23 травня 2011 року 11:25 Справа № 2а-0870/2977/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стрельнікової Н.В.
при секретарі Павлові С.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,
м. Запоріжжя
до: Державного підприємства
Держаний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», м. Запоріжжя
про: стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №07/17/2882 від 17.09.2010;
від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №529 від 08.11.2010,
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з адміністративним позовом (далі - ЗОВФСЗІ) до Державного підприємства Держаний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» (далі - ДП «Запоріжцивільпроект», підприємство), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 13819 грн. 81 коп.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем у порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконано норматив із забезпечення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році. На підставі зазначеного порушення ЗОВФСЗІ була нарахована відповідачу сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 13819 грн. 81 коп., з яких 53 грн. 69 коп. - пеня, проте зазначені санкції та пеня відповідачем не сплачені.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі - стягнути з відповідача на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову. Представник відповідача наголошує що підприємством здійснені всі вичерпні заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, проте державними органами з працевлаштування не було направлено на підприємство жодного інваліда.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює та визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991.
Судом встановлено, що відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності, якому, відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідно до приписів ст. 19 зазначеного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Як свідчать дані звіту відповідача форми 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, що був поданий відповідачем до ЗОВФСЗІ, середньооблікова кількість працюючих на підприємстві відповідача у 2010 році складала 121 особа.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів повинен складати 5 місць. Однак, згідно із звітом, у 2010 році на підприємстві відповідача середньооблікова кількість працюючих інвалідів дорівнювала 4 особам.
Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів є менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративного-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
За правилами ч. 2 ст. 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення», державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.
Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 за погодженням з Держкомстатом.
Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 № 70.
У наданих суду письмових запереченнях на адміністративний позов, представник відповідача наголошує на тому, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Зазначає, що згідно до звітів форми №3-ПН, що були надані відповідачем до центру зайнятості, про наявність вільних вакантних посад та потребу в працівниках станом на 20.12.2010, 25.01.2010, 26.02.2010 та 22.06.2010 вбачається, що у підприємства існувала потреба (наміри) щодо працевлаштування на робоче місце за існуючими вакансіями працівників, в тому числі і інвалідів, однак жодної особи-інваліда центром зайнятості до відповідача направлено не було.
Вислухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, розглянувши надані заперечення та перевіривши їх доказами, наявними у матеріалах справи, суд вважає, що відповідачем не було вжито всіх вичерпних заходів, передбачених ч. 3 ст. 18 Закону, щодо забезпечення реалізації прав інвалідів на працевлаштування, з огляду на наступне.
По-перше. Представником відповідача не надано суду жодного доказу щодо виконання підприємством свого обов'язку, передбаченого законодавством, щодо створення робочого місця для інваліда.
По-друге. Посилання представника відповідача у запереченнях на те, що підприємством, шляхом направлення до центру зайнятості звітів форми №3-ПН, було проінформовано орган працевлаштування про потребу працевлаштування особи-інваліда, суд не сприймає за належний доказ щодо виконання покладеного на відповідача обов'язку, оскільки зазначені представником у запереченнях звіти від 20.12.2010, 25.01.2010, 26.02.2010 та 22.06.2010, не містять жодної інформації про наявність на підприємстві вакантної посади для інваліда. Перелік зазначених вакантних посад у звітах не містить інформації щодо можливості заміщення їх інвалідами.
Нормами господарського законодавства встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (ч.3 ст.5 Господарського кодексу України). За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (ч.1 ст.238 ГК України).
Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У частині другої зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського порушення.
Враховуючи зазначене, та приймаючи до уваги, що відповідачем у судове засідання не надано достатніх доказів щодо вжиття всіх вичерпних та залежних від нього заходів для недопущення господарського порушення, суд вважає позовні вимоги про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 159-163 КАС України, суддя,
Адміністративного позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства Держаний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році - задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства Держаний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» (м. Запоріжжя, пл. Пушкіна, буд. 4, ЄДРПОУ 05482972) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі 13819 (тринадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) гривень 81 копійку.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) Н.В. Стрельнікова