18 квітня 2011 р. Справа № 38246/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Богаченка С.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до старшого інспектора ДПС відділення ДАІ по обслуговуванню адміністративної території м.Кузнецовськ Перчиця Олександра Вікторовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
20 березня 2009 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до старшого інспектора ДПС відділення ДАІ по обслуговуванню адміністративної території м.Кузнецовськ Перчиця Олександра Вікторовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 17.03.2009р., мотивуючи тим, що 17.03.2009р. інспектором ДПС Перчицем О.В. відносно нього винесено постанову про накладення штрафу за ст.122 ч.1 КУпАП, через порушення п.15.9 ПДР - зупинку на посадковому майданчику для маршрутних транспортних засобів, в розмірі 300 грн. Він керував транспортним засобом Фольксваген Пасат держномер ВК7860АК по вулиці Лесі Українки поблизу магазину «Джерело» і на проїзну частину несподівано вибігла дитина, а потім назад забігла на тротуар. Він різко загальмував, включив аварійну сигналізацію і повільно проїхав вздовж зупинки. Далі він був зупинений інспектором ДАІ, який повідомив, що підставою зупинки стало здійснення ним зупинки на посадковому майданчику для маршрутних транспортних засобів. Було складено протокол про адміністративне правопорушення. Він ознайомився із протоколом і підписав його, та зазначив відсутність свідків. Вважає, що провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу правопорушення.
Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 червня 2009 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_2, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, відмова суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог є необґрунтована та безпідставна. Вважає, що суд першої інстанції не врахував, що при прийнятті постанови та протоколу по справі про адміністративне правопорушення інспектор ДАІ припустився порушень порядку притягнення до адміністративної відповідальності, встановивши порушення ним закону про адміністративне правопорушення, відповідачем по справі не надано суду достатніх доказів, які б вказували на наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КпАП України.
Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити повністю.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що дана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Виносячи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення (серії ВК №039466), винесеної 17.03.2009 року інспектором ДПС Перчицем О.В., ОСОБА_2 піддано штрафу в розмірі 300 грн. за скоєння адміністративного порушення по ст.122 ч.1 КУпАП, оскільки ОСОБА_2 допустив порушення п.15.9 ПДР України - 17.03.2009 року о 18 год.10 хв. у м.Кузнецовську по вул. Л.Українки керував автомобілем марки Фольксваген Пасат і здійснив зупинку на посадковому майданчику для маршрутних транспортних засобів.
Судом першої інстанції було встановлено, із показів свідка ОСОБА_4, що він в той день бачив автомобіль ОСОБА_2 із увімкненою аварійною сигналізацією, коли той рухався проїхавши близько 3-х метрів за зону зупинки маршрутних транспортних засобів. Автомобіля ДАІ свідок не бачив. Зателефонувавши до позивача, дізнався, що перед машиною вибігла дитина і це стало причиною увімкнення аварійної сигналізації; з показів свідка ОСОБА_5 слідує, що він був поблизу магазину «Наш Край». Почув шум на автобусній зупинці навпроти. Здалеку побачив, що рухався автомобіль ОСОБА_2, останній пригальмував і не зупинявся біля автобусної зупинки та увімкнув аварійну сигналізацію. Чи вибігала на дорогу дитина, свідок не бачив; свідок ОСОБА_6 пояснив, що він теж побачив автомобіль ОСОБА_2 ще до автобусної зупинки, позивач знизив швидкість, але не зупинявся. Причину увімкнення ОСОБА_2 аварійної сигналізації свідок не знає. Автомобіль ОСОБА_2 був зупинений працівниками ДАІ за перехрестям; свідок ОСОБА_7 пояснив, що він в той час проходив по тротуару в напрямку магазину «Джерело» і помітив, як перед автомобілем ОСОБА_2 із автобусної зупинки вибігла дитина та забігла назад. Автомобіль позивача рухався повільно 5-10 км/год, але не зупинявся. За перехрестям ОСОБА_2 був зупинений працівниками ДАІ. Свідок до них не підходив.
Як видно із протоколу про адміністративне правопорушення, з показів позивача по справі обставина, що на дорогу перед автомобілем вибігла дитина - відсутня, зазначивши в той же час, що повільно рухався біля реклами кабінету.
Так, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що версія про те, що перед автомобілем ОСОБА_2 вибігла на проїзну частину дитина є надуманою і такою, що не підтверджена достовірними доказами.
Ст. 122 ч. 1 КУпАП передбачає відповідальність в тому числі і за порушення правил зупинки транспортних засобів водіями. Відповідно до п. 15.9 ПДР зупинка забороняється ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 було допущено порушення п.15.9 ПДР, відповідальність за яке передбачено ст.122 ч.І КУпАП, оскільки він допустив зупинку транспортного засобу ближче 30-ти метрів від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів.
Тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що протокол на ОСОБА_2 згідно ч.1 ст. 122 КпАП України складений належним суб'єктом у межах своєї компетенції та у визначеному порядку.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.160, ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 червня 2009 року у справі № 2а-135/09 - без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С. І. Богаченко
Суддя В.М. Багрій
Суддя Д.М. Старунський