Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" травня 2011 р. Справа № 5023/2433/11
вх. № 2433/11
Суддя господарського суду Погорелова О.В.
при секретарі судового засідання Болтенко А.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - не з"яився, відповідача - не з"явився,
розглянувши справу за позовом Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи, м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакласс", м. Харків
про стягнення коштів, -
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 22108,00 грн. податку на додану вартість. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що при виконання договорів на придбання медичного обладнання № 088-08 від 18.07.2008 року та № 100-08 від 26.08.2008 року ним було сплачено відповідачу 22108,00 грн. ПДВ, всупереч вимогам постанови КМУ від 17.12.2003 року № 1949 та п. 5.1.7 п. 5 ЗУ "Про податок на додану вартість".
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.
12.05.2011 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази.
Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.
Крім того, в листі позивач просить суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника позивача в судовому засіданні.
Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідно до статті 22 ГПК України, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, а не обов'язком, знаходить правові підстави для задоволення клопотання позивача як такого, що не суперечить нормам діючого законодавства.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
18.07.2008 року та 26.08.2008 року між сторонами були укладені договори на придбання медичного обладнання № 088-08 та 100-08 відповідно.
Пунктом 1.3 договору № 088-08 від 18.07.2008 року сторони передбачили, що сума договору визначається на підставі сум вказаних продавцем у специфікації № 1 і складає 63672,00 грн., в тому числі ПДВ - 10612,00 грн.
Пунктом 2.1 договору № 100-08 від 26.08.2008 року сторони передбачили, що вартість договору складає 57480,00 грн., ПДВ 11496,00 грн., загальна вартість договору складає 68976,00 грн.
На виконання умов договорів медичне обладнання було поставлено відповідачем та оплачене позивачем на загальну суму 132648,00 грн., в тому числі ПДВ 22108,00 грн. (а. с. 18-23).
КРУ в Запорізькій області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.04.2008 року по 01.01.2001 року та встановлено ряд порушень нормативно-правових актів, які викладені в акті ревізії від 04.02.2011 року № 040/0004. Зокрема, в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 року № 1949, відповідачем в рахунок поставки обладнання був включений ПДВ у розмірі 22108,00 грн.
09.02.2011 року позивачем за вих. номером 861 відповідачу була направлена претензія з вимогою відшкодувати 22108,00 грн.
Проте, претензія залишена відповідачем без відповіді.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму податку на додану вартість у розмірі 22108,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, й відшкодування збитків.
Згідно з ч.2 ст. 217 ГК України відшкодування збитків є господарською санкцією.
Відповідно до ч.1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Таким чином, вимога про стягнення збитків є похідною від факту порушення господарського зобов'язання.
Юридичною підставою для усіх видів цивільно-правової чи господарсько-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад цивільного (господарського) правопорушення. Необхідними умовами цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності за загальним правилом є: протиправність поведінки особи; шкода як результат протиправної поведінки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, що заподіяла шкоду.
Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 22108,00 грн. обґрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача - покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179, 217, 218 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АльфаКлас" (61015, м. Харків, пров. Донбасівський, 17, код ЄДРПОУ 33677280, п/р 26009032064100 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харкова, МФО 351005) на користь Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи (69068, м. Запоріжжя, вулю. Чарівна, 30, код ЄДРПОУ 02005177, п/р 35421002001126 в УДК Шевченківського району м. Запоріжжя ГУДКУ України в Запорізькій області, МФО 813015) - 22108,00 грн. суми податку на додану вартість, 221,08 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Погорелова О.В.
Повний текст рішення складений та підписаний 17 травня 2011 року