ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
20 квітня 2011 року 17:03 № 2а-3052/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкова Н.В. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петроіл Сервіс"
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва
про скасування повідомлення - рішення № 0002442308/0 від 06.07.2010року
за участю представників сторін:
від позивача Москаленко І.О.
від відповідача Вовк С.П.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
03 березня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Петроіл Сервіс" (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002442308/0 від 06.07.2010 року. Позовні матеріали передані на розгляд судді 09 березня 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3052/11/2670.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У період з 26 травня по 22 червня 2010 року Відповідач проводив виїзну планову перевірку господарської діяльності Позивача на підставі Направлення на перевірку №800/23-08 від 26.05.2010року.
За результатами зазначеної перевірки було складено Акт перевірки від «29»червня 2010 року №9231/23-08-35334636 (далі - Акт).
Актом було встановлено наступне:
І. П.3.2.1. Акту: «На порушення пп.7.3.6. п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі Закон «Про ПДВ») ТОВ «Петроіл Сервіс»не вірно визначило дату виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг).»«Товариство у лютому 2009 року занизило податкові зобов'язання на суму 97 829 грн., а у травні 2009 року зависило податкові зобов'язання на суму 97 829 грн.»
II. П.3.2.2. Акту: «На порушення пп 7.4.2 та пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про ПДВ»ТОВ «Петроіл Сервіс»необґрунтовано віднесло до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену митним органам при імпортуванні обладнання для проведення комплексу геофізичних і ремонтних робіт в сумі 270 369,46 грн.»
Акт не був підписаний Позивачем, оскільки він не погоджувався з вищенаведеними обставинами. 06.07.2010 року Відповідачу було направлене заперечення №1-07/10-1 щодо результатів планової виїзної перевірки, зазначених у Акті. Зазначена скарга не була задоволена Відповідачем.
На підставі даних Акту відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України №2181 Відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення 0002442308/0 від «09»липня 2010 року на суму податкового зобов'язання за основним платежем 270 376 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 184 102,50 гривень.
«16»липня 2010 року Позивач оскаржив в апеляційному порядку податкове повідомлення - рішення №0002442308/0 від «09»липня 2010 року до керівника ДШ у Солом'янському районі м. Києва. «16»вересня 2010 року Позивач отримав Рішення про результати розгляду первинних скарг вих. № 24804/10/25-010 від «16»вересня 2010 року, яким рішення Відповідача було залишено без змін, а скаргу Позивача без задоволення.
«24»вересня 2010 року Позивач оскаржив до ДПА у м. Києві податкове повідомлення - рішення №0002442308/0 від «09»липня 2010 року та Рішення про результати розгляду первинних скарг вих. № 24804/10/25-010 від «16»вересня 2010 року, надані Відповідачем. «26»листопада 2010 року Позивач отримав Рішення про результати розгляду повторної скарги вих. № 6331/10/25-114 від «19»листопада 2010 року, яким рішення Відповідача було залишено без змін, а скаргу Позивача без задоволення.
«03»грудня 2010 року Позивач оскаржив до ДПА України податкове повідомлення - рішення №0002442308/0 від «09»липня 2010 року та Рішення про результати розгляду первинних скарг вих. № 24804/10/25-010 від «16»вересня 2010 року, надані Відповідачем. «04»лютого 2011 року Позивач отримав Рішення про результати розгляду повторної скарги вих. № 2081/6/25-045 від «31»січня 2010 року, яким рішення Відповідача було залишено без змін, а скаргу Позивача без задоволення. Після цього позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Щодо П.3.2.1. Акту (розрахунку фінансових санкцій стосовно заниження суми податкового зобов'язання в зв'язку із порушенням строку відображення податкового зобов'язання в лютому 2009 року) судом встановлено наступне.
Відповідно до вимог чинного законодавства України, а саме пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-111 (далі - Закон 2181):
17.1.3. У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Разом з тим, відповідачем була встановлена сума податкового зобов'язання 270 376 грн., при цьому 50% від даної суми становило 135 188,00 грн.
Відтак, відповідачем порушено вимоги пп. 17.1.3 ст. 17 Закону № 2181, оскільки перевищено обмеження щодо максимальної суми штрафних санкції у розмірі не більше п'ятдесяти відсотків від суми зобов'язання.
Крім цього, як встановлено в Акті, сума податкових зобов'язань від операції з імпортування робіт (послуг) була задекларована Позивачем в повному обсязі, але дату виникнення податкових зобов'язань було враховано невірно. Внаслідок цього недоплата до бюджету, що виникла в лютому 2009р., була ліквідована платником в травні 2009р., отже існувала на протязі лише трьох податкових періодів.
Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 саме недоплата до бюджету за відповідні податкові періоди є базовим показником для нарахування штрафних санкцій у разі її визначення контролюючим органом.
Згідно п. 2.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, що затверджена Наказом ДПА України 17.03.2001 N110:
«Недоплата - заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.»
При розрахунку штрафних санкцій в Рішенні сума недоплати помилково розглядається відповідачем, як така, що існувала на протязі всього періоду, що перевіряється, та така, що донарахована контролюючим органом.
Зазначена позиція підтверджується вимогами чинного законодавства України та роз'ясненнями, наданими ДПА України в листі № 17174/7/11-1217 від 04.11.2003 р. щодо нарахування штрафів:
«Якщо збільшення раніше нарахованої суми, що належить до сплати в бюджет, не призводить до недоплати, штраф не нараховується».
Таким чином, нарахування фінансових санкцій в цій частині є необґрунтованим.
Відповідно до підпункту в) підпункту 4.2.2. ст 4.2. Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Відповідно до п. 17.1.4. Закону 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Але Відповідач не застосував зазначену статтю Закону 2181, оскільки методологічна помилка Позивача не була ним виявлена підчас камеральної перевірки, що повинна була бути проведеною відповідно до п 7.7.5. ЗУ «Про ПДВ»протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.
Натомість Відповідач застосував штраф, передбачений пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181, що застосовується у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону. Проте, зазначена стаття не може бути застосована з огляду на те, що на момент перевірки податкове зобов'язання було сплачено і контролюючий орган тільки виявив методологічну помилку, а не факт недоплати до державного бюджету податкових зобов'язань і тому не донараховував суму податкового зобов'язання.
Таким чином, нарахування фінансових санкцій згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181 в сумі 48 914,50 гри. є необґрунтованим.
Щодо порушень, викладених у п.3.2.2. Акту судом встановлено наступне.
В Акті зазначено: «Відповідно до ВМД від 16.03.2009року № 001952 ТОВ «Петроіл Сервіс»на умовах тимчасового ввозу імпортувало на територію України обладнання для проведення комплексу геофізичних і ремонтних робіт згідно контракту від 12.02.2009 року № 12/02/09/NL з компанією «Coil Services B.V.»(Нідерланди)...
... при імпорті вищевказаного обладнання ТОВ «Петроіл Сервіс»нарахувало та сплатило ПДВ митним органам в сумі 270369,46 грн., яка була віднесена до складу податкового кредиту та відображена в декларації за березень 2009 року...
... В подальшому відповідно до ВМД від 26.05.2009 року № 004320 ТОВ «Петроіл Сервіс» здійснило вивіз за межі митної території України вказаного обладнання...»
Згідно пп.3.1.2 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі «ЗУ «Про ПДВ»): «3.1. Об 'єктом оподаткування є операції платників податку з:
3.1.2. ввезення товарів (супутніх послуг у митному режимі імпорту або реімпорту далі - імпорту).
З метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюються операції з ввезення на митну територію України...
... товарів (супутніх послуг) за будь-якими іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (супутні послуги)...»Згідно пп.7.3.6 ст. З «ЗУ «Про ПДВ»:
«7.3.6. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті».
Отже, на етапі тимчасового ввезення обладнання, як це й описано в Акті перевірки, підприємством було виконано всі вимоги законодавства та сплачено грошовими коштами ПДВ митним органам, сума якого відображена в митній декларації.
Згідно пп.7.4.1 ст. 7 «ЗУ «Про ПДВ»: «7.4.1.Податковий кредит звітного періоду... складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку... зв'язку з:...придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку».
У відповідності до вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 та пп. 3.1.2 п.3 ст. З ЗУ «Про ПДВ», ПДВ, сплачений митним органам, було правомірно віднесено до податкового кредиту.
Відповідач обґрунтовував свої дії пп:7.4.2 та 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ», а саме: «7.4.2. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею З цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.»
В цьому підпункті йдеться про податковий кредит, пов'язаний із придбанням (виготовленням) товарів (послуг) та основних фондів. Відповідно ж до змісту операції, що розглядається, придбання товарів або придбання основних засобів не відбувалось, оскільки, як вказано в Акті та ВМД, обладнання було ввезено в режимі тимчасового ввезення і переходу права власності при цьому не відбувалось, відповідно не відбувалось придбання (виготовлення). Отже дія цього підпункту може поширюватися тільки на придбання послуг, що були надані за допомогою обладнання.
Зважаючи на зміст операції, в якій використовувалось згадане обладнання, п. 11.44 ст.11 та ст. 5 ЗУ «Про ПДВ»не поширюються на порядок її оподаткування, оскільки відповідно до пп 3.1.1 п.3.1 ст.3 ЗУ «Про ПДВ»- обладнання, що було імпортоване в режимі тимчасового ввезення, використовувалось в оподатковуваній за ставкою 20% операції. Тобто, вартість робіт, виконаних за допомогою цього обладнання була включена до загального кошторису робіт, узгодженого з замовником, з відповідним нарахуванням ПДВ, суми якого були відображені у складі податкових зобов'язань нашого підприємства. Ввезене обладнання в повному обсязі використовувалось тільки в оподатковуваних операціях і факт правомірного використання та коректність відображення податкових зобов'язань по операції виконання робіт, із застосуванням цього обладнання, підтверджені перевіркою.
Стосовно пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»:
«7.4.3. У разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду».
Позивач не погоджується з тим, що Відповідач визначив вивезення обладнання за межі митної території України після його тимчасового ввезення як неоподатковуваної операції, оскільки:
Згідно ст. 204 Митного кодексу України: «Тимчасове ввезення - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.»
Отже: вивезення тимчасово ввезеного обладнання після виконання робіт, для виконання яких воно було ввезене, - це безумовна вимога законодавства України та обов'язок Позивача. Митний кодекс розглядає операції з тимчасового ввезення з обов'язковим наступним поверненням обладнання як одну оподатковану операцію.
Згідно пп. 3.1.3 п. 3.1. ст. З «ЗУ «Про ПДВ»операції з вивезення товарів в митному режимі експорту є об'єктом оподаткування та оподатковується за ставкою 0% відповідно до п.6.1 ст. 6 ЗУ «Про ПДВ».
При визначенні порядку оподаткування описаної операції Позивач керувався вимогами чинного законодавства України та роз'ясненнями, наведеними ДПА України у листі №3719/5/15-2316 від 12.04.2005р., в якому аргументовано висновок про те, що ПДВ, сплачений на дату подання митної декларації у зв'язку з імпортом та операціями з ввезення, прирівняними до імпорту, може включатися до податкового кредиту.
Як зазначено у абзаці 4 розділу 2) пункту 3.2.2. Акту перевірки «Відповідно до ВМД від 16.03.2009 року №001952 ТОВ «Петроіл Сервіс»на умовах тимчасового ввозу імпортувало на територію України обладнання для проведення комплексу геофізичних та ремонтних робіт згідно контракту від 12.02.2009 року № 12/02/09/NL з компанією «Coil Services B.V.»(Нідерланди)».
Той факт, що обладнання було ввезено на умовах тимчасового ввозу підтверджується не тільки Актом перевірки, а й наступними фактами та документами:
1. На тимчасовий ввіз обладнання було отримано дозвіл Полтавської митниці відповідно до заяви Позивача №03/03 від 03.03.2009 року (вхід. №1901/14 від 04.03.2009 року);
2. У ВМД від 16.03.2009 року №001952 у графі 1 зазначено ЇМ 31, що відповідно до Класифікатору митних режимів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 12.12.2007 року N 1048, означає тимчасове ввезення;
3. У ВМД від 26.05.2009 року №004320 у графі 1 зазначено ЕК 00, що відповідно до п.2 розділу II наказу Державної митної служби України від 24 вересня 1997 р. N 443/2247 «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації»означає зворотне вивезення товарів після їх тимчасового ввезення на митну територію України;
4. Контракт від 12.02.2009 року № 12/02/09/NL з компанією «Coil Services B.V.» (Нідерланди) передбачає надання обладнання в оренду для виконання робіт, передбачених договором. Зазначений договір чітко встановлює необхідність вивозу обладнання з митної території України та за жодних умов не передбачає переходу права власності на обладнання до Позивача;
5. Усі оплати, проведені Позивачем на користь компанії «Coil Services B.V.», здійснювались за цінами, що відповідають практиці укладання зовнішньоекономічних угод на аналогічні послуги. Зазначений факт підтверджується експертним висновком ДП «Держзовнішінформ»від 01.06.2009 року №1/3613.
Згідно п.п.3.1.2. п.3.1. ст.3 ЗУ «Про ПДВ» об'єктом оподаткування є ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту згідно з положеннями глав 29-30 Митного кодексу України. З метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюються операції з ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України об'єкта лізингу (оренди).
Відповідно до листа ДПА України №3719/5/15-2316 від 12.04.2005р., в якому зазначено, що ПДВ, сплачений на дату подання митної декларації у зв'язку з імпортом та операціями з ввезення, прирівняними до імпорту, може включатися до податкового кредиту.
Більш того, треба зазначити, що навіть якщо розглядати зворотне вивезення обладнання як експорт, то зазначена операція теж є об'єктом оподаткування та оподатковується за ставкою 0% відповідно до п.6.1 ст. 6 ЗУ «Про ПДВ», тобто дії Позивача у жодному разі не можна розглядати як операції, що не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Таким чином, виключення з податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого Позивачем митним органам при тимчасовому ввезенні обладнання, в суму 270 369,46 грн. і відповідне нарахування фінансових санкцій, в суму 135185 гри. - є необґрунтованим.
Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Петроіл Сервіс" задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002442308/0 від 09 липня 2010 року про застосування та стягнення сум штрафних санкцій за порушення податкового законодавства щодо ТОВ "Петроіл Сервіс" (код ЄДРПОУ 35334636) на підставі даних Акту перевірки від 29 червня 2010 року № 9231/23-08-35334636: по сплаті податку за основним платежем в сумі 270 376 грн.; по сплаті штрафних (фінансових) санкцій 184 102,50 грн.
3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петроіл Сервіс" за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.В. Клочкова
повний текст постанови виготовлено 12.05.2011 р.