Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" травня 2011 р. Справа № 5023/1944/11
вх. № 1944/11
Суддя господарського суду Смірнова О.В.
при секретарі судового засідання Липко О.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився;
відповідача - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркос", м. Харків;
про стягнення 12 190,53 грн.
Позивач, Спільне українсько-німецьке підприємство "Марком" у формі ТОВ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача, ТОВ "Аркос", заборгованість у сумі 12 190,53 грн., з якої: сума основного боргу - 11 290,54 грн., пеня - 498,64 грн., 3% річних - 96,51 грн., інфляційні збитки - 304,84 грн., з покладенням судових витрат на відповідача.
24 березня 2011 року ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.04.11р. на 09:40 год.
08 квітня 2011 року позивач через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.04.11 розгляд справи було відкладено на 16.05.11 р.
05.05.11 р. позивач надав до канцелярії суду заяву (вих.№202/04 від 04.05.11 р.) про долучення до матеріалів справи документів. В заяві позивач просить суд розглядати справу без участі його представника, за наявними матеріалами.
16.05.2011 р. представник позивача у судове засідання не з"явився.
Представник відповідача у судове засідання також не з"явився, про причину неявки не повідомив, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві. Однак, відповідне судове відправлення 05.05.11 р. повернулось до канцелярії суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
01.08.04 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № ф103/76 (далі - договір). Відповідно до п.1.1. договору, позивач зобов'язався продати покупцю за його заявками у власність товари народного споживання, в подальшому - товар, належної якості, а відповідач зобов"язався протягом дії цього договору купувати товар і своєчасно оплачувати його вартість.
Згідно п. 4.3. договору покупець проводить оплату товару на розрахунковий рахунок продавця в гривнях у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару на розрахунковий рахунок продавця в гривнях у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару не пізніше 21 доби з дати прийомки товару.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 44 855,52грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме відповідними видатковими накладними (а.с. 16-23).
В порушення п.4.3. договору своєчасно та в повному обсязі за отриманий товар не розрахувався.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково оплатив отриманий товар у розмірі 7 550,00 грн., що підтверджується виписками банку та частково повернув товар у розмірі 26 014,98 грн., що підтверджується накладною на повернення, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 11 290,54 грн.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору, вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання ними зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 11 290,54грн., правомірні, обгрунтовані, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 96,51 грн. та 304,84 грн. інфляційних втрат підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Пунктом 4.4. договору сторони встановили, що за прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості несплаченої суми.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 498,64 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркос" (61005, м. Харків, пр. Московський, буд. 97, кв. 257-А, код ЄДРПОУ 24485781, р/р № 26006123376 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві, МФО 380805) на користь Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (юр.адреса: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, факт. адреса: 04053, м. Київ, пер. Нестеровський, 7/9; р/р 26005262400648 ВАТ "Віейбі Банк", м. Київ, МФО 380537, код ЄДРПОУ 14364757) суму основного боргу - 11 290,54 грн., пеню - 498,64 грн., 3% річних - 96,51 грн., інфляційні збитки - 304,84 грн., 121,90 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Смірнова О.В.
Повний текст рішення підписано 23 травня 2011 року