"20" червня 2011 р.
Справа № 17/26/5022-572/2011 (5015/2053/11)
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
Розглянув справу
за позовом Приватного підприємства фірми "Санітас", м. Житомир
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Міст Експрес", м. Зборів Тернопільської області
про повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 2584,78 грн., 23,26 грн. інфляційних нарахувань та 8,90 грн. -3% річних
Представник від:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
Суть справи:
Позивач - Приватне підприємство фірма "Санітас", м. Житомир, звернувся 18.04.2011р. (згідно штампу на поштовому конверті) до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міст Експрес", м. Зборів Тернопільської області, про повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 2584,78 грн., 23,26 грн. інфляційних нарахувань та 8,90 грн. -3% річних.
Відповідно до ухвали господарського суду Львівської області №5015/2053/11 від 13.04.2011р., винесеної в порядку ст.ст. 15, 17, 86 ГПК України, позовну заяву Приватного підприємства фірми "Санітас", м. Житомир, для розгляду передано за територіальною підсудністю до господарського суду Тернопільської області.
Ухвалою господарського суду від 19.04.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 05.05.2011р.
Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 24.05.2011р., 07.06.2011р. та на 20.06.2011р. у зв'язку з неявкою сторін, неподання сторонами витребуваних судом документів та беручи до уваги заявлене позивачем клопотання. Крім того, ухвалою суду про порушення провадження у справі від 19.04.2011р., ухвалами про відкладення розгляду справи від 05.05.2011р., 24.05.2011р. та 07.06.2011р. судом повторно витребувано від сторін додаткові документи, необхідні для всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин даної справи, зокрема, позивача суд зобов'язував надати первинні документи на підтвердження перерахування двічі коштів згідно рахунків №10022022 та 10022726 (платіжні документи із зазначенням рахунків на оплату, їх номеру та дати); обґрунтувати правові підстави нарахування 3% річних та інфляційних втрат; копію ухвали господарського суду Львівської області у справі №5015/1201/11 від 09.03.2011р. про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, а ухвалою від 07.06.2011р. попереджено, що у випадку неподання позивачем зазначених в ухвалі документів, позовну заяву буде залишено без розгляду у відповідності до приписів ст. 81 ГПК України.
Представники сторін жодного разу в судові засідання не з'явилися, витребуваних судом документів не подали, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення без номеру знаходяться в матеріалах справи).
Дослідивши подані матеріали, оцінивши зібрані по справі докази, суд залишає позов без розгляду, виходячи з наступного.
В силу приписів статті 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України, судочинство здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з договору або з інших підстав, зазначених у статті 11 цього Кодексу.
Як стверджує позивач, на виконання умов укладеного сторонами договору перевезення № К0064/010 від 24.11.2008р., актів здачі-прийняття робіт № МЕ-0060389 від 22.02.2010р., № МЕ-0061092 від 28.02.2010р., Приватне підприємство фірма "Санітас" 02 березня 2010р. згідно платіжного доручення №834 оплатило надані послуги з перевезення на підставі виставлених відповідачем рахунків № KD10022022 від 22.02.2010р. та № KD10022726 від 28.02.2010р., однак, пізніше, згідно платіжних доручень №995 від 12.03.2010р. (на суму 1125,30 грн.) та №895 від 09.03.2010р. (на суму 1459,48 грн.) позивачем повторно помилково перераховано кошти в загальній сумі 2584,78 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Міст Експрес", м. Зборів Тернопільської області.
Відповідно до претензії №17 від 21.01.2011р. позивач звертався до відповідача з проханням повернути грошові кошти, однак підприємство відмовляється повернути зазначені кошти.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача коштів, набутих без достатніх правових підстав та стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, що нараховані на суму неповернутих коштів, посилаючись на приписи ст.ст. 387, 625, 1212, 1213 ЦК України.
Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 1212 ЦК України передбачено обов'язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно.
Як вбачається з наданих суду платіжних доручень №995 від 12.03.2010р. (на суму 1125,30 грн.) та №895 від 09.03.2010р. (на суму 1459,48 грн.), на які посилається позивач як на підставу набуття відповідачем майна (коштів) без достатніх правових підстав, у графі «призначення платежу»зазначено: "Опл. за послуги зг. рах. 10022726 від 28.02.2010р." та " Оплата за послуги зг. рах. 10022022 від 22.02.2010р.".
Разом з тим, як свідчить надане позивачем платіжне доручення №834 від 02.03.2010р. (на суму 3144,28 грн.) в графі "призначення платежу" вказано: "Опл. за послуги зг. рах 1022022 від 22.02.2010р., рах 10021006 від 12.02.2010р."
Отже, з наведеного випливає, що кошти в сумі 3144,28 грн. (перераховані згідно платіжного доручення №834 від 02.03.2010р.) та кошти в сумі 2584,78 грн. (перераховані згідно платіжних доручень №995 від 12.03.2010р. та №895 від 09.03.2010р.) призначалися до оплати різних рахунків, що виставлялися позивачу відповідачем у справі, а саме: рахунків №1022022 від 22.02.2010р. та №10021006 від 12.02.2010р. (платіжне доручення №834 від 02.03.2010р.) та рахунків №10022726 від 28.02.2010р. та №10022022 від 22.02.2010р. (платіжні доручення №995 від 12.03.2010р. та №895 від 09.03.2010р. відповідно), у зв'язку з чим з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи суд вимагав від позивача докази перерахування двічі коштів згідно рахунків №10022022 та 10022726 (платіжні документи із зазначенням рахунків на оплату, їх номеру та дати); обґрунтувати правові підстави нарахування 3% річних та інфляційних втрат; копію ухвали господарського суду Львівської області у справі №5015/1201/11 від 09.03.2011р. належні докази проведення перевірки підприємства податковим органом (з метою підтвердження неможливості подання для огляду в судовому засіданні оригіналів документів, що додані до позову).
Однак, позивач в судові засідання жодного разу не з'явився, витребуваних документів суду не представив, як і не підтвердив поважних причин їх неподання, оскільки не представив доказів проведення податковим органом перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства.
Відповідно до статей 4 , 4-7 , 21, 28, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарський суд", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та виносить рішення за результатами обговорення всіх обставин справи, на підставі оцінених доказів, що подані сторонами.
Враховуючи, що неподання позивачем доказів, на підтвердження доводів про помилковість перерахування коштів та, відповідно, доказів існування спору між сторонами, унеможливлює вирішення даного господарського спору по суті, створює перешкоди для всебічного, об'єктивного та повного дослідження всіх обставин справи, а наявні у справі матеріали навпаки підтверджують факт оплати різних рахунків, тому суд вважає, що позивачем без поважних причин не подано витребуваних судом документів, відтак, зважаючи на передбачений ст. 69 ГПК України строк вирішення господарського спору, дійшов висновку, що позов Приватного підприємства фірми "Санітас" слід залишити без розгляду згідно п. 5 ст. 81 ГПК України.
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, поверненню не підлягають.
З огляду на вищенаведене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4, 4-2, 22, 33, 43, 49, п. 5 ст. 81, ст. 86 ГПК України, господарський суд, -
Позов залишити без розгляду.
Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися до суду в загальному порядку.
Суддя Н.О. Андрусик