім", Київська область, Броварський район, смт. Калинівка
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Юрпак", м.Дніпропетровськ
про стягнення 39 715, 42грн.
та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Юрпак"
до Товариства з обмеженою відповідальністю " Белтім"
про визнання договору неукладеним
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2011р. року (суддя Е.В.Орєшкіна.) первісний позов задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ЮРПАК» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Белтім» інфляційних збитків -7337,37 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами -18611 грн., пені -12237,37 грн., витрат по сплаті держмита -381,85 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -226,89 грн. В решті первісного позову відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, господарський суд виходив з того, що згідно ст..611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Рішення господарського суду щодо відмови в задоволенні зустрічного позову мотивовано тим, що визнання договору неукладеним не входить в перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, які передбачені ст.. 16 ЦК України.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач по первісному позову звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що договір № 23-12/2008 від 23.12.08р. між сторонами не укладався, відповідачем була придбана у позивача продукція за видатковою накладною № РН-0000824 від 23.12.08 року на підставі усної домовленості сторін, якими було узгоджено, що оплата товару має бути здійснена по факту наступної його переробки та реалізації, що й було здійснено відповідачем, тому посилання позивача на порушення ним строку, передбаченого договором на оплату товару, вважає безпідставним.
Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ " Белтім" вважає рішення суду законним і обґрунтованим. Просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні вказав, що договір, укладений між сторонами, відповідає закону. Відповідач не виконав умови договору щодо своєчасної оплати придбаної продукції. Просить рішення залишити без змін.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
У судовому засіданні 23.05.2011р. оголошено перерву до 08.06.2011р.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені, процентів за користування чужими грошовими коштами, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором поставки №23-12/2008 від 23.12.2008р., на виконання умов якого позивачем за видатковою накладною № РН-0000824 від 23.12.08р. поставлено товар на суму 214 000,08грн.
ТОВ «Торговий дім «ЮРПАК»звернулось до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Белтім»про визнання договору поставки №23-12/2008 від 23.12.2008р. неукладеним.
Що стосується зустрічного позову то колегія суддів зазначає, що стаття 20 ГК України, ст. 16 ЦК України закріплюють право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Захист прав здійснюється способоми, передбаченими у даних статтях та іншими способоми, що встановлені договором або законом.
Ні ст..16 ЦК України, ні ст..20 ГК України, ні жодний закон не передбачають такого способу захисту, як визнання договору неукладеним.
З цих підстав господарський суд обґрунтовано відмовив в задоволенні зустрічного позову.
Крім того, Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.08.10 року у справі № 11/067-10, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду від 14.12.10 року у справі № 11/067-10 встановлений факт укладення сторонами договору поставки № 23/12/2008 від 23.12.08 року шляхом підписання його за допомогою факсимільного зв'язку та вчинення ними дій з виконання зазначеного договору щодо поставки та отримання товару (поліетилену) за видатковою накладною № РН-0000824 від 23.12.08 року та щодо оплати товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Юрпак»отриманої продукції з порушенням строку, передбаченого договором, а саме 10.06.09 року.
Таким чином, факт укладання договору та порушення відповідачем за первісним позовом строків оплати, в силу ст..35 ГПК України є встановленими і не потребують доказування.
Відповідно до ст..204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідних доказів недійсності договору поставки відповідачем не надано.
Згідно п. 4.3 договору розрахунок за отриманий товар здійснюється шляхом оплати 100 % його вартості на протязі 45 календарних днів після отримання товару покупцем у безготівковому порядку на рахунок постачальника.
Оскільки товар був отриманий 23.12.08р. то відповідач повинен був здійснити оплату до 06.02.09 року. Відповідач оплату здійснював по частинам. Перший платіж здійснено 10.03.09р., а останній - 10.06.09р.
Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України,учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Вдповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.2. Договору сторони встановили, що у випадку порушення (прострочення) покупцем грошового зобов'язання щодо строків оплати товару він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Що діє на момент поставки товару та відсотки (проценти) за користування чужими (належними до оплати постачальнику) коштами у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення в оплаті, та за весь час користування коштами належними до оплати постачальнику.
Розмір пені за період з 06.02.09р. по 09.06.09р. складає 12 237,37 грн. (із суми 214000,08 грн. за період з 06.02.09р. по 10.03.09р. (33 дні) -4 634,5грн.; із 212000,08 грн. з 11.03.09 по 22.03.09р. (12 днів) -1672,77грн.; із 179000,08 за період з 23.03.09р. по 29.03.09р. (7 днів) -823,89 грн.; із 176000,08грн. за період з 30.03.09р. по 05.04.09р. (7 днів) -810,08грн.; із 166000,08грн. з 06.04.09р. по 13.04.09р. (8 днів) 873,21грн.; із 126000,08грн. з 14.04.09р. по 04.05.09р. (21 день) -1739,84грн.; із 101000,08грн. з 05.05.09р. по 17.05.09р. (13 днів) -863,34грн.; із 71000,08 з 18.05.09р. по 24.05.09р. (7 днів) -326,79грн.; із 61000,08 грн. з 25.05.09р. по 01.06.09р. (8 днів) -320,88грн.; із 31000,08 з 02.06.09р. по 09.06.09р. (8 днів) - 163,07 грн.).
Інфляційні втрати та 01% річних за аналогічний період і з аналогічних сум складають відповідно 7 337,37 грн. та 18 611 грн.
Оскільки вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та процентів річних ґрунтуються на законі та підтверджуються матеріалами справи то господарський суд обґрунтовано задовольнив в цій частині позовні вимоги.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних, то суд обґрунтовано відмовив в задоволенні цих вимог, оскільки сторони в договорі встановили інший розмір відсотків -0,1%.
На підставі вищенаведеного апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення господарського суду слід залишити в силі.
На підставі викладеного керуючись ст..ст.101 -105 ГПК України, суд-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Юрпак" залишити без задоволення, Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2011р. у справі № 5005/225/2011 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 14.06.2011р
Головуючий: __________________ С.Г. Антонік
Судді: __________________ Л.О.Чимбар
__________________ Л.В. Чоха