26 травня 2011 р. № 2а-5149/11/1370 Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Мричко Н.І.
за участю секретаря судового засідання Якимець О.І.
представника позивача Сущак В.О.
та представника відповідача Тодорович О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у м.Червонограді Львівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Червонограді Львівської області про спонукання до вчинення дій,-
управління Пенсійного фонду України у м.Червонограді Львівської області (далі -УПФУ у м.Червонограді Львівської області) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Червонограді Львівської області (далі - Фонд), в якому просить позивача зобов'язати відповідача включити в Акт звірки виплачену суму допомоги на поховання в розмірі 16 217,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається зокрема на те, що загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню, визначається на рівні району шляхом внесення сум в акт щомісячної звірки. Перерахування коштів відбувається на централізованому рівні і тільки тих сум, які включені в акт, складений на територіальному рівні і зазначених в узгодженій довідці. Суми не включені в акт, відшкодуванню на централізованому рівні не підлягають. Тому, позивач просить суд зобов'язати відповідача включити до акту звірки витрати по особовим справам потерпілих за листопад-грудень 2010 року та лютий 2011 року, а саме: допомоги на поховання на загальну суму 16 217,72 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, пояснення надала аналогічні до викладеного у позовній заяві. Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав, викладених у письмових запереченнях, додатково пояснив наступне. Обов'язок Фонду відшкодовувати витрати на поховання, втому числі і виплату допомоги на поховання лише у тому випадку, якщо смерть настала за наслідками отриманого нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що в свою чергу підтверджується висновком спеціальних медичних закладів. В даному випадку висновок про причинно-наслідковий зв'язок між смертю потерпілого та отриманою ним травмою у особовій справі відсутні, а отже, відсутні підстави для включення допомоги на поховання до акта щомісячної звірки.
Крім вищезазначеного представник відповідача зазначив, що механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України, Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року №5-4/4. Проте, він не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки рахунків розраховано на відсутність спору. У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України вимоги про стягнення мають вирішуватись в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про спонукання до вчинення дій. Таким вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.
Судом встановлено, що УПФУ в м.Червонограді Львівської області підготувало списки осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у листопаді-грудні 2010 року та лютий 2011 року, та подано на відшкодування до Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області.
Проте, заявлені до відповідача виплачені суми державної допомоги на поховання:
- за листопад 2010 рок, а саме:ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8;
- за грудень 2010 року, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12;
- лютий 2011 року -ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_14., ОСОБА_15 не прийнято до заліку, що підтверджується актами звірки за листопад-грудень 2010 року та лютий 2011 року.
Як вбачається з припису норми ст. 21 Закон України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 року № 1105-ХVI, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у разі настання страхового випадку Фонд повинен відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разу його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, страхові виплати, в тому числі організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Даною статтею зазначено, що всі страхові виплати мають бути пов'язані з ушкодженням здоров'я застрахованої особи, що сталося внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Тобто, основною умовою для проведення відшкодування є настання страхового випадку.
Відповідно до ч.9 ст.34 вищезазначеного Закону вбачається, що у разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати. У разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Отже, причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням має підтверджуватись висновками відповідних медичних закладів.
Згідно Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 року №212 передбачено, що встановлення причинного зв'язку смерті інвалідів з наслідками раніше отриманого каліцтва чи професійним захворюванням покладено на медико-соціальні експертні комісії.
Пунктом 2. Постановою КМУ від 11.07.2011 року №826 «Про затвердження порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання»передбачено, що Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з норми п.3 Постанови правління Фонду «Про витрати на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання»від 06.03.2006 року №13, витрати на поховання проводяться робочими органами виконавчої дирекції Фонду страхувальнику або сім'ї застрахованого чи іншій особі, яка здійснювала поховання у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що сума виплаченої допомоги на поховання за листопад-грудень 2010 року та лютий 2011 року становить 16 217,72 грн.
Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено «Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», що затверджений спільною постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року № 376/7697.
Згідно з цим Порядком, Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду на підставі акту щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків, на підставі довідки Головних управлінь Пенсійного фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на централізованому рівні, до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховують відповідні кошти Пенсійному фонду.
З наведених положень вбачається, що сторони відповідно до вимог Порядку, позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.
Слід звернути увагу на те, що згадуваний вище Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли між сторонами, оскільки, встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків та включення в них витрат розраховано на відсутність спору.
Таким чином, у разі, якщо органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відмовляються від підписання актів щомісячної звірки витрат, в тому числі включити в щомісячні акти звірок витрат за особовими справами пенсіонерів, вказані спори мають вирішуватись у судовому порядку, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки, а також включення до них витрат.
Отже, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених витрат.
Позивачем не було пред'явлено у встановленому законом порядку позову про проведення відшкодування відповідачем відповідних коштів, а вимоги про зобов'язання Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Червонограді Львівської області прийняти до заліку виплачену допомогу на поховання в сумі 16 217,72 грн. за листопад-грудень місяць 2010 року лютий 2011 року та включити до щомісячних актів звірок, не можуть бути задоволені через наявність спору між сторонами із цього приводу.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про спонукання до вчинення дій необґрунтовані і не підлягають до задоволення.
З урахуванням ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 30 травня 2011 року.
Суддя Мричко Н.І.