Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" травня 2011 р. Справа № 5023/3001/11
вх. № 3001/11
Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.
при секретарі судового засідання Тімарєва Т.М.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. № 01-62юр/5350 від 07.07.2010 року
ОСОБА_2, дов. № 01-62юр/3824 від 10.05.2011 року
відповідача - ОСОБА_3, дов. № 01/71-283Д від 28.12.2010 року
розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго", м. Харків
до ДП "Енергоринок", м. Київ
про спонукання до внесення змін до договору про реструктуризацію заборгованості № 4934/01 від 21.11.2008 року
Позивач, АК "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області із позовом про зобов'язання ДП "Енергоринок" внести зміни до договору № 4934/01 про реструктуризацію заборгованості, укладеного між сторонами 21.11.2008 року на умовах, запропонованих АК "Харківобленерго" у додатковій угоді, надісланій ДП "Енергоринок" листом № 01-62юр/209 від 11.01.2011 р., встановивши термін реструктуризаці до 30 листопада 2030 року. В обґрунтування позову позивач посилається на прийнятий 13.01.2011 року Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" щодо порядку погашення заборгованості" № 2940-VI, що набрав чинності 29.01.2011 р., та яким збільшено передбачений п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" термін реструктуризації кредиторської та/або дебіторської заборгованості до двадцяти років. Та стверджує, що відсутність джерел для здійснення розрахунків з відповідачем через відсутність будь-яких нормативно-правових актів Кабінету Мінистрів України, які б встановлювали цільову надбавку до тарифу на електричну енергію, робить фінансово неможливим щомісяця сплачувати на рахунок ДП "Енергоринок" додаткових платежів в розмірі 3172991,30 грн.
В судовому засіданні представники позивача підтримують позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні. До суду надано нормативне обгрунтування щодо позовних вимог з документами доданими на виконання ухвали суду від 26.04.2011 року (вх. № 9372 від 10.05.2011 р.). Надані позивачем документи залучаються до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, наданому до суду 11.05.2011 р. за вх. 9427, зокрема зазначає, що цивільне законодавство базується на принципі обов*язкового виконання сторонами зобов*язань за договором, а за загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, проте фінансовий стан позивача не може бути, на думку відповідача, підставою для внесення змін до договору, у зв*язку з чим такої згоди відповідачем не надано. З наведених у відзиві підстав представник відповідача просить у позові відмовити.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
21 листопада 2008 року між позивачем (боржник) і відповідачем (кредитор) було укладено договір № 4934/01 про реструктуризацію заборгованості, згідно з умовами якого кредитор та боржник, відповідно до положень Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" в порядку та умовах , визначених договором, домовились про відстрочення та розстрочення погашення заборгованості, що виникла у позивача перед відповідачем на підставі договору купівлі-продажу електроенергії від 03.12.1998 р. № 461/02, договору купівлі-продажу електроенергії від 04.06.2003 р. № 1532/01 та договору між членами Оптового ринку електричної енергії від 15.11.1996 року. Загальна сума грошового боргу, що підлягає рестуктуризації за цим договором склала 381 407 164,72 грн., про що зазначено в п.п.2.1 договору про реструктуризацію заборгованості . У п. 2.6 договору про реструктуризацію заборгованості встановлений графік погашення заборгованості.
Загальний строк реструктуризації (погашення) заборгованості боржника перед кредитором, відповідно до п. 2.4 договору, встановлений до 30 листопада 2018 року.
Таким чином, з умов договору вбачається, що позивач зобов'язався щомісячно в період з грудня 2010 року по листопад 2018 року здійснювати щомісячні розрахунки з ДП "Енергоринок" в розмірі 3 972 991,30 грн.
Також, 21 листопада 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 4934/01 про реструктуризацію заборгованості, відповідно до якої сторони домовились, що з 01.12.2008 по 30.11.2010 позивач достроково щомісячно здійснює платежі рівними частками по 800 000 грн. в рахунок погашення відповідних щомісячних платежів згідно графіку погашення заборгованості з 01.12.2010 по 30.11.2012 на 800 000 грн. кожного.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов додаткової угоди до договору № 4934/01 про реструктуризацію заборгованості АК "Харківобленерго" сплачено 19 200 00,00 грн. та проведено сплату за основним графіком. Всього станом на 01 квітня 2011 року сплачено позивачем 31891965,20 грн. заборгованості.
Листом від 11.01.2011р. № 01-62юр/209 у зв*язку із вкрай тяжким фінансовим становищем енергокомпанії на підставі ст. 188 ГК України,позивач запропонував відповідачеві внести зміни до договору № 4934/01 про реструктуризацію заборгованості шляхом укладення додаткової угоди до договору та додав до листа два примірники додаткової угоди, в якій запропонував змінити порядок виконання АК "Харківобленерго" графіка розстрочення за договором про реструктуризацію заборгованості від 21.11.08 року № 4936/01 шляхом збільшення терміну реструктуризації на строк до двадцяти років, тобто до 30 листопада 2030 року.
Листом від 26.01.2011 року № 01/71-633 відповідач відмовив у задоволенні цієї пропозиції та повернув позивачеві проекти додаткових угод.
Незадоволення відповідачем зазначеної пропозиції позивача стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом, в якому позивач просить зобов'язати відповідача внести зміни до договору № 4934/01 про реструктуризацію заборгованості, укладеного між сторонами 21.11.2008 року на умовах, запропонованих АК "Харківобленерго" у додатковій угоді, надісланій ДП "Енергоринок" листом № 01-62юр/209 від 11.01.2011 р. встановивши термін реструктуризаці до 30 листопада 2030 року.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Конституція України (ст.19) встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627 ЦК України (свобода договору) встановлено наступне. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
До загальних принципів господарювання відноситься свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (ст.6 ГК України).
Відповідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч.1 ст. 179 ГК України).
Порядок зміни та розірвання договорів визначено ст.ст. 651-654 ЦК України, 188 ГК України.
Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
З урахуванням цитованих правових норм, а також ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд приходить до висновку про те, що позивач в даній справі повинен, крім іншого, довести наявність обов*язку відповідача на внесення змін до договору про реструктуризацію заборгованості.
Натомість в даному випадку позивач доказів наявності таких фактів суду не надав. Позивач не навів прямої вказівки Закону України, пункту договору, які б встановлювали обов'язковість внесення змін до договору про реструктуризацію заборгованості.
Підпунктом 10.1 статті 10 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" N 2940-VI встановлено, що державним, комунальним підприємствам, а також господарським товариствам, у статутних фондах яких частка держави становить більше ніж 50 відсотків, які відносяться до підприємств паливно-енергетичного комплексу та внесені до Реєстру, дозволяється без отримання додаткових погоджень з державними органами, уповноваженими управляти зазначеними підприємствами, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей терміном до двадцяти років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію заборгованості з відстрочкою погашення заборгованості до двох років дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками. Суб'єктам господарської діяльності інших форм власності дозволяється, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей.
Таким чином, з наведеної норми права вбачається право, а не обов*язок, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей.
Договором № 4934/01 про реструктуризацію заборгованості від 21.11.2008 року також передбачена можливість внесення змін до договору лише за згодою сторін.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що в даному разі з обставин справи не вбачається правових підстав для спонукання відповідача до внесення змін до договору про реструктуризацію заборгованості № 4934/01 від 21.11.08р. в судовому порядку.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 84 ГПК України, у спорі, що виник при укладенні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. Висновки суду, викладені у резолютивній частині рішення, повинні ґрунтуватися на досліджених у судових засіданнях доказах (в даному випадку - на проекті додаткової угоди до договору).
Проте, позивач у позовній заяві не зазначив умови додаткової угоди до договору, про укладення якого він просить зобов'язати відповідача.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для відступлення від принципів свободи підприємницької діяльності (ст. 6 ГК України), свободи договору (ст. 627 ЦК України) і для спонукання відповідача до внесення змін до договору про реструктуризацію заборгованості із позивачем на визначених позивачем умовах. Відповідно, суд приходить до рішення про відмову в позові.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 ГПК України, суд -
У задоволенні позву відмовити.
Суддя Сальнікова Г.І.
Повний текст судового рішення підписано 16.05.2011 року