18 квітня 2011 р. Справа № 35337/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Богаченка С.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 15 травня 2009 року про відмову у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до Панківської сільської ради про скасування рішення відповідача та зобов'язання його прийняти рішення,-
ОСОБА_2 звернувся в вересні 2009 року в суд з позовом до Панківської сільської ради про скасування рішення та зобов'язання прийняти рішення, посилаючись на те, що він фактично набув статусу власника житлового будинку в с.Панка, Сторожинецького району, на підставі письмового договору від 29 жовтня 1995 року, укладеного між ним та ОСОБА_3 В момент набуття статусу власника, він із членами своєї сім'ї зареєструвались в цьому будинку і почали там проживати. Будинок належав ОСОБА_4. спадкоємцем якої являлась ОСОБА_3 11 вересня 2007 року Банківська сільрада надала дозвіл ОСОБА_3, як спадкоємцю на виготовлення державного акту на право приватної власності на земельну ділянку яка складається із землі для будівництва і обслуговування будинку та із землі для ведення особистого селянського господарства. Про наявність цього рішення позивачу стало відомо із листа сільради датованого 01 квітня 2008 року. Вважає, що рішення сільради є незаконним і підлягає скасуванню з огляду на те, що він являється власником житлового будинку та земельної ділянки протягом останніх тринадцяти років, справно сплачуючи щорічно земельний податок, а право власності на землю при відчуженні споруд переходить новому власнику.
Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 15 травня 2009 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі керуючись п.1 ч.1 ст. 109 КАС України.
Не погодившись з вказаним рішенням його оскаржив ОСОБА_2 до Львівського апеляційного адміністративного суду. Просить скасувати ухвалу суду про відмову у відкритті провадження як необґрунтовану, безпідставну і незаконну. Вказує, що в порушення вимог ст.2 КАС України та всупереч завданням адміністративного судочинства йому неправомірно відмовлено в захисті його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, оскільки оскаржується рішення Панківської сільської ради № 110-11/07 від 11 вересня 2007 року, щодо надання дозвіл ОСОБА_3, як спадкоємцю на виготовлення державного акту на право приватної власності на земельну ділянку яка складається із землі для будівництва і обслуговування будинку та із землі для ведення особистого селянського господарства. Зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, грубо порушив вимоги п.1 ч.1 ст. 3 КАС України.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційних скарг не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Проаналізувавши матеріали справи, апеляційні скарги, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи ухвалу, суддя першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги щодо скасування рішення сільської ради, не робить цей спір в цілому публічно-правовим з огляду на те, що оскаржуване рішення Панківської сільської ради № 110-11/07 від 11 вересня 2007 року, як вбачається із його обґрунтування, стосується права приватної власності на землю ОСОБА_4., спадкоємцем якої, як на землю, у випадку наявності права власності, так і на житловий будинок, являється ОСОБА_3, тобто оспорюване рішення, ґрунтується на цивільно-правових відносинах пов'язаних із майновими правами на житло і землю які реалізовувались як позивачем по справі так і третіми особами і між ними, склались правовідносини щодо реалізації своїх майнових прав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Так, суддя виходив з того, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (стаття 2 частина 1 КАС України).
Відповідно до статті 3 частини 1 пункту 1 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів відносяться зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно п.7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ст.3 КАС України «суб'єкт владних повноважень» - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Для вирішення питання за правилами якого судочинства слід розглядати певний спір, і чи володіє він ознаками справи адміністративної юрисдикції, яка повинна розглядатися за правилами передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України, слід виходити із суб'єктного складу та предмету заявленого позову.
Так, предмет позову - матеріально - правова вимога позивача до відповідача викладена у позовній заяві. У справі адміністративної юрисдикції вимога адміністративного позову повинна ґрунтуватися на публічно - правових відносинах позивача із відповідачем, які виникають у зв'язку із здійсненням останнім владних управлінських функцій на основі законодавства в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із позовної заяви вбачається, що відповідач по справі - Панківська сільська рада по відношенню до ОСОБА_2 щодо винесення рішення Панківською сільською радою № 110-11/07 від 11 вересня 2007 року, щодо надання дозволу ОСОБА_3, як спадкоємцю на виготовлення державного акту на право приватної власності на земельну ділянку яка складається із землі для будівництва і обслуговування будинку та із землі для ведення особистого селянського господарства, виступало як суб'єкт владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій на виконання вищезазначених делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене, оскільки ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржувану ухвалу слід скасувати і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст. 160, ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч.3 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволити частково, а ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 15 травня 2009 року про відмову у відкритті провадження в справі №2а-173/09 - скасувати і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С. І. Богаченко
Суддя В.М. Багрій
Суддя Д.М. Старунський