Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" травня 2011 р. Справа № 5023/1387/11
вх. № 1387/11
Суддя господарського суду Лаврова Л.С.
при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.
за участю представників сторін:
прокурора - Зелінська К.О. позивача - Тернівський М.Ю. відповідача - не з*явився
розглянувши справу за позовом Військовий прокурор Харківського гарнізону, м. Харків в особі ДП "110 Харківський автомобільний ремонтний завод", м. Харків
до СПДФО ОСОБА_2, м. Харків
про виконання договірних зобов'язань та стягнення 62432,36 грн. та зустрічний позов про розірвання договору за № 02/11/09 від 02.11.2009 року та № 02/12/09 від 02.11.2009 року.
Військовий прокурор Харківського гарнізону в інтерсах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України"110 Харківський автомобільний ремонтний завод" просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( відповідача) основну суму боргу 52918,36 грн,пеню 5623,49 грн, витрати від інфляції в сумі 2381,33 грн, 3 % річних- 1509,18 грн, що складає 62432,36 грн, судові витрати покласти на відповідача.
В обгрунтування позову позивач посилається на те, що 02.11.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено два договори за №№ 02/12/09 та 02/11/09 на підставі яких позивач виготовив продукцію а відповідач її отримав та частково не оплатив її, сума основного боргу становить 52918,36 грн..
Відповідач жодного разу в судове засідання не з*явився, заперечень щодо відсутності боргу не надав.
Справа розглядається згідно ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами у справі.
Розглянуши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне, що Військовий прокурор м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Державного підприємтсва Міністерства оборони України " Харківський автомобільний ремонтний завод" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 52918,36 грн, пені 5623,49 грн. індексації 2381,33 грн. та 3 % річних- 1509,18 грн. по договорам № 02/11/09 та 02/12/09 від 02.12.2009 року.
Згідно пояснення прокурор вважає, що ним подано позовну заяву відповідно до вимог ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", згідно яких підставою для представництва прокуратурою у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльність) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або з державою.
Згідно ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р, № 3-рп/99 по справі про офіційне тлумачення положень ст. 2 ГПК України (п. 2 резолютивної частини), під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, треба розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом представлені повноваження органу виконавчої влади. ГПК України не обмежує прокурора в здійсненні своєї діяльності принципом териториальності.
Враховуючи той факт, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява за ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.
Предмет спору зачіпає інтереси держави, оскільки несплата відповідачами за отримані послуги спричиняють загрозливу ситуацію з галузей тому в зазначеній позовній заяві правильно визначений орган, на який покладений державою обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
Щодо заявлених основних вимог, судом встановлено, що 02.11.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено два договори 02/11/09 та 02/12/09 ( а.с.7-12) . У відповідності до умов договорів позивач зобов*язався ,а відповідач замовив продукцію яка повинна бути виготовлена на виробництві позивача. У відповідності до умов договору відповідач зобов*язався оплатити виготовлену продукцію на умовах даного договору ( п.1.2 договора). На умовах даних договорів відповідач зобов*язався надати позивачу матеріали.Найменування, кількість,ціна та строки поставки давальницької сиривини зазначені в специфікації. ( п.1.3. договору). Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. ( п.2.4 договору). Розрахунок проводиться після надходження готової продукцї на склад позивача та по факту підписання акту прийому-передачі .
Станом на 15.01.10 ркоу сторони підписали акт звіряння розрахунків яким відповідач підтвердив суму боргу 45189,46 грн. ( а.с.13), та актом станом на 17.02.10 ркоу ( а.с.14) суму боргу 43746,86 грн. Так, на виконання умов договору сторони підписали видаткові накладні за №№ х-00000130 від 06.11.2009 року на суму 4088,80 грн. ( а.с.16), № х-00000132 від 09.11.2009 року на суму 3354,60 грн ( а.с.17), № х-00000136 від 16.11.2009 року на суму 12019,49 грн ( а.с.18), № 00000138 від 19.011.2009 ркоу на суму 6145,07 грн ( а.с.19), № х-00000140 від 20.11.2009 року на суму 519,84 грн.( а.с. 20), № х-00000141 від 23.11.2009 року на суму 7813,74 грн. ( а.с.21), х-00000143 від 27.11.2009 року на суму 5415 грн. ( а.с.22), х-00000168 від 28.11.2009 року на суму 2385,46 грн., № х-00000166 від 25.11.2009 року на суму 2565 грн. ( а.с.24), х-00000163 від 18.11.2009 року на суму 8302,99 грн. ( а.с.25), № х-00000159 від 15.11.2009 ркоу на суму 10847 грн. ( а.с.26), № х- 00000150 на суму 12779,39 грн. ( а.с.27), № х- 00000147 від 03.11.2009 року на суму 5776 грн. ( а.с.28), № х-00000012 від 27.01.10 року на суму 11120,90 грн. ( а.с.30), № х-00000010 від 21.01.10 року на суму 9871,50 грн.( а.с.31), № х-00000005 від 14.01.10 року на суму 2205,90 грн. ( а.с.32), № 00000002 від 14.01.10 року на суму 17758,68 грн. ( а.с.33), № х-00000001 від 11.01.10 року на суму 12436,50 грн. ( а.с.34), № х-00000017 від 10.02.10 року на суму 2565 грн. ( а.с.35), № х-00000046 від 14.04.10 року на суму 9171,50 грн.( а.с.36),всього на суму 152918,36 грн. Відповідач частково розрахувався за отриману продукцію ,борг станом на день звернення з позовом становить 52918,36 грн.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.
Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, сума основного боргу в розмірі 52918,36 грн. підлягає задоволенню.
Сторони в п. 4.2 договорів за №№ 02/11/09 та 02/12/09 від 02.11.2009 року передбачили наступне, що в разі несвоєчасної оплати робіт відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.
Враховуючи вищевикладене та те,що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов*яззань" розмір пені не може перевищувати подвійної сатвки НБУ та приймаючи до уваги,що відповідач не виконав прийнятий на себе обов*язок по оплаті в термін встановлений договорами позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 253,16 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України та підлягають задоволенню.В частині стягнення в розмірі 5370,33 грн.- відмовляється в зв*язку з пропуском строку позовної давності.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник,який прострочив виконання грошового зобов*язання,на вимогу кредитора зобов*язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми,якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вище викладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних,що становить 1509,18 грн, та інфляційних в сумі 2381,33 грн підвтерджені мтареіалами справи та підлягають задоволенню.
Щодо зустрічного позову ФОП ОСОБА_2 просить суд припинити правовідшення шляхом розірвання договору № 02/11/10 та 02/12/09 від 02.11.2009 року, судові витрати покласти на відповідача. ( а.с.120-123).
В обгрунтування позову позивач посилається на те, що при прийманні виготовленої продукції на виконання умов договорів за №№ 02/11/10 та 02/12/09 від 02.11.2009 під час реалізації було виявлено неякісну продукцію, розукомплектовану, крім того як зазначає позивач 30 причепів взагалі були не прийняті позивачем та залишеі у відповідача.
У відповідності до ст. 118 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Доказів звертання з пропозицією позивача за зустрічним позовом до відповідача щодо розірвання господарських договорів позивачем не надано.
У відповідності до " Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного споживання по якості " приймання продукції позивачем не проводилось , актів не складалось.
У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обсавини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 44,49 ГПК України, державне мито що становить 570,62 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн. стягується з відповідача на користь державного бюжету .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 118 господарського кодексу України, 1,2,33,44,49, 82-85 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовільнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємтсва Міністерства оборони України 110 Харківський автомобільний ремонтний завод" ( м.Харків, вул.Дербентська,109 р/р 26004805784390 у ХОФ АКБ СР Укрсоцбанк м.Харкова, МФО 351016, код 07904041) суму основного боргу 52918,36 грн., пені 253,16 грн, інфляційних втрат 2381,33 грн., 3 % річних- 1509,18 грн. В частині стяннення пені в розмірі 5370,33 грн.-відмовити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДК в м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) 570,62 грн. державного мита.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) ) на користь держбюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В задоволені зустрічного позову відмовити в повному обсязі.
Суддя Лаврова Л.С.
рішення підписане 16.05.11 року.