Справа: № 2а-9943/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Власенкова О.О.
Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
"09" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів
при секретаріХрімлі О.Г.,
Літвіної Н.М.,
Чаку Є.В.,
Архіповій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про скасування рішення від 03 червня 2010 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну та вилучення посвідки на постійне проживання, -
ОСОБА_5 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про скасування рішення від 03 червня 2010 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну та вилучення посвідки на постійне проживання.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2010 року адміністративний позов задоволений.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Управлінням у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві було подано апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення від 03 червня 2010 року прийняте відповідачем без дотриманням процедури прийняття таких рішень, а саме без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, виходячи з наступного.
В 2009 році громадянин Туркменістану ОСОБА_5, разом з іншими членами сім'ї, звернувся з документами до Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС в м. Києві з метою отримання громадянства України.
Рішенням Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС в м. Києві від 03.06.2010 року скасовано дозвіл на імміграцію в Україну громадянину Туркменістану ОСОБА_5, вилучено посвідку на постійне проживання та анульовано штамп в національному паспорті про наявність дозволу на постійне проживання в Україні.
Статтею 1 Закону України «Про біженців»визначено, що біженцем є особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про імміграцію»спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: 1) приймають заяви разом з визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; 2) перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні ; 3) приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) видають та вилучають у випадках, передбачених цим Законом, посвідки на постійне проживання; 5) ведуть облік осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про імміграцію»дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач прибув в Україну в 2002 році, оформив дозвіл на імміграцію та отримав посвідку на постійне проживання на підставі п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», як батько громадянки України ОСОБА_7.
Однак, в подальшому за висновком службової перевірки ВГІРФО УМВС України в Хмельницькій області встановлено, що ОСОБА_7 була безпідставно документована в 2002 році паспортом громадянки України та ніяких підтверджень щодо належності її до громадянства України немає.
У зв'язку з цим, на адресу УГІРФО з Держдепартаменту ГІРФО МВС України було надіслано відповідне доручення, яким зобов'язано УГІРФО на підставі п. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію»прийняти рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну відносно громадянина Туркменістана ОСОБА_5.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що відповідач, скасовуючи позивачу дозвіл на імміграцію, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені п. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію».
Дозвіл позивачу на імміграцію скасований, оскільки було з'ясовано, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей та документів, що втратили чинність. На момент отримання позивачем дозволу на імміграцію його донька не була громадянкою України і на теперішній час її паспорт громадянки України втратив чинність.
Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, при прийнятті рішення від 03.06.2010 року, не дотримано процедуру його прийняття, визначену Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою КМ України від 26.12.2002 року № 19832.
Зокрема, не було внесено до УГІРФО відповідне подання про скасування дозволу на імміграцію, УГІРФО не вживалися заходи щодо витребування додаткової інформації та не запрошувався іммігрант ОСОБА_5 для надання пояснень.
Разом з тим, суд не врахував, що Законом України «Про імміграцію»передбачено визначені ст. 12 підстави для скасування-дозволу на імміграцію, надав відповідні повноваження щодо скасування дозволу на імміграцію.
Уповноважений орган за наявності законних підстав для скасування дозволу на імміграцію приймає відповідне рішення. Уповноважений орган може розглядати відповідні подання органу внутрішніх справ чи іншого органу виконавчої влади про скасування дозволу на імміграцію.
В даному випадку, на адресу УГІРФО з Держдепартаменту ГІРФО МВС України було надіслано відповідне доручення, в якому викладені обставини та додані відповідні докази, які стали підставою для УГІРФО прийняття рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію.
Закон не передбачає участь особи у процесі прийняття відносно неї такого рішення.
Зокрема, пункт 23 Порядку, затвердженого постановою KM України від 26.12.2002 року № 1983, визначає місячний термін прийняття відповідного рішення та право підрозділу, який приймає це рішення, запитувати у разі потреби від фізичних та юридичних осіб додаткову інформацію, а також запрошувати для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.
Однак, ця норма для підрозділів ГІРФО не є імперативною, а тому участь особи у процесі прийняття рішення не є обов'язковим.
Закон України «Про імміграцію»не передбачає, що при прийнятті рішення про скасування особі дозволу на імміграцію враховуються такі обставини, як термін проживання її на Україні, наявність житла, навчання, працевлаштування тощо.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість адміністративного позову та необхідність скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2010 року - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 -відмовити.
Повний текст постанови виготовлений 14 червня 2011 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді Н.М. Літвіна
Є.В. Чаку