07 червня 2011 року 15:25 Справа № 2а-0870/2969/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Стрельнікової Н.В.
суддів Сіпака А.В.
Шара І.В.
при секретарі Павлові С.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_2, с. Велика Білозерка Запорізької
області,
до відповідача: Міністерства оброни України, м. Київ
про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3, довіреність №756 від 29.05.2009;
від відповідача: ОСОБА_4, довіреність №220/626/д від 27.12.2010;
ОСОБА_2 звернувся до Великобілозерського районного суду Запорізької області з адміністративним позовом до Департаменту фінансів Міністерства оброни України, у якому просить суд визнати відмови в виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» прийнятого Департаментом фінансів Міністерства оборони України незаконною; зобов'язати Департамент фінансів Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу за встановлену інвалідність ІІ гр., внаслідок захворювання, що сталося у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 54 місячного грошового забезпечення за останньою посадою; зобов'язати відповідача відшкодувати завдану немайнову шкоду та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану незаконними діями в сумі - 10000,00 грн.
Ухвалою Великобілозерського районного суду Запорізької області від 29 березня 2011 року по зазначеній справі було замінено первісного відповідача на Міністерство оборони України.
Згідно ухвали Великобілозерського районного суду Запорізької області від 10.10.2011, справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України було передано в порядку ст. 22 КАС України до Запорізького окружного адміністративного суду.
Враховуючи, що згідно вимог ч. ч. 7, 8 ст. 22 КАС України, адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, розглядається адміністративним судом, до якого вона надіслана та спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються, суддею Запорізького окружного адміністративного суду Стрельніковою Н.В. справу було прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду у складі колегії суддів, оскільки відповідачем по справі є центральний орган виконавчої влади.
В обґрунтування позову позивач зокрема посилається на те, що він є колишнім військовослужбовцем, інвалідом війни ІІ групи внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов'язків військової служби за контрактом в р. Ірак. 17.05.2010 року внаслідок значного погіршення стану здоров'я позивачу було змінено групу інвалідності з ІІІ гр. на ІІ гр., в результаті чого на думку позивача він набув право на одноразову грошову допомогу, гарантовану ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон).
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. При цьому на питання суду пояснила, що у п.1 прохальної частини адміністративного позову відмовами в виплаті позивач вважає листи відповідача вих. №248/6/С/7670/990 від 18.08.2010 та вих. №248/6/С/7670/55 від 10.01.2011р.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, надав суду письмові заперечення на позов та пояснення, аналогічні письмовим запереченням. Зокрема представник відповідача суду пояснив, що ОСОБА_2 був звільнений з військової служби в 2005 році і на день його звільнення з військової служби чинним законодавством передбачалося державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців, у зв'язку з чим позивачу у 2004 та 2006 роках були виплачені відповідні страхові суми. На день звільнення ОСОБА_2 з військової служби не існувало правової норми, яка б давала право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою, натомість зміни, внесені до ст. 41 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули чинності відповідно з 10 травня 2006 року та з 1 січня 2007 року. Окрім того, дії Постанов Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 №284 та від 28 травня 2008 року №499 поширюються лише на осіб, які звільнені з військової служби після 10 травня 2006 року, оскільки саме з цієї дати законодавчо встановлено право військовослужбовців на отримання грошової допомоги в разі каліцтва або інвалідності.
Вивчивши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін суд встановив наступне.
Згідно свідоцтва про хворобу військово-лікарської комісії при військовій частині А 3309 №323 від 27.04.2004 року, ОСОБА_2 28.10.2003 року під час бойового патрулювання в м. Ес-Сувейра, Ірак, отримав мінно-вибухову травму і осколочне поранення.
Відповідно до довідки КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» ЗОР №146 від 24.02.2010, ОСОБА_2 первинно оглядався обл. МСЕК №1 08.06.2004р., встановлено 25% втрати працездатності, травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби; повторно оглядався 17.10.2005р. - встановлена ІІІ група інвалідності, 30% втрати працездатності, травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби і 02.11.2006р. - встановлена ІІІ група інвалідності, % втрати працездатності не встановлено.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії АД №142132, ОСОБА_2 за результатами повторного огляду 17.05.2010р. є інвалідом ІІ групи, причина інвалідності - травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до довідки Запорізької обласної дирекції НАСК «ОРАНТА» №3-03/0/-3148 від 25.11.2009, ОСОБА_2 отримував за втрату працездатності страхову суму за державним обов'язковим особистим страхуванням згідно Постанови КМУ №488 від 19.08.1992.
З заявою від 25.05.2010 року позивач звернувся до Військового комісару Запорізького обласного військового комісаріату м. Запоріжжя, у якій просив розглянути питання про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги в разі поранення та інвалідності, отриманих під час виконання обов'язків військової служби відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
За результатами розгляду зазначеної заяви військовим комісаром Запорізького обласного військового комісаріату на вищезазначену заяву ОСОБА_2 надана відповідь вих. №с/12-504 від 07.06. 2010, у якій повідомлялось, що законних підстав для оформлення документів на виплату одноразової грошової допомоги немає, та запропоновано звернутися з метою одержання допомоги в оформленні документів щодо виплати страхових сум до районного військового комісаріату за місцем проживання.
Позивач звернувся із заявою від 06.06.2010р. до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, у якій зокрема посилався на відмову Запорізького обласного військового комісаріату, отриману за зверненням ОСОБА_2 щодо розгляду питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. У своїй заяві позивач просив сприяти його соціальному захисту та захисту його конституційних прав.
Листом вих. №248/6/С/7670/990 від 18.08.2010 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив ОСОБА_2 по те, що його звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за дорученням розглянуто в Департаменті фінансів Міністерства оборони України. У зазначеному листі Департамента фінансів Міністерства оборони України зокрема зазначено, що оскільки ОСОБА_2 був звільнений з військової служби у 2005 році, то на нього поширюється дія статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, що діяла до 01.01.2007. У такому разі, якщо втрата працездатності встановлена на дату, що передує даті звільнення, ОСОБА_2 має право на отримання страхової суми у розмірі, що дорівнює різниці між відсотками втрати працездатності на теперішній час та відсотками втрати працездатності, з якими ОСОБА_2 може отримати страхову суму.
Також позивач звернувся з подібним зверненням до Генеральної прокуратури України, яке також за дорученням було розглянуто в Департаменті фінансів Міністерства оборони України, який листом вих. №248/6/С/7670/55 від 10.01.2011р. надав позивачу відповідь аналогічну наданій у листі №248/6/С/7670/990 від 18.08.2010.
Не погоджуючись з зазначеними листами Департаменту фінансів Міністерства оборони України позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Дослідивши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» N 2011-XII від 20 грудня 1991 року в редакції, яка діє з 01 січня 2007 року (далі - Закон), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року (далі - Постанова), відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок) та п. 2 зазначеної Постанови встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
Згідно п. 3 зазначеної Постанови, особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Відповідно до п. 7 зазначеної Постанови, керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
З огляду на наведені положення Закону та Постанови, суд вважає, що листи Департаменту фінансів Міністерства оборони України вих. №248/6/С/7670/990 від 18.08.2010 та вих. №248/6/С/7670/55 від 10.01.2011р. не є відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги оскільки зазначені відповіді надавалися позивачу на його звернення, які були адресовані іншим державним органам і містили прохання про захист прав позивача, і не були по формі або за змістом заявами про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності.
Позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу за встановлену інвалідність ІІ гр. внаслідок захворювання, що сталося у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 54 місячного грошового забезпечення за останньою посадою розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою, також не підлягають задоволенню, оскільки Законом чітко визначено, що така грошова допомога виплачується в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. У зв'язку з наведеним суд приходить до висновку, що нарахування та виплата зазначеної грошової допомоги відповідачем неможлива без дотримання порядку і умов, визначених відповідною Постановою Кабінету Міністрів України, зокрема: за відсутності поданих позивачем до уповноваженого органу заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності та інших документів, передбачених п. 3 Постанови; за відсутності висновку керівника уповноваженого органу щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, поданого головному розпорядникові бюджетних коштів з доданими до нього документами, зазначеними в пунктах 3 і 4 цього Порядку.
З огляду на наведене, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача відшкодувати завдану немайнову шкоду та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 10000 гривень, завдану незаконним діями, також не підлягають задоволенню.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дескримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 159-163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Міністерства оброни України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.
Головуючий - суддя (підпис) Н.В. Стрельнікова
Судді (підпис) А.В. Сіпака
(підпис) І.В. Шара