Справа: № 2-а-5316/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.
Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
"16" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя : Шелест С.Б.
Судді: Романчук О.М., Пилипенко О.Є.
при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року у справі за позовом Державного спеціалізованого науково-виробничого підприємства «Чорнобильський радіоекологічний центр»до Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області, третя особа -Управління праці та соціального захисту населення Іванівської районної державної адміністрації Київської області, про визнання протиправними та скасування рішень
Державне спеціалізоване науково-виробниче підприємство «Чорнобильський радіоекологічний центр»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення УПФУ в Іванківському районі Київської області №386 від 28.12.09р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.09.10р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що при винесені постанови судом першої інстанції не було взято до уваги положення ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страхові внески сплачуються страхувальниками незалежно від їх фінансового стану; страхувальник не звільняється від відповідальності за неможливість своєчасного виконання ним зобов'язання зі сплати страхових внесків. Крім того, апелянт зазначив, що винесення одного рішення по факту сплати недоїмки за декілька періодів не спростовує факту порушення позивачем строків сплати страхових внесків і не може бути правовою підставою для скасування рішення ПФУ про застосування фінансових санкцій.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник позивача просив суд залишити постанову суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню, виходячи з наступного.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що прострочення сплати позивачем страхових внесків відбулось не з вини позивача, так як матеріалами справи підтверджується, що позивачем несвоєчасно отримано кошти від Управління праці та соціального захисту районної державної адміністрації в Іванківському районі Київської області на здійснення 150 відсоткової доплати працівникам згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» №831 від 10 вересня 2008 р.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та стягнення заборгованості за цими внесками, а також відповідальність у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року N 1058-IV в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (надалі -Закону N 1058-IV)
Відповідно до ст.5 Закону N 1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Позивач є страхувальником відповідно до ст. 14 Закону N 1058-IV, у зв'язку з чим зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески; подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, тощо. (ст.17 цього Закону).
Відповідно до ч.6 ст.20 Закону N 1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для позивача є - календарний місяць
Як свідчать обставини справи та не заперечується позивачем, останній не виконував належним чином вимоги ст.20 вказаного Закону щодо своєчасної сплати страхових внесків. Так, страхові внески за вересень 2009 р.- листопад 2009 позивач розраховував самостійно шляхом подачі розрахунків за відповідний період, проте сплачував з порушенням визначених Законом строків їх сплати.
Згідно ч.2 ст.106 Закону N 1058-IV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до ч.9 цієї ж норми, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції, зокрема: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ч.13 ст.106 Закону N 1058-IV, про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Нарахування фінансових санкцій та пені здійснюється на підставі облікових даних картки особового рахунку підприємства, яка формується за даними звітів платника, розрахованих самостійно.
На підтвердження сум заборгованості, відповідачем долучено до матеріалів справи картку особового рахунку страхувальника за період з 01.10.09р. по 31.12.09р. (а.с. 57-62).
Отже, у зв'язку з порушенням встановлених Законом N 1058-IV строків сплати страхових внесків та на підставі вищенаведених норм цього Закону, Управлінням Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області було винесено рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені №386 від 28.12.09р. за період з 20.10.09р. по 23.12.09р. в сумі 15 836, 69 грн., з якої: штраф -14 815, 47 грн. та пеня -1 021,22 грн.
Розрахунок застосованого штрафу та пені із відображенням динаміки виникнення боргу, суми боргу, дати сплати боргу, суми зарахування, днів прострочення долучений до матеріалів справи (а.с. 33-34).
Як зазначалось вище, позивач не заперечує несвоєчасну сплату самостійно задекларованих страхових внесків за вищевказаний період, проте вважає, що не може нести відповідальності, так як фінансування витрат позивача на виплату доплат з надбавками за роботу на території зони відчуження здійснюється з Державного бюджету на відповідний рік із фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Управлінням праці та соціального захисту населення, яким, у свою чергу, такі фінансування проводились несвоєчасно.
Разом з тим, вказана обставина в силу наведених правових норм не є правовою підставою для порушення строків сплати страхових внесків та не звільняє страхувальника від встановленої Законом відповідальності за такі порушення.
Так, відповідно до ч.6 ст. 18 Закону N 1058-IV, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати .
Відповідно до ч.12 ст.20 Закону N 1058-IV, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Відповідно до п.п. 5.1.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663, страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону N 1058-IV, страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
За наведених правових норм, обов'язок позивача своєчасно сплачувати страхові внески не ставиться у залежність від своєчасного фінансування Управлінням праці та соціального захисту населення витрат позивача на сплату надбавок до заробітної плати працівникам підприємства, а тому застосування до позивача відповідальності згідно з оспорюваним рішенням колегія суддів вважає правовірним.
Колегія суддів вважає також помилковим висновок суду першої інстанції про скасування оспорюваного рішення у зв'язку з порушенням відповідачем при його винесенні підпункту 9.3.2 пункту 9.3 вищевказаної Інструкції.
Так, відповідно до зазначеної норми Інструкції, при застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Як зазначалось вище, страхові внески сплачувались позивачем з порушенням строків, встановлених ст. 20 Закону, а підставою для застосування фінансової відповідальності є погашення недоїмки за певний базовий період. Так, за період з 01.09.09р. по 30.09.09р. страхові внески сплачені 28.10.2009р., тобто з пропуском 8 днів; за період з 01.10.09р. по 30.10.09р. страхові внески сплачені 26.11.09р., тобто з пропуском 6 днів; за період з 01.11.09р. по 30.11.09р. страхові внески сплачені 23.12.09р., тобто з пропуском 2 днів.
Отже, винесення УПФУ одного рішення за декілька звітних періодів по факту сплати недоїмки за декілька періодів, - не є підставою для скасування такого рішення, оскільки не спростовує факт порушення строків сплати страхових внесків.
Як зазначалось вище, нарахування фінансових санкцій та пені здійснюється органом ПФУ автоматично, на підставі облікових даних картки особового рахунку підприємства, яка формується за даними звітів платника, розрахованих самостійно.
Розрахунок фінансових санкцій та пені відповідає вимогам Закону N 1058-IV. Ненадіслання позивачу детального розрахунку таких фінансових санкцій та пені також не є підставою для висновку про протиправність оспорюваного рішення.
Відповідно до частини першої статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
За наведених обставин та правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню.
Керуючись ст.ст.195, 196, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року у справі №2а-5316/10/1070 - задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року у справі №2а-5316/10/1070 - скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову Державного спеціалізованого науково-виробничого підприємства «Чорнобильський радіоекологічний центр»- відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України
Головуюча суддя Шелест С.Б.
Судді : Романчук О.М.
Пилипенко О.Є.
Постанова складена в повному обсязі:21.06.2011р.