Справа: № 2-а-107/10 Головуючий у 1-й інстанції: Бурденюк С.І.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
Іменем України
"09" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Глущенко Я.Б,
суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Підлісноялтушкінської сільської ради Барського району Вінницької області, третя особа ОСОБА_3 про скасування рішення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Барського районного суду Вінницької області від 21 червня 2010 року,
ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до Підлісноялтушкінської сільської ради Барського району Вінницької області про скасування рішення відповідача від 12 лютого 2010 року про відмову у наданні позивачу у власність земельної ділянки площею 0,22 га по АДРЕСА_1 та передачу вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_3
Постановою Барського районного суду Вінницької області від 21 червня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушення з боку органу місцевого самоврядування права позивача на отримання у власність земельної ділянки.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Судовою колегією установлено, що 09.02.2010 року позивач звернувся до Підлісноялтушкінської сільської ради Барського району Вінницької області із заявою про уточнення рішень про приватизацію ним земельної ділянки в с. Підлісний Ялтушків, оскільки у попередні роки допущені неточності і неповні записи у земельно-реєстраційних документах, не зафіксовано фактичний стан, який склався у 80-ті роки. Так, позивачем використовувалась земельна ділянка, яка складалась з двох частин: 0,24 га при житловому будинку по АДРЕСА_2 та 0,22 га по АДРЕСА_1
Рішенням Підлісноялтушківської сільської ради від 12 лютого 2010 року «Про розгляд заяви ОСОБА_2»позивачу було відмовлено у наданні земельної ділянки площею 0,22 га в АДРЕСА_1 в зв'язку з тим, що вона згідно акту комісії від 21.10.2010 року ним не використовується і на даний час не використовується за цільовим призначенням.
Окрім того, рішенням відповідача від 12 лютого 2010 року «Про розгляд заяв про надання земельних ділянок» цю земельну ділянку надано ОСОБА_3, яка придбала будинковолодіння по АДРЕСА_1 у власність з цільовим призначенням -для ведення особистого селянського господарства та рекомендовано замовити технічну документацію для виготовлення Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку.
Обговорюючи правомірність дій відповідача щодо відмови надати позивачу у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства, судова колегія зважає на таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до виключної компетенції сільської ради віднесено вирішення питань регулювання земельних відносин.
Крім того, за приписами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 34 вказаного Кодексу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
У відповідності до положень ст. 81 даного Кодексу громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ст. 119 Земельного кодексу України особа при добросовісному, відкритому і безперервному використанні нею земельної ділянки протягом 15 років, але відсутності документів, які б свідчили про наявність у неї прав на цю земельну ділянку, може звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо передачі земельної ділянки у власність фізичної особи, орган місцевого самоврядування повинен діяти з урахуванням інтересів територіальної громади в цілому, оскільки Земельним кодексом України не встановлено критеріїв, відповідно до яких повинно вирішуватись питання надання земельних ділянок.
Ураховуючи, що спірна земельна ділянка тривалий час позивачем за цільовим призначенням не використовувалася, рішення відповідача про відмову у наданні її у власність останнього є правомірним та обґрунтованим.
За таких обставин, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення.
Постанову Барського районного суду Вінницької області від 21 червня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддяО.Є. Пилипенко
суддяО.М. Романчук