11 травня 2011 р. Справа № 37221/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Богаченка С.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
розглянувши справу у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу військової частини А-4324 на постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 жовтня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини А-4324 про стягнення невиплаченої компенсації за продовольче забезпечення,-
ОСОБА_2 11.10.2007 року звернувся в суд з адміністративним позовом до військової частини А-4324 про стягнення грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення за період з 11 березня 2000 по 29 березня 2002 року вартості набору продуктів за нормою №7 та грошової компенсації вартості загальновійськової норми №1 харчування військовослужбовців з липня 2001 року по 01 березня 2007 року в розмірі 40781,64 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що згідно Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідач зобов'язаний був виплачувати грошову компенсацію за неотримане продовольче забезпечення за період з 11 березня 2000 по 29 березня 2002 року вартості набору продуктів за нормою №7 та грошової компенсації вартості загальновійськової норми №1 харчування військовослужбовців з липня 2001 року по 01 березня 2007 року в розмірі 40781,64 грн., яку він не отримав.
Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 жовтня 2007 року позовні вимоги задоволено. Постановлено стягнути за рахунок грошового забезпечення військової частини А-4324 на користь ОСОБА_2 компенсацію за продовольче забезпечення за період з 11 березня 2000 року по 29 березня 2002 року грошової компенсації вартості набору продуктів харчування за нормою № 7, виходячи із вартості набору продуктів харчування за нормою № 7 з урахуванням середніх регіональних цін на продукти харчування, щомісячного індексу інфляції в Україні за офіційними даними Головного управління статистики у Львівській області та грошової компенсації вартості загальновійськової норми №1 харчування військовослужбовців Збройних Сил України за період з липня 2001 року по 01.03. 2007 року) в сумі 40781 гривню 64 копійки.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм матеріального права, відповідач по справі оскаржив її в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що що ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2012 від 20 грудня 1991 року, якою передбачалося право військовослужбовців на одержання за рахунок держави продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них, призупинена ст. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» №1459-111 від 17 лютого 2000 року, який є чинним на даний час. Стверджує, що починаючи з березня 2000 року військовослужбовці, у тому числі і позивач, не мають права на отримання продовольчого забезпечення чи грошової компенсації взамін нього. Просить врахувати, що Державними бюджетами України на 2001-2007 рр. кошти на відповідні витрати Міністерству оборони України не виділялися.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Проаналізувавши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивачу по справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» має право на отримання грошової компенсації взамін продовольчих пайків, яка за період 2000-2007 рр., згідно із представленими довідками та розрахунками, становить 40781 гривню 64 копійки.
Проте, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права і є помилковими, оскільки дія норми ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2012 від 20 грудня 1991 року, якою передбачалося право військовослужбовців на одержання за рахунок держави продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них, у спірний період була призупинена ст. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» №1459-111 від 17 лютого 2000 року.
Враховуючи те, що даний закон набув чинності та неконституційним у встановленому порядку не визнавався, колегія суддів приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення на його користь грошової компенсації взамін продовольчих пайків за 2000-2007 рр.
Покликання суду першої інстанції на норми ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України», якою гарантовано матеріальне, продовольче та інші види забезпечення військовослужбовців, положень ст. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» не спростовують, а тому до уваги колегією суддів не приймаються.
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст. 160, ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу військової частини А-4324 - задоволити, а постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 жовтня 2007 року по справі № 2а-357/07 - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити .
Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий С.І.Богаченко
Суддя В.М. Багрій
Суддя Д.М. Старунський