Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" травня 2011 р. Справа № 5023/1575/11
вх. № 1575/11
Суддя господарського суду Лаврова Л.С.
при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.
за участю представників сторін:
позивача - Цаплюк О.Ф. відповідача - Крячко О.В.
розглянувши справу за позовом ТОВ "Інформ - Сервіс", м. Харків
до ТОВ "Високі енергетичні технології", м. Харків
про стягнення коштів в сумі 46487,12 грн.
ТОВ «Інформ-Сервіс» (позивач) звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з ТОВ «Високі енергетичні технології» (відповідача) основну суму боргу 46487,12 грн. та судові витрати.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 48-Е від 22.02.2010 р, згідно з яким відповідач зобов'язався забезпечувати позивача як споживача електричною енергією на умовах, визначених договором. Відповідач свої обов'язки по договору не виконав, договір на даний час припинено, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 46487,12 грн., що підтверджується актом звірки станом на 31.12.2010 р., яка має бути стягнута з відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав, надав письмові заперечення, які мотивовано тим, що договір купівлі-продажу електричної енергії № 48-Е від 22.02.2010 р на даний час є чинним, а під час дії договору його умовами не передбачено повернення споживачу дебіторської заборгованості в грошовому вигляді.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформ-Сервіс» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології» (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 48-Е від 22.02.2010 р. За п.1.1 договору його предметом є забезпечення споживача (яким є позивач) електроенергією постачальника (яким є відповідач) у встановлених за правилами даного договору обсягах через мережі постачальника електричної енергії за регульованим тарифом (далі - ПРТ), яким на момент укладення договору є АК «Харківобленерго», та порядок розрахунків між споживачем та постачальником.
Відповідно до пояснень сторін та змісту акту звірки від 31.12.2010 р постачальником було в повному обсязі виконано обов'язки по договору за наступні періоди: березень, квітень, травень, жовтень, листопад 2010 року. За червень 2010 року поставлено електроенергії за частину місяця на суму 1693,22 грн. За інші місяці постачання не проводилось.
Усього на момент подання позову позивач сплатив на користь відповідача кошти в загальній сумі 116005,00 грн., а отримав електричну енергію на загальну суму 69517,88 грн. Заборгованість відповідача склала 46487,12 грн.
Разом з тим суд погоджується з твердженням відповідача, що акт звірки є лише бухгалтерським документом, який фіксує тотожність відображення в бухгалтерському обліку сторін господарських операцій і сам по собі не є ані первинним документом, ані письмовою формою визнання боргу.
Відповідно до п.5.1 договору купівлі-продажу електричної енергії № 48-Е від 22.02.2010 р він набуває чинності з 22 лютого 2010 р та діє до 31 грудня 2010 р з можливою пролонгацією. Пролонгація здійснюється автоматично в разі відсутності заперечень, що заявлені в письмовій формі не пізніше, ніж за два місяці до закінчення строку дії даного договору, і не потребує підписання додаткових угод. При пролонгації строк дії даного договору подовжується на один календарний рік із збереженням його умов.
Оскільки сторони своєчасно не заявили одна одній заперечень в зазначеному порядку, договір купівлі-продажу електричної енергії № 48-Е від 22.02.2010 р автоматично подовжив свою дію на 2011 рік.
Позивач звернувся до відповідача з листом № 31/12-249 від 31.12.2010 р, в якому повідомляв про розірвання договору з 31.12.2010 р. Однак, як видно із наданого відповідачем конверту та опису поштового вкладення, даний лист було відправлено лише 12.03.2011 р.
Відповідач також надав в якості доказу лист позивача № 21/04-2 від 21.04.2011 р, в якому вже під час розгляду справи позивачем запропоновано розірвати договір купівлі-продажу електричної енергії № 48-Е від 22.02.2010 р, починаючи з 28.04.2011 р, а також перерахувати впродовж 7-ми днів надлишково сплачені по даному договору кошти в сумі 46487,12 грн.
Відповідно до п.5.3 договору розірвання договору до спливу його строку відбувається лише за письмовою угодою обох сторін або за рішенням господарського суду на підставах, передбачених діючим законодавством.
Позивачем не надано суду підписаних сторонами додаткових угод або судових рішень про розірвання договору, не заявлено відповідну позовну вимогу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу електричної енергії № 48-Е від 22.02.2010 р на час розгляду справи є чинним.
За поясненнями представника позивача, весь час, коли ТОВ «Інформ-Сервіс» не отримувало електричну енергію від відповідача, воно безперервно отримувало її від АК «Харківобленерго».
За п.2.8 договору сторони домовились, що в разі, якщо фактичне споживання за розрахунковий місяць визначено менше заявленого, то перевищення заявленого обсягу електроенергії над фактично переданим не вважається недопоставленою електричною енергією.
За п.2.10 договору перехід на поставку до постачальника за регульованим тарифом (ПРТ) на розрахунковий період або його частину не вважається перериванням поставки від постачальника, якщо електроенергія продовжує фактично надходити на електроустановки споживача.
Таким чином, сторони передбачили в договорі можливість тимчасового переходу на поставку до АК «Харківобленерго», що і відбулось у червні 2010 року, і не вважали такий перехід при укладенні договору його порушенням.
В позовній заяві позивач не вимагає стягнути з відповідача суму заборгованості саме як суму попередньої оплати за електричну енергію.
Позивач не надав суду доказів на користь того, що зазначена заборгованість є попередньою оплатою за конкретний період, впродовж якого постачання електричної енергії відповідачем не здійснювалось. Із змісту платіжних доручень також не вбачається, що позивачем здійснювалась попередня оплата за визначені періоди.
За змістом листа позивача № 21/04-2 від 21.04.2011 р, проекту додаткової угоди до договору купівлі-продажу електричної енергії № 48-Е від 22.02.2010 р, що є додатком до зазначеного листа, та акту звірки від 31.12.2010 р заборгованість відповідача в сумі 46487,12 грн. є коштами, надлишково сплаченими позивачем впродовж дії договору.
За п.3.8 договору сторони визначили, що у разі якщо оплата, яка здійснена споживачем згідно п.3.2 договору за електричну енергію впродовж розрахункового місяця, більше, ніж вартість фактично спожитого обсягу, надлишково сплачена сума зменшує загальну суму планового платежу наступного розрахункового періоду, до її розбивки в графіку платежів.
Тобто сторони домовились, що під час дії договору надлишково отримані кошти зараховуються в рахунок наступних платежів, а не повертаються споживачу.
Суд також погоджується з твердженням відповідача, що умови договору не містять будь-яких грошових зобов'язань з боку відповідача, зобов'язання відповідача щодо повернення надмірно сплачених коштів договором не передбачено.
Відповідно до умов договору між сторонами (п.2.6, 2.8, 3.3, 4.1.3, 4.2.1) передумовою постачання електричної енергії в розрахунковому місяці є заявка споживача. Так заявка про необхідний обсяг електроенергії на розрахунковий місяць має бути надана споживачем постачальнику в письмовому вигляді до 8-го числа місяця, що передує розрахунковому. Відпуск електроенергії постачальником в розрахунковому місяці здійснюється лише за умови своєчасного подання споживачем заявки та оплати у повній відповідності до п.3.2 даного договору.
Позивач не надав суду доказів того, що заявки на розрахункові місяці, за які електрична енергія не поставлялась, а саме за липень, серпень, вересень, грудень 2010 року були ним своєчасно направлені відповідачу. Таким чином, обов'язок позивача надати заявку для отримання в наступному розрахунковому періоді електричної енергії на умовах договору був не виконаний.
За ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання за ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ч.1 та 4 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. За п.4 ст.612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Таким чином, суд вважає, що в даному випадку має місце прострочення кредитора. Оскільки договір купівлі-продажу електричної енергії № 48-Е від 22.02.2010 р продовжує свою дію, позивач має можливість надати заявку на наступні розрахункові періоди та отримати від відповідача належне виконання зобов'язання і таким чином відповідно до умов договору погасити існуючу заборгованість. Під час дії договору у позивача немає правових підстав вимагати в судовому порядку повернення надлишково сплачених коштів. Належних дій по розірванню договору позивач на даний час не здійснив.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Виходячи з цього, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає необхідним державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача.
Керуючись викладеним, ст.ст.4-7,12,15,33,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Суддя Лаврова Л.С.
рішення підписане 19.05.11 року