18 квітня 2011 р. Справа № 44360/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Богаченка С.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
при секретарі судового засідання - Когутич Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Любомльського районного суду Волинської області від 12 червня 2009 року про відмову у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до Любомльської районної державної адміністрації, Любомльської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконними дій,-
ОСОБА_2 звернувся в червні 2009 року в суд з позовом до Любомльської районної державної адміністрації, Любомльської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним свідоцтво серії ВВС №816391 від 03.06.2004 року про право на спадщину за заповітом, видане Любомльською державною нотаріальною конторою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та визнання за ним право на обов'язкову частку у спадщині в розмірі 2/15 або 0,356 га земельної ділянки, визнання незаконним розпорядження Любомльської райдержадміністрації від 27.02.2007 року №215 в частині виділення ОСОБА_4 і ОСОБА_3 земельних часток(паїв) та внесення зміни до розпорядження з урахуванням обов'язкової його частки, скасування Державні акти на право власності на земельні ділянки, видані Любомльською райдержадміністрацією ОСОБА_4, ОСОБА_3
Ухвалою Любомльського районного суду Волинської області від 12 червня 2009 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі керуючись п.1 ч.1 ст. 109 КАС України.
Не погодившись з вказаним рішенням його оскаржив ОСОБА_2 до Львівського апеляційного адміністративного суду. Просить скасувати ухвалу суду про відмову у відкритті провадження як необґрунтовану, безпідставну і незаконну. Вказує, що в порушення вимог ст.2 КАС України та всупереч завданням адміністративного судочинства йому неправомірно відмовлено в захисті його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача - Любомльської районної державної адміністрації, як органу державної влади, що своїми діями, які оформлені розпорядженням Любомльської райдержадміністрації «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) за межами населеного пункту Хворостівської сільської ради» за № 215 від 27.02.2007р. позбавили його права у встановленому законом порядку набути право на спадщину за законом. Зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, грубо порушив вимоги п.1 ч.1 ст. 3 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи ухвалу, суддя першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 видано Державні акти на право власності на земельні ділянки. Позивач по справі вважає набуття ними права власності та прийняття оскаржуваного рішення райдержадміністрації незаконними з огляду на свої спадкові права. Оскаржуване свідоцтво про право на спадщину, за змістом позовної заяви, відкликане самим нотаріусом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Так, суддя виходив з того, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (стаття 2 частина 1 КАС України).
Відповідно до статті 3 частини 1 пункту 1 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів відносяться зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно п.7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ст.3 КАС України «суб'єкт владних повноважень» - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Для вирішення питання за правилами якого судочинства слід розглядати певний спір, і чи володіє він ознаками справи адміністративної юрисдикції, яка повинна розглядатися за правилами передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України, слід виходити із суб'єктного складу та предмету заявленого позову.
Так, предмет позову - матеріально - правова вимога позивача до відповідача викладена у позовній заяві. У справі адміністративної юрисдикції вимога адміністративного позову повинна ґрунтуватися на публічно - правових відносинах позивача із відповідачем, які виникають у зв'язку із здійсненням останнім владних управлінських функцій на основі законодавства в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із позовної заяви вбачається, що відповідач по справі - Любомльська районна державна адміністрація по відношенню до ОСОБА_2 щодо права на спадщину за заповітом, видане Любомльською державною нотаріальною конторою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та визнання за ним право на обов'язкову частку у спадщині в розмірі 2/15 або 0,356 га земельної ділянки, визнання незаконним розпорядження Любомльської райдержадміністрації від 27.02.2007 року №215 в частині виділення ОСОБА_4 і ОСОБА_3 земельних часток(паїв) та внесення зміни до розпорядження з урахуванням обов'язкової його частки, а також скасування Державні акти на право власності на земельні ділянки, видані Любомльською райдержадміністрацією ОСОБА_4, ОСОБА_3, виступало як суб'єкт владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій на виконання вищезазначених делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене, оскільки ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржувану ухвалу слід скасувати і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч.3 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволити частково, а ухвалу Любомльського районного суду Волинської області від 12 червня 2009 року про відмову у відкритті провадження в справі №2а-189/09 - скасувати і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С. І. Богаченко
Суддя В.М. Багрій
Суддя Д.М. Старунський
Повний текст виготовлений22.04.2011 року.