Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" травня 2011 р. Справа № 5023/2514/11 (н.в.о. 57/1
вх. номер
Суддя Аюпова Р.М.
при секретарі судового засідання Павленко А.В.
за участю представників сторін:
Заявник (позивач) - не з'явився;
відповідач - не з'явився
розглянувши заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами по справі за позовом ССуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, с. Буди
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр інноваційних технологій", м. Харків
визнання покупця добросовісним набувачем
В липні 2008 року позивач - ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів -ТОВ „Міжнароднийи центр інноваційних технологій ” (першого відповідача) та ТОВ фірма „Кордель” (другого відповідача), в якій просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20.10.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстрований за № 2728, укладений між першим та другим відповідачами по справі, мотивуючи свої вимоги тим, що спірний договір купівлі -продажу суперечить нормам Цивільного кодексу України, умовам попереднього договору від 19.08.2008 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 серпня 2009 року, припинено провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «Кордель».
ТОВ „Міжнароднийи центр інноваційних технологій ” звернувся до суду з зустрічним позовом, в якій просив суд визнати ТОВ „Міжнароднийи центр інноваційних технологій” добросовісним набувачем нежитлових приміщень цокольного поверху - №№ 6-22,24-30 площею 521,9 кв.м, першого поверху №№ 2-8, 10-14, 16-22 площею 284,5 кв.м, другого поверху - №№ 2-6, 8-30, 32-39 площею 574,5 кв.м, загальна площа яких склала 1380,9 кв.м, розташованих в не житловій будівлі літ „В” площею 2584,5 кв. М., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24 листопада 2009 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27 січня 2010 року, в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області із заявою (вх. № 43) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2009 року у справі № 57/165-09 та просить винести нове рішення про задоволення первісних позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.10.2008 року, укладений між ТОВ Фірма “Кордель” та ТОВ “Міжнародний центр інноваційних технологій” та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним № 2728.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 квітня 2011 року прийнято вказану заяву до розгляду та призначено судове засідання на 21 квітня 2011 року о 10:00 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 квітня 2011 року, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін та ненадання ними витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 18 травня 2011 року об 11:40 год.
У призначене 18 травня 2011 року судове засідання представники сторін вдруге не з'явились, витребуваних судом документів не надали, про причину неявки у судове засідання суд не повідомили. Ухвали про прийняття заяви про перегляд судового рішення за новоявленими обставинами та її відкладення, в яких повідомлялось про час та місце розгляду заяви, надіслана учасникам процесу, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами).
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до господарського суду з первісним позовом, ФОП ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20.10.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстрований за № 2728, укладений між першим та другим відповідачами по справі - ТОВ фірмою «Кордель» та ТОВ „Міжнароднийи центр інноваційних технологій”, мотивуючи свої вимоги тим, що 19.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Кордель”(відповідач за первісним позовом) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (позивач за первісним позовом) був укладений попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі -попередній договір № 1), відповідно до умов якого другий відповідач зобов'язався в строк до 01 квітня 2009 року не пізніше 18-00 год. укласти з позивачем за первісним позовом договір купівлі -продажу частини нежитлової будівлі загальною площею 1380,90 кв.м., яка складається з цокольного поверху площею 521,9 кв.м., першого поверху площею 284,5 кв.м., другого поверху площею 574,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Проте, основний договір сторонами укладено не було. 03.02.2009 року позивач звернувся до ТОВ фірми “Кордель” з пропозицією укласти договір купівлі -продажу нерухомого майна, посилаючись на обов'язок виконати вимоги попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.08.2009 року, проте листом від 26.02.2009 року ТОВ фірма “Кордель” повідомило позивача про укладання 20.10.2010 року договору купівлі-продажу з іншою особою -Товариством з обмеженою відповідальністю “Міжнародний центр інноваційних технологій” (відповідачем за первісним позовом). Як зазначав позивач за первісним позовом в позовній заяві, оскільки попередній договір від 19.08.2008 року було укладено раніше, ніж договір купівлі-продажу від 20.10.2008 року, ФОП ОСОБА_1 мав пріоритетне право на укладання також самого договору купівлі-продажу,у зв'язку з чим це є підставою для визнання недійсним договору від 20.10.2008 року.
Відмовляючи в задоволені первісних позовних вимог, господарський суд посилався на те, що спірний договір купівлі-продажу не порушує норми Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим відмовив у задоволені первісного позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів, викладених в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ФОП ОСОБА_1 посилається на те, що, 21.03.2011 року на його адресу надійшов лист від 16.03.2011 року, підписаний колишнім директором ТОВ „Міжнароднийи центр інноваційних технологій” ОСОБА_4, в якому йому було повідомлено, що договір купівлі-продажу від 20.10.2008 року був укладений з порушенням вимог законодавства України, а саме, був підписаний ним без належних повноважень. Відповідно до статуту ТОВ „Міжнародний центр інноваційних технологій ” директор має право укладати договори (угоди) на суму, що не перевищує 100000,00 грн., для укладання правочинів, що перевищує дану суму, необхідна згода загальних зборів учасників Товариства, проте, така згода загальних зборів на укладання зазначеного договору купівлі-продажу, йому, як директору, не надавалась. Отже, на думку заявника, зазначений лист є підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2009 року 03.09.2008 року у справі № 57/165-09, у зв'язку з чим, просить суд винести нове рішення про задоволення первісних позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.10.2008 року, укладений між ТОВ Фірма “Кордель” та ТОВ “Міжнародний центр інноваційних технологій” та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним № 2728.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав, викладених в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд виходить з наступного.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Стаття 215 Цивільного кодексу України містить підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. . Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Згідно з Роз'ясненням ВАСУ №02-5/111 від 12.03.1999 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (із змінами і доповненнями), угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Спір - це розбіжності або суперечності між суб'єктами правовідносин з питання факту або права.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Судом перевірено повноваження представників сторін спірного договору на його підписання: від імені ТОВ фірми «Кордель» його підписано директором Злобіним Андрієм Дмитровичем, який діяв на підставі Статуту, зі сторони ТОВ „Міжнародний центр інноваційних технологій” - його директором ОСОБА_4, який діяв на підставі статуту.
На час винесення вказаного рішення та розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2009 року у справі № 57/165-09, в матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надані докази того, щодо директори, що уклали спірний договір купівлі-продажу від 20.10.2008 року діяли з перевищенням повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, зокрема, без згоди на його укладання самим товариством (без відповідного рішення загальних зборів товариства).
Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Представництвом відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
На підставі вказаного, суд дійшов висновку, що про підписання договору купівлі-продажу належним чином уповноваженими на це особами.
Відповідно до п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
На спірному договорі міститься відбитки печаток ТОВ фірми «Кордель» та ТОВ „Міжнародний центр інноваційних технологій”.
Твердження заявника про те, що господарський суд при прийнятті рішення за первісним позовом 24.11.2009 року не посилався на лист від 16.03.2011 року, підписаний колишнім директором ТОВ „Міжнароднийи центр інноваційних технологій” ОСОБА_4, в якому йому було повідомлено, що договір купівлі-продажу від 20.10.2008 року був укладений з порушенням вимог законодавства України, а саме, був підписаний ним без належних повноважень. Відповідно до статуту ТОВ „Міжнародний центр інноваційних технологій ” директор має право укладати договори (угоди) на суму, що не перевищує 100000,00 грн., для укладання правочинів, що перевищує дану суму, необхідна згода загальних зборів учасників Товариства, проте, така згода загальних зборів на укладання зазначеного договору купівлі-продажу, йому, як директору, не надавалась, є необґрунтованим, оскільки наведені заявником обставини не є нововиявленими та не спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення, оскільки, по - перше, зазначений лист, є неналежним та недопустимим доказом в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявник не довів, що він підписаний саме колишнім директором ТОВ „Міжнароднийи центр інноваційних технологій ” ОСОБА_4, а не будь-якою іншою невстановленою особою, по - друге, матеріали справи містять статут ТОВ „Міжнародний центр інноваційних технологій ”(а.с. 30-41), зі змісту якого (пункту 10.11.3) вбачається, що директор має право укладати договори (угоди) на суму, що не перевищує не 1000000,00 грн., згоду на укладення інших правочинів, сума яких перевищує 1000000,00 грн. в обов'язковому порядку приймають загальні збори відповідним протоколом, натомість, заявником, в порушення статей 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, належних та допустимих доказів того, що директор ТОВ „Міжнародний центр інноваційних технологій ”, уклав договір купівлі-продажу від 20.10.2008 року з перевищенням повноважень, наданих йому законодавством та установчими документами, зокрема, без згоди на його укладання самим товариством (без відповідного рішення загальних зборів товариства), суду, не надав. Натомість, матеріали справи містять договір купівлі-продажу від 20.10.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований за № 2728, при цьому, приватним нотаріусом, було встановлено осіб громадян, які підписали договір купівлі-продажу, їх правоздатність і дієздатність, повноваження представників.
ФОП ОСОБА_1, в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, не були доведені ті обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, а саме: наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, а отже, у суду не має підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним.
Твердження заявника про те, що господарський суд при прийнятті рішення від 24.11.2009 року не посилався на існування листа від 16.03.2011 року, підписаного колишнім директором ТОВ „Міжнароднийи центр інноваційних технологій” ОСОБА_4, в якому йому було повідомлено, що договір купівлі-продажу від 20.10.2008 року був укладений з порушенням вимог законодавства України, а саме, був підписаний ним без належних повноважень, є необґрунтованим, оскільки наведені заявником обставини не є нововиявленими та не спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.
Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Водночас, нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.
Доводи, викладені заявником у заяві про перегляд рішення господарського суду Харківській області від 24.11.2009 року, спрямовані на переоцінку фактів, які вже були предметом дослідження суду.
Враховуючи норми наведеного законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими обставинами та не спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, у зв'язку з чим заява ФОП ОСОБА_1 про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2010 року за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 112, 113, 114 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2010 року за нововиявленими обставинами у справі № 57/165-09 залишити без задоволення.
Суддя Аюпова Р.М.
Повний текст ухвали підписано 23 травня 2011 року.