"02" червня 2011 р. справа № 2а-3636/10/0870
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.
суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.
при секретарі судового засідання: Крупці М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2010 року у справі №2а-3636/10/0870 за позовом ОСОБА_1 до Начальника територіального управління Головавтотрансінспекції в Запорізькій області Велігоші Валерія Михайловича, Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання дій неправомірними, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України (далі по тексту -Відповідач 1), Начальника територіального управління Головавтотрансінспекції в Запорізькій області Велігоші В.М. (далі по тексту - Відповідач 2), в якому просив визнати дії посадових осіб відповідачів при винесенні рішення про анулювання його ліцензії серії НОМЕР_1 від 21.07.2007 року по 20.07.2012 року -неправомірними; скасувати наказ Відповідача 1 від 13.03.2009 року №36 «Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензій»в частині, в котрій анульована його ліцензія серії НОМЕР_1 від 21.07.2007 року по 20.07.2012 року як неправомірний.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
З постановою суду першої інстанції не погодився позивач -ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтував тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд не в повній мірі встановив всі обставини справи, не дослідив наявні докази, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважав, що здійснював перевозку пасажирів згідно договору 2002 року, укладеним між ним та виконкомом Мелітопольської міської ради законно, оскільки після закінчення строку договору конкурс не проводився.
Представник відповідача 1 у судове засідання апеляційної інстанції надав клопотання та копію нової ліцензії від 10.05.2011 року №101, згідно якої ОСОБА_1 надано дозвіл на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом, строк дії ліцензії з 11.05.2011 року необмежений.
Справа розглянута згідно ч.1 ст.41 КАС України за відсутності осіб, які приймають участь у розгляді справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно п.1 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 06.06.2006 року №789 Міністерство транспорту та зв'язку України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до ч.1 ст..24 КАС України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, їхньої посадової чи службової особи розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.
Згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового є вирішення справи неповноважним судом.
Дана справа розглянута з порушенням ч.1 ст.24 КАС України судом одноособово, тобто неповноважним судом, що є безумовною підставою для скасування постанова та прийняття нової.
Суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем допущено порушення Ліцензійних вимог. які він на виконання розпорядження відповідача не усунув, відповідачем у свою чергу доведено правомірність вчинених дій під час винесення рішення про анулювання ліцензії серії НОМЕР_1 від 21.07.2007 року на право провадження господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом загального користування.
Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1, як фізична особа -підприємець здійснював внутрішні перевезення пасажирів згідно ліцензії серії НОМЕР_1, виданої 21.07.2007 року Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті, строком на п'ять років.
Плановою перевіркою 26.01.2009 року проведеною територіальним управління Головавтотрансінспекції в Запорізькій області було встановлено порушення ОСОБА_1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, які позивач не усунув після того, як був складений акт та видано розпорядження від 30.01.2009 року, про що було складено повторно акт 27.02.2009 року. На момент перевірки у ОСОБА_1 був відсутній договір з органом місцевого самоврядування на перевезення пасажирів та документи, що підтверджують надання послуг з перевезень пасажирів по разовим заявкам організацій та громадян.
Наказом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України від 13.03.2009 року №08-2-09/576 було анульовано вищевказану ліцензію на внутрішні перевезення ОСОБА_1 пасажирів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дані правовідносини регулюються законами України «Про автомобільний транспорт», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567.
Аналізуючи докази, які є в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачами не було порушено вищевказане законодавство, перевірки ліцензійної діяльності позивача були проведені у відповідності до його вимог та ліцензія була анульована згідно з Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Перевірками було встановлено порушення п.2.1.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з внутрішніх перевезень без відповідного діючого договору з органом місцевого самоврядування, що не оспорював сам позивач.
Згідно зі ст.21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»орган ліцензування при наявності підстав для анулювання ліцензії приймає відповідне рішення про анулювання ліцензії.
Згідно п.7 вищевказаного Порядку підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт складений комісією про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов.
Фактично судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та вірно застосовано норми законодавства, яке регулює дані правовідносини; суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідачі діяли правомірно, здійснюючи перевірку виконання позивачем Ліцензійних умов та приймаючи наказ від 13.03.2009 року №08-2-04/576 в частині анулювання ліцензії на внутрішні перевезення пасажирів ОСОБА_1
Враховуючи те, що судом першої інстанції було порушено ч.1 ст.24 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.,ст.205, 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2010 року у справі №2а-3636/10/0870 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Начальника територіального управління Головавтотрансінспекції в Запорізькій області Велігоші Валерія Михайловича, Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання дій неправомірними, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення тексту постанови.
Головуючий: О.М. Лукманова
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: Т.С. Прокопчук