ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
29 квітня 2011 року № 2а-2964/11/2670
В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Закритого акціонерного товариства «НВАП «Новогалищинська біофабрика»
до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про скасування вимоги,
Закрите акціонерне товариство «НВАП «Новогалищинська біофабрика»звернулось з позовом до суду про скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва № 575 від 07 лютого 2011 року.
Ухвалою суду від 09 березня 2011 року відкрито провадження у справі.
В судові засідання 30 березня 2011 року та 27 квітня 2011 року представники позивача не прибули, 19 квітня 2011 року позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Пункт 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, клопотання позивача про розгляд справи без його участі та неявку представника відповідача в судове засідання 27 квітня 2011 року, суд приходить до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні та на основі наявних матеріалів справи.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, закони України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджену постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, Порядок оформлення результатів перевірок платників з питань дотримання чинного законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 01 грудня 2008 року № 21-1 та зазначає, що вимога про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва № Ю-575 від 07 лютого 2011 року є незаконною та підлягає скасуванню в повному обсязі, оскільки вимогу сформовано 07 лютого 2011 року, а надіслана вона 08 лютого 2011 року, чим порушено порядок складання та направлення вимог про сплату боргу.
Представник відповідача заперечила проти заявлених позовних вимог з огляду на Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджену постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зазначила, що Управлінням Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва виписана вимога № Ю-575 від 07 лютого 2011 року на суму 69 944,43 грн. і надіслана позивачу правомірно та у встановлені строки. Оскільки Закрите акціонерне товариство «НВАП «Новогалищинська біофабрика»має заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 69 944,43 грн. за період з серпня 2008 року по грудень 2010 року, вимога є узгодженою.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Закрите акціонерне товариство «НВАП «Новогалищинська біофабрика»є юридичною особою та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є платником страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України.
Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі -Закон № 1058-ІV, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що страхові внески -це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно ч. 1 статті 15 Закону № 1058-ІV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Абзацом 2 пункту 1 статті 14 Закону № 1058-ІV встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Частинами 3 та 4 ст. 15 Закону № 1058-ІV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь; взяття на облік до Пенсійного фонду страхувальників, зазначених у статті 14 цього Закону, здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей територіальними органами Пенсійного фонду.
Частиною 6 статті 19 Закону № 1058-ІV передбачено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Згідно пункту 1 ст. 21 Закону № 1058- ІV органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках.
На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (пункт 2 Закону № 1058- ІV).
Як вбачається з розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті Закритим акціонерним товариством «НВАП «Новогалищинська біофабрика», позивач має заборгованість за період з серпня 2008 року по грудень 2010 року у сумі 69 944,43 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно вимог наведеного Закону базовим звітним періодом є календарний місяць.
Законом встановлено обов'язки страхувальника, зокрема, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи за кожним календарним місяцем та календарним роком, зберігати ці дані за період до 1 липня 2000 року протягом 75 років, а за період після цієї дати - протягом усього часу сплати страхових внесків та протягом п'яти років після припинення їх сплати на паперових носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа, після чого дані передаються до архіву на належне зберігання протягом 70 років згідно з порядком, установленим Кабінетом Міністрів України; подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (ст. 17 Закону № 1058- ІV).
Відповідно до частин 2, 3 ст. 20 Закону № 1058- ІV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як встановлено пп. 5.1.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція), затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Враховуючи, що позивач самостійно сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України не здійснив, відповідач наділений правом обчислити суму таких внесків самостійно, що й зробив відповідач.
Згідно пункту 8.2. Інструкції, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
У даному випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Враховуючи, що базовим звітним періодом є місяць, то відповідач правомірно здійснив формування вимоги протягом п'яти робочих днів -07 лютого 2011 року, оскільки 5 та 6 лютого 2011 року припали на вихідні дні.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач самостійно подавав до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з серпня 2008 року по грудень 2010 року, які занесені до картки особового рахунку позивача, на підставі яких сформована вимога, проте своєчасно узгоджену суму внесків до Пенсійного фонду України не сплатив.
Відділ надходження доходів органу Пенсійного фонду України веде реєстр виданих вимог за формою згідно з додатком 11 до Інструкції.
Після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру в той самий день вимога передається працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів для вручення страхувальнику. Працівник зазначеного підрозділу в день отримання вимоги надсилає (вручає) її страхувальнику, при цьому корінець вимоги залишається у Пенсійному фонді.
Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога № Ю-575 від 07 лютого 2011 року надіслана на адресу позивача листом з повідомленням 08 лютого 2011 року.
Таким чином, відповідач правомірно та у визначені Законом № 1058- ІV строки здійснив формування вимоги № Ю-575 від 07 лютого 2011 року та її подальшу передачу до відділу діловодства, оскільки страхувальник не скористався своїм правом здійснити перерахування внесків до 20 числа наступного за звітним періодом, а також з огляду на відсутність строків позовної давності при нарахуванні та сплаті боргу до органів Пенсійного фонду України (згідно ст. 106 Закону № 1058- ІV).
За таких обставин, позов визнається судом необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «НВАП «Новогалищинська біофабрика»до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про скасування вимоги № Ю-575 від 07 лютого 2011 року відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А.Бояринцева