ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 1/7
м. Київ
20 квітня 2011 року 17:56 № 2а-1016/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В. при секретарі судового засідання Попадин О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Марка Корп"
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
про скасування податкових повідомлень-рішень,
за участю представників сторін:
представник позивача Ричек В.В.;
представник відповідача Кривобок Ю.М.,
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
29 січня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рідна Марка Корп" (далі - позивач, ТОВ "Рідна Марка Корп") звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2008 р. № 0000542320/0 та № 0000552320/0.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2009 року суддею Шелест С.Б. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1016/09/2670.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2009 року зупинено провадження у справі на підставі ч. 2 ст. 156 КАС України у зв'язку з призначенням судово-економічної експертизи - до одержання її результатів, внаслідок чого матеріали судової справи були направлені до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2010 р. поновлено провадження в адміністративній справі № 2а-1016/09/2670 і призначено судовий розгляд справи, оскільки 07.07.2010 р. від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на адресу суду надійшов висновок судово-економічної експертизи в адміністративній справі № 2а-1016/09/2670 за № 12093/12094/12095 від 22.06.2010 р. разом з матеріалами адміністративної справи.
Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 13.01.2011 р. на підставі пункту 3.1.11 "Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах" у зв'язку з припиненням повноважень судді Шелест С.Б. у справі № 2а-1016/09/2670 суддю призначено повторно та передано судді Клочковій Н.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2011 р. справу прийнято до провадження суддею Клочковою Н.В. та призначено до судового розгляду.
22.12.2010 року до канцелярії Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла заява представника позивача про уточнення позовних вимог.
Позовні вимоги в останній редакції викладено наступним чином:
- скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001192320/1 від 29.10.2008 р., № 0001192320/2 від 19.11.2008 р., № 0001192320/3 від 30.01.2009 р. за зобов'язанням з податку на прибуток на суму 3 932 074 грн. (в т.ч. основний платіж - 2 083 561 грн., штрафна санкція - 1 848 513 грн.), які були прийняті Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва;
- скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000552320/0 від 07.05.2008 р., № 0000552320/1 від 29.07.2008 р., № 0000552320/2 від 19.11.2008 р., № 0000552320/3 від 30.01.2009 р. за зобов'язанням з податку на додану вартість у розмірі 1 616 112 грн. (в т. ч. основний платіж - 1 077 406 грн., штрафна санкція - 538 706 грн.), які були прийняті Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові та додаткових поясненнях до нього. Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
За результатами виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Рідна Марка Корп" за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2007 р. відповідачем складено акт № 1389/23-616-32489334 від 18.04.2008 р. (далі - Акт перевірки).
На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) від 07.05.2008 р.:
- № 0000542320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6 071 651 грн. (в т. ч. основний платіж -3 376 866 грн., штрафна санкція -2 694 785 грн.);
- № 0000552320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 616 112 грн. (в т. ч. основний платіж - 1 077 406 грн., штрафна санкція - 538706 грн.).
За результатом розгляду первинної скарги № 121 від 26.05.2008 р. рішенням ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 22.07.2008 р. № 13794/10/25-011 зі змінами від 29.10.2008 р. № 22223/10/25-011 частково скасоване вказане ППР в частині донарахованих 1 293 305 грн. податку на прибуток та 846 272 грн. штрафних санкцій, а в іншій частині залишено без змін. За результатам прийнятого рішення позивачу надіслано ППР № 0001192320/1 від 29.10.2008 р. за зобов'язанням з податку на прибуток на суму 3 932 074 грн. (в т.ч. основний платіж - 2 083 561 грн., штрафна санкція - 1 848 513 грн.).
За результатом розгляду повторної скарги № 168 від 04.08.2008 р. рішенням ДПА у м. Києві від 31.10.2008 р. № 5356/10/25-114 залишено без змін ППР від 07.05.2008 р. № 0000542320/0 та № 0000552320/0 з урахуванням рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29.10.2008 р. № 22223/10/25-011 про внесення змін до рішення про результати розгляду скарги , а скаргу позивача залишено без задоволення.
За результатом розгляду повторної скарги № 249 від 13.11.2008 р. рішенням ДПА України від 14.01.2009 р. № 193/6/25-0115 залишено без змін ППР від 07.05.2008 р. № 0000542320/0 та № 0000552320/0 з урахуванням рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29.10.2008 р. № 22223/10/25-011 про внесення змін до рішення про результати розгляду скарги від 22.07.2008 р. № 13794/10/25-011, а скаргу позивача залишено без задоволення.
В Акті перевірки відповідача визначено, що позивачем в порушення п. 1.32 ст. 1, п. 2.1 ст. 2, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР) у 2007 році віднесено до складу валових витрат суми, що складаються з витрат на оплату транспортних послуг, наданих транспортними підприємствами, зокрема, МПП "АТ", ВАТ "Пісківський завод скловиробів", СПД ОСОБА_4, які не підтверджені відповідними документами.
Як вбачається з Акта перевірки, в актах виконаних робіт відсутні всі необхідні реквізити та відомості, також незаповнені всі необхідні реквізити в товарно-транспортних накладних, використання яких передбачено п. 2 наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" (згідно з яким застосування товарно-транспортних накладних форми 1-ТН є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності); безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість отриманих послуг по трейд-маркетингу, дистрибуції КЕГового пива, просування товарів, ретробонусів згідно актів виконаних робіт, в яких відсутні обов'язкові реквізити та відомості про зв'язок цих витрат з власною господарською діяльністю, що не підтверджують її здійснення.
Крім того, в Акті перевірки відповідача зазначено, що позивачем в порушення пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № № 168/97-ВР) включено у 2006-2007 р.р. до податкового кредиту суми ПДВ з сплаченої вартості послуг по трейд-маркетингу та дистрибуції КЕГового пива на підставі податкових накладних, в яких відсутні основні реквізити, послуги не підтверджені платіжними та іншими документами, а в актах виконаних робіт відсутні всі обов'язкові реквізити та відомості про зв'язок цих витрат з власною господарською діяльністю.
Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ "Рідна Марка Корп", виходячи з наступних мотивів.
Зокрема, при судом взято до уваги результати судово-економічної експертизи, що призначалась у справі ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2009 року та проводилась Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.
На вирішення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз були поставлені наступні питання:
1) Чи підтверджуються документально висновки податкового органу про заниження податку на прибуток за період з 01.01.05 р. по 31.12.07 р. на загальну суму 3 376 866,00 грн., в тому числі по кварталах: 1 кв. 2007 року - 74 113,00 грн., 2 кв. 2007 року - 792 233,00 грн., 3 кв. 2007 року - 1 502 984,00 грн., 4 кв. 2007 року - 1 007 536,00 грн.?
2) Чи підтверджуються документально висновки податкового органу про заниження ПДВ за цей же період на суму 1 077 406,00 грн.?
Згідно висновку № 12093/12094/12095 судово-економічної експертизи від 22.06.2010 р. по першому питанню заниження податку на прибуток за період з 01.01.05 р. по 31.12.07 р. на загальну суму 3 376 866,00 грн., в тому числі по кварталах: 1 кв. 2007 року - 74 113,00 грн., 2 кв. 2007 року - 792 233,00 грн., 3 кв. 2007 року - 1 502 984,00 грн., 4 кв. 2007 року - 1 007 536,00 грн., зазначене у висновках податкового органу, документально не підтверджується; по другому питанню заниження податку на додану вартість за період з 01.01.05 р. по 31.12.07 р. на суму 1 077 406,00 грн., зазначене у висновках податкового органу, документально не підтверджується.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 22.06.2010 р. № 12093/12094/12095, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість транспортних послуг за 2007-й рік.
Судом встановлено, що згадані послуги на загальну суму 3 367 137 грн. були надані діючими транспортними підприємствам.
Статтею 50 Закону України від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" визначено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Істотними умовами договору є:
- найменування та місцезнаходження сторін;
- найменування та кількість вантажу, його пакування;
- умови та термін перевезення;
- місце та час навантаження і розвантаження;
- вартість перевезення;
- інші умови, узгоджені сторонами.
Відтак, аналізуючи вищевказану норму закону, суд прийшов до висновку, що договори на перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладених позивачем (замовник), від 10.10.2006 р. № РМК 03-Т з МПП "АТ" (перевізник) та від 20.10.2006 р. № РМК 04-Т з ВАТ "Пісківський завод скловиробів" (перевізник) містять всі істотні умови договору перевезення, а отже -відповідають нормам чинного законодавства.
В свою чергу, відповідачем не було надано будь-яких доказів того, що укладені між позивачем та перевізниками договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом є недійсними.
В обґрунтування позовних вимог позивачем були надані суду наступні первинні документи: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, податкові накладні тощо.
Судом встановлено, що у товарно-транспортних накладних, з посиланням на відповідну видаткову накладну, зазначається вартість товару, а це цілком відповідає вимогам Правил перевезень вантажів № 363, де наведено, що у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж. У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із замовником.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення позивачем наказу Міністерства транспорту і Міністерства статистики України від 29.12.95 р. № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", яким передбачено обов'язкове застосування для всіх суб'єктів підприємницької діяльності товарно-транспортних накладних, які, на думку відповідача, разом з шляховим листом є єдиними документами, підтверджуючими правомірність віднесення до складу валових витрат витрати на оплату транспортних послуг в частині неналежного оформлення товарно-транспортних накладних, так як вищевказаний наказ, в порушення вимог Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств і інших органів виконавчої влади" не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України.
Твердження ж відповідача, що подорожній лист є одним з документів, що підтверджує правомірність віднесення до складу валових витрат витрати на оплату транспортних послуг, не відповідає дійсності, оскільки подорожній лист є внутрішньою первинною документацією та зберігається в автотранспортній організації, що надавала послуги з перевезення вантажів та є підставою для нарахування водієві заробітної плати за виконану роботу.
При дослідженні судом матеріалів справи встановлено, що додані до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, податкові накладні відповідають ознакам первинних документів, що визначені статтями 1 та 9 Закону України від 16.07.1999 р № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закону № 996-XIV), а саме в статті 1 даного Закону зазначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В частині 1 статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є здійснення операцій з оптової торгівлі продуктами харчування (соки, квас, пиво, бакалія). В Акті перевірки наведено, що позивачем в порушення п. 1.32 ст. 1, п. 2.1 ст. 2, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР віднесено до складу валових витрат відшкодування послуг по трейд-маркетингу, відшкодування по дистрибуції КЕГового пива, просування товарів, ретробонуси. Але при цьому відповідачем в Акті перевірки не вказано, яким саме чином та в який саме спосіб позивачем порушено наведені норми, не зазначені первинні документи та регістри обліку, на підставі яких визначена сума завищення валових витрат, не наведені будь-які розрахунки щодо визначення сум завищення валових витрат.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відтак, суд прийшов до висновку, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
З даної норми вбачається, що визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до пункту 1.32. статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відтак, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, як постачальником товарів, та покупцями цих товарів взаємовідносини ґрунтувались відповідно до раніше укладеного договору поставки товару № 25-ДП від 16.10.2006 р. (далі - Договір постачання) та дистрибуційної угоди № 39-КП від 02.04.2007 р.
Умовами Договору постачання, зокрема, визначено, що постачальник продає, а покупець купує та оплачує на умовах та в порядку, визначених даним договором, товар в певному асортименті. В свою чергу, покупець надає постачальнику послуги трейд-маркетинга, які включатимуть в себе:
- заходи, направлені на стимулювання збуту продукції (знижки: індивідуальні умови; за одиничну закупку; за виконання поставленого плану; бонуси: за одиницю товару; за виконання індивідуального плану; відсоток від об'єму реалізації; за збільшення дистрибуції);
- спеціальні заходи (презентації, демонстрація товарів та зразків для торгового персоналу, інше);
- послуги мерчандайзингу (РОР-матеріали; викладка товару на полках; розпродажі; презентація товару в магазинах та демонстрація; ігри, конкурси і лотереї для покупців; інше).
Перевіркою встановлено та не заперечувалось відповідачем, що при здійсненні оптових поставок своєї продукції, з метою здійснення господарської діяльності, позивач здійснював заходи, направлені на просування продукції на ринку аналогічних товарів. Такі послуги надавались позивачу як юридичними особами (мережами супермаркетів), так і фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності відповідно до укладених з ними договорів про надання послуг щодо просування товарів позивача, про виконання яких сторони договору складали акти приймання-здачі наданих послуг (копії договорів та актів наявні в матеріалах справи). Сам факт здійснення господарських операцій з придбання таких послуг податковим органом не оспорювався.
Судом встановлено, що позивачем (постачальник) з метою здійснення господарської діяльності укладались дистрибуційні угоди по реалізації КЕГової продукції з дистрибуторами. Умовами цих угод передбачено, що постачальник продає, а дистриб'ютор купує та реалізує в торгові точки пиво - безалкогольну продукцію в тарі бочка КЕГ згідно запланованих об'ємів продажу та в межах визначеної території. При укладенні згаданих угод сторонами передбачалась система мотивації дистриб'ютора, яка складалась з двох частин: ціна дистриб'ютора та сумарні знижки на продукцію.
В матеріалах справи наявні копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складені між позивачем та ДП "Рідна Марка", ТОВ "Рома" по виконанню умов договорів з протоколами до них (із зазначенням контрагента по трейд-маркетингу, виду послуги та суми послуги), та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), складені позивачем з ДП "Рідна Марка", ТОВ "Донат" та ТОВ "Рома" по виконанню умов угод за послуги по просуванню продукції, стимулюванню попиту на продукцію.
При дослідженні судом матеріалів справи встановлено, що вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідають ознакам первинних документів, що визначені статтями 1 та 9 Закону № 996-XIV і розкривають зміст та обсяг господарської операції з придбання таких послуг.
За таких обставин суд вважає доводи податкового органу про непідтвердження первинними документами обсягу наданих послуг безпідставними.
Беручи до уваги те, що чинним законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на маркетинг, просування товарів та стимулювання попиту, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат відшкодування послуг по трейд-маркетингу, відшкодування по дистрибуції КЕГового пива, просування товарів, ретробонуси при веденні господарської діяльності.
Відповідно до пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.
Згідно з вищевказаними договорами, угодами та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), позивач здійснював витрати на маркетинг, просування товарів та стимулювання попиту стосовно товарів, що ним продавались, тобто витрати, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.
Відтак, позивач обґрунтовано, відповідно до норм чинного на той час податкового законодавства, включав до складу валових витрат витрати по господарських операціях отримання транспортних послуг для перевезення товарів, відшкодування послуг по трейд-маркетингу, відшкодування по дистрибуції КЕГового пива, просування товарів, що продавались позивачем.
В Акті перевірки зазначено, що позивачем, в порушення пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості послуг без документального підтвердження використання їх у межах господарської діяльності, а саме: позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість вартості отриманих послуг: відшкодування послуг по трейд-маркетингу; послуги по дистрибуції КЕГового пива.
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, який в Акті перевірки визначений таким, що порушений, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.
Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього закону, протягом такого звітного періоду.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону).
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
В процесі дослідження судом матеріалів справи встановлено, що в Акті перевірки не зазначено, яким чином порушено наведені норми Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. N 398-V).
В матеріалах справи наявні копії податкових накладних щодо відшкодування витрат на послуги по трейд-маркетингу та послуги по дистрибуції КЕГового пива. По всіх податкових накладних сума податку на додану вартість складає суму 1 077 406 грн.
Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.
Згідно з Актом перевірки та наданими документами на здійснені господарські операції надання послуг по трейд-маркетингу та дистрибуції КЕГового пива складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які, як встановлено вище, відповідають ознакам первинних документів, що визначені нормами Закону № 996-XIV.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту з ПДВ позивачем здійснено відповідно до положень п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, згідно з яким податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відтак, суд прийшов до висновку, що позивачем обґрунтовано, відповідно до норм чинного на той час податкового законодавства, сформовано податковий кредит з ПДВ по господарських операціях відшкодування послуг по трейд-маркетингу та дистрибуції КЕГового пива.
За встановлених судом обставин щодо правомірності формування валових витрат з вартості придбаних послуг, суд вважає правомірним включення позивачем до податкового кредиту фактично сплаченого податку на додану вартість на підставі отриманих від постачальників послуг податкових накладних, щодо яких у податкового органу не було зауважень.
З огляду на викладене, зважаючи на висновки судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22.06.10 р. № 12093/12094/12095, суд дійшов висновку про неправомірність визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 3 932 074 грн. (в т.ч. основний платіж - 2 083 561 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1 848 513 грн.), у зв'язку з чим ППР Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0001192320/2 від 19.11.2008 р. та № 0001192320/3 від 30.01.2009 р. підлягають скасуванню. Також суд дійшов висновку про неправомірність визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 616 112 грн. (в т. ч. основний платіж - 1 077 406 грн., штрафна санкція - 538 706 грн.), у зв'язку з чим ППР Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва N 0000552320/0 від 07.05.2008 р., N 0000552320/1 від 29.07.2008 р., N 0000552320/2 від 19.11.2008 р., N 0000552320/3 від 30.01.2009 р. підлягають скасуванню, а позов - задоволенню.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов обґрунтований, а тому підлягає задоволенню, а понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду у розмірі 3,40 грн. та витрати позивача по сплаті вартості проведення експертизи у сумі 23 256,00 грн. згідно зі ст. 94 КАС України підлягають присудженню з Державного бюджету України на його користь.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Марка Корп" задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0001192320/1 від 29.10.2008 р., № 0001192320/2 від 19.11.2008 р. та № 0001192320/3 від 30.01.2009 р.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва N 0000552320/0 від 07.05.2008 р., N 0000552320/1 від 29.07.2008 р., N 0000552320/2 від 19.11.2008 р., N 0000552320/3 від 30.01.2009 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Марка Корп" (код ЄДРПОУ 32489354) - 3,40 грн. судового збору та 23 256,00 грн.- витрати по сплаті вартості проведення судової експертизи.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.В. Клочкова