Справа: № 2а-2170/0/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В.
Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
Іменем України
"07" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
суддів:
при секретарі:
за участю:Федорової Г.Г.,
Данилової М.В., Губської О.А.,
Петриченко Ю.П.,
представника позивача -Акуленка Д.О.,
представника відповідача -Коутної А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Славич»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання незаконною та скасування першої податкової вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Славич»(далі - позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - відповідач), в якому просило визнати незаконною та скасувати першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Чернігові № 1/1895 від 03.12.2009 року та зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Чернігові врахувати при визначенні зобов'язань ТОВ «Торговий дім «Славич» з податку на додану вартість прийняті 20.11.2009 року уточнюючі розрахунки за звітний період листопад місяць 2009 року щодо виправлення помилок, виявлених у раніше поданих податкових деклараціях за січень-грудень 2008 року та липень 2009 року.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Славич», задоволено.
Визнано такою, що прийнята з порушення норм чинного законодавства та скасовано першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 03.12.2009 року № 1/1895 .
Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Чернігові врахувати при визначенні зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Славич»з податку на додану вартість, подані 20.11.2009 року уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість за звітний період листопад місяць 2009 року в зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у раніше поданих податкових деклараціях за січень-грудень 2008 року та липень 2009 року.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 20.11.2009 року до ДПІ в м. Чернігові було подано декларацію з податку на додану вартість за звітний період жовтень місяць 2009 року на суму ПДВ 202 990,00 грн. та уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ за звітний період листопад місяць 2009 року щодо виправлення помилок, виявлених у раніше податних податкових деклараціях за січень - грудень 2008 року та липень 2009 року на загальну суму зменшення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 107 503,73 грн. в рахунок податкового кредиту.
03.12.2009 року ДПІ в м. Чернігові було винесено першу податкову вимогу №1/1895, в якій визначено суму податкового боргу ТОВ «Торговий дім «Славич» за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 107 503,73 грн.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, визначаються Законом України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251-XII (далі -Закон № 1251-XII).
Відповідно до ст. 2 Закону № 1251-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Згідно пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 9 Закону № 1251-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Положенням ч. 1 ст. 11 Закону № 1251-XII (в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III (далі -Закон № 2181-III).
Відповідно до п. 1.11 Закону № 2181-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що, зокрема, дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. «а»пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із приписами п. 5.1. ст. 5 Закону № 2181-III, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Відповідно до пп. 4.3. п. 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827, із змінами та доповненнями, (далі -Методичні рекомендації), податкова звітність має бути: надана адресату звітності за формами встановленого зразка, що діють на момент подання документа, з обов'язковими додатками; повністю заповненою, а саме: наявні обов'язкові реквізити та значення показників, що не заповнюються через відсутність інформації, мають бути прокреслені; документи податкової звітності, що подаються на паперових носіях, мають бути заповнені чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації або інших засобів, які забезпечують збереження записів протягом установленого терміну зберігання звітності; без підчисток, помарок, малопомітних виправлень; підписана відповідними посадовими особами, скріплена печаткою платника податків.
Абзацом першим пп. 17.1.1 ст. 17 Закону № 2181-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Податкова звітність приймається підрозділом ведення та захисту податкової звітності (за необхідності, в останній день строку подання звітності із залученням працівників інших підрозділів) без попередньої перевірки зазначених показників від платника податків або іншої особи, на яку покладено обов'язки подання органам ДПС податкової звітності (п.п. 4.2 Методичних рекомендацій).
Згідно із приписами пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Положенням п. 4.3. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09 липня 1997 року за № 250/2054 (далі -Порядок), передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
При цьому, з метою встановлення факту отримання платником податку письмової пропозиції надати нову податкову декларацію, така пропозиція надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається під підпис посадовим особам суб'єкта господарювання.
При дослідженні матеріалів вказаної справи колегією суддів встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року на суму ПДВ 202 990,00 грн. та уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ за звітний період листопад місяць 2009 року щодо виправлення помилок, виявлених у раніше податних податкових деклараціях за січень - грудень 2008 року та липень 2009 року на загальну суму зменшення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 107 503,73 грн. в рахунок податкового кредиту були подані позивачем та прийняті ДПІ в м. Чернігові 20.11.2009 року, що підтверджується відповідним штемпелем із зазначенням вхідного номеру та дати реєстрації (а.с. 12-39).
23 листопада 2009 року Державною податковою інспекцією у м. Чернігові на адресу позивача було направлено лист № 19837/10/28-108 про невизнання звітного документу, а саме: уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень - грудень 2008 року та липень 2009 року та додатки до них, з підстав її заповнення всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, а саме: в розрахунках не вказано номери рядків декларації до яких додаються додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників поданої раніше декларації, що є порушенням загальних вимог оформлення документів податкової звітності (а.с. 11).
Проте, такої підстави невизнання податкової звітності, як порушенням загальних вимог оформлення документів податкової звітності Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не містить.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що пропозиція надати нову податкову декларацію, всупереч вимогам п. 4.3. Порядку відповідачем на адресу позивача була направлена простим листом.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Суддя:
Суддя:
Г.Г. Федорова
М.В. Данилова
О.А Губська
Повний текст ухвали складено та підписано -14.06.11р.