31 травня 2011 р. Справа № 31282/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Олендера І.Я.,
суддів Улицького В.З., Каралюса В.М.,
при секретарі судового засідання - Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2010 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс» до Тернопільської об'єднаної Державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000042200/1432 від 15.01.2010 року, -
У червні 2010 року позивач ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати рішення Тернопільської об'єднаної Державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000042200/1432 від 15.01.2010 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зобов'язання з відшкодування ПДВ у податкових органів Республіки Польща виникло в момент дії, виданої підприємству 24.07.2008 р. Національним банком України Ліцензії № 154 і немає вини підприємства у тому, що ПДВ відшкодовано пізніше. Затримка повернення ПДВ податковими органами Польської Республіки, виникла через дії компетентних органів Польщі і підприємство не змогло повернути активи на територію України у строк, оскільки кошти знаходилися у фінансових установах Польщі.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.08.2010 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що після закінчення строку дії індивідуальної ліцензії НБУ № 154, строк дії якої закінчився 30.06.2009 року, відповідач здійснював банківські операції, що є порушенням пп. «д» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс», який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що помилково встановлено порушення норм Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», оскільки позивачем не розміщувалось будь - яких валютних цінностей та не проводились валютні операції, відтак вини позивача у вчиненні порушення передбаченого п. «д» ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» не має і воно є не винним у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю.
Представник позивача в судове засідання не явився, тому на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд проведено у його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить її відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, посадовими особами відповідача проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства щодо розміщення валютних цінностей за межами України на рахунку № 59 1140 1010 0000 5256 8600 1001 (PLN) польські злоті, відкритому у BRE Bank S.A Oddzial Korporacjny Warszawa за період з 01.04. по 31.10.2009 року.
Відповідачем складено акт № 12550/22-222/32386922 від 28.12.2009 року, яким встановлено, що позивач отримував індивідуальні ліцензії на розміщення валютних цінностей на рахунки за межами України, видані Національним банком України 24.07.2008 р. № 154 (строк дії з 24.07.2008 р. по 30.06.2009 р.) та 11.09.2009 р. № 197 (строк дії з 1 1.09.2009 р. І 31.08.2010 р.), і що рух грошових коштів по рахунку № 59 1140 1010 0000 5256 8600 1001 (PLN) польські злоті, відкритому у BRE Bank S.A Oddzial Korporacjny Warszawa за період з 01.04. по 31.10.2009 року, здійснювався після закінчення строку дії індивідуальної ліцензії № 154 на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України (а.с.27-29).
На підставі Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення № 0000042200/1432 від 15.01.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, якими до позивача застосовано санкцію в розмірі 17228,51 грн. (а.с.30).
Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що після закінчення строку дії індивідуальної ліцензії НБУ № 154, строк дії якої закінчився 30.06.2009 року, відповідач здійснював банківські операції, що є порушенням пп. «д» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював операції на рахунку за межами України, а саме на вказаний вище рахунок було зараховано 03.07.2009 року 4187,0 польських злотих; 24.07.2009 року зараховано 2553,0 польських злотих; 24.08.2009 року зараховано 133,0 польських злотих, що підтверджується звітами про рух валютних цінностей.
Управлінням НБУ в Тернопільській області (а.с. 32,35) засвідчено факт зарахування позивачем іноземної валюти в липні та серпні 2009 року на зазначений вище рахунок на підставі індивідуальної ліцензії на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України від 24.07.2008 року № 154, строк дії якої на час здійснення відповідної операції закінчився.
Згідно листа НБУ в Тернопільській області (а.с.33) доводиться порушення позивачем п. 2 ст. 16 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93.
Відтак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем порушено пп. «д» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93.
Таким чином, за наявності вказаного порушення у податкового органу були правові підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс»залишити без задоволення, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2010 року в справі № 2-а-2311/10/1970 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
В.М.Каралюс
Ухвала в повному обсязі складена 03.06.2011 року.