09 червня 2011 року 15:02 Справа № 2а-0870/2628/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Стрельнікової Н.В.
при секретарі Павлові С.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної
апаратури - Вакатов» і компанія», м. Запоріжжя;
до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими
платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя
про визнання протиправними та скасування податкових
повідомлень-рішень,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01 від 20.04.2011;
ОСОБА_2, довіреність №18 від 10.05.2011;
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 29.09.2010;
ОСОБА_4, довіреність від 26.07.2010;
Командитне товариство «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» звернулося із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000420806/0 від 21 вересня 2010 р. та №0000480806/0 від 21 вересня 2010 р.
В обґрунтування позову посилається на те, що позивачем були дотримані приписи Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) як підстава для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з підприємствами: ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Цоколь», ТОВ «НПМ-2009», ТОВ «ТСЦ ЮГ», висновок відповідача про нікчемність укладених з зазначеними контрагентами угод є лише позицією податкового органу у спірному питанні. Також позивач не погоджується з висновкам відповідача щодо порушення позивачем п.п 7.4.1, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону при віднесені до податкового кредиту сум ПДВ з витрат, пов'язаних з організацією та утримання Державної пожежної частини, які не пов'язані з господарською діяльністю, оскільки отримані послуги в результаті організації Державної пожежної частини №23 є пов'язаними з охороною раці та відносяться до складу валових витрат.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач адміністративний позов не визнає, у письмових запереченнях від 10.05.2011 р. вих. №3605/10/10-013 вказує, що проведеною податковою інспекцією перевіркою ВАТ «Запорізький завод високовольтної апаратури» правонаступником якого є КВ «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» були встановлені наступні порушення. Порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР) щодо завищення податкового кредиту у розмірі 77346,44 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Цоколь», ТОВ «НПМ-2009», ТОВ «ТСЦ ЮГ» згідно договорів про придбання ТМЦ, які відповідач вважає нікчемними. Крім того, проведеною перевіркою було встановлено порушення 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР щодо завищення податкового кредиту по операції щодо організації та утримання Державної пожежної частини, яка на думку відповідача не пов'язана з господарською діяльністю позивача.
Представники відповідача в судовому засіданні підтримали заперечення з підстав, викладених вище.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
На підставі направлень від 21.07.2010 р. №0607 та від 27.07.2010 р. № 0625 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Запорізький завод високовольтної апаратури» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.03.2010 р. за результатами якої складено акт № 75/08-06/05755559 від 09.09.2010 р.
Перевіркою зокрема встановлено порушення Товариством вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 96268 грн., та порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся на загальну суму 134935 грн.
21.09.2010 р. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на підставі акту перевірки №75/08-06/05755559 від 09.09.2010 р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0000420806/0 яким визначено ВАТ «Запорізький завод високовольтної» податкове зобов'язання з платежем податок на додану вартість в розмірі 144402 гривні та №0000480806/0, яким ВАТ «Запорізький завод високовольтної апаратури» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 134935 гривень та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 67467 гривень 50 копійок.
Згідно п. 2 Меморандуму КТ «ЗЗВА», зареєстрованого 15.04.2011 року Державним реєстратором Виконавчого комітету Запорізької міської ради Астаховою С.П., номер запису - 11031450000029270, Командитне товариство «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» утворене шляхом перетворення Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури» та є правонаступником усього майна, прав та обов'язків ВАТ «ЗЗВА».
Не погоджуючись із рішенням СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, КТ «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» звернулося до суду.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Щодо завищення податкового кредиту по операціях з придбання матеріалів, комплектуючих виробів, запчастин у підприємств ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ЦОКОЛЬ», ТОВ «НПМ-2009», ТОВ «ТСЦ ЮГ» .
Перевіркою встановлені безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ВАТ «ЗЗВА» з ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ЦОКОЛЬ», ТОВ «НПМ-2009», ТОВ «ТСЦ ЮГ» фінансово-господарська діяльність яких здійснюється поза межами правового поля у розмірі 77436,44 грн. Так, за договорами, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а саме: договори поставки №2/43-5-20 від 24.02.2009р., №2/43-8-40 від 05.10.2009р., №2/438-3 від 14.01.2010р., укладені з ТОВ «ЗНТК»; договір поставки №2/43-53 від 28.09.2009р. укладений з ТОВ «Цоколь», договори потавки №2/43-5-46 від 24.11.2009р., укладений з ТОВ «НМП-2009», договори на поставку з ТОВ «ТСЦ ЮГ» не укладались, на адресу ВАТ «ЗЗВА» зазначеним контрагентом надано видаткові накладні на загальну суму 29613,24 грн., в т.ч. ПДВ 4935,54. Розрахунки з зазначеними контрагентами проведені у повному обсязі. Для підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту до ДПІ у Жовтневому районі були направлені запити про підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з контрагентом та дотриманням податкового законодавства по вищенаведеним підприємствам. Від ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя одержані відповіді, що на виконання наказу ДПА України від 18.04.2008р. №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів було складено наступні акти:
- Акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «ЗНТК» №93/23-2/35802928 від 11.06.2010р. з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 15.04.2010р.;
- Акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Цоколь» №95/23-2/31950126 від 11.06.2010р. з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2008р. по 15.04.2010р.;
- Акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «НПМ-2009» №149/23-1/36408567 від 21.08.2010р. з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2008р. по 31.07.2010р.;
- Акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТСЦ ЮГ» №94/23-2/35802954 від 11.06.2010р. з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.05.2010р.;
У наведених актах зокрема зазначено, що перевірки проводились безпосередньо в приміщенні державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, у зв'язку з тим, що за результатами автоматизованого співставлення даних, задекларованих в деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період, встановлено розбіжності з даними податкового обліку підприємств-контрагентів на значні суми та у зв'язку з тим, що на запити ДПІ щодо надання пояснень та документального підтвердження стосовно встановлених розбіжностей підприємствами ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Цоколь», ТОВ «ТСЦ ЮГ» надані відповіді, що первинні документи втрачені та триває їх відновлення, а ТОВ «НПМ-2009» - у зв'язку з незнаходженням за юридичною адресою, неможливістю встановити посадових осіб підприємства та відмовою уповноважених осіб від надання пояснень та документів.
Перевірки були проведені на підставі даних нормативної справи, матеріалів отриманих від підрозділів податкової міліції, АІС «Аудит», Бест Звіт, АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», оскільки на письмові вимоги ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ЦОКОЛЬ», ТОВ «НПМ-2009», ТОВ «ТСЦ ЮГ» первинні бухгалтерські документи для перевірки не надали. Як зазначено у вказаних актах перевірок, загальна чисельність працюючих на підприємствах відповідно до даних 1-ДФ складає 1-2 особи.
Враховуючи те, що на момент проведення перевірок за результатами вжитих заходів документи до перевірок не надані, підтвердити правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту не уявляється можливим. Згідно наведених актів перевірок, додаток К1 до декларацій з податку на прибуток вищенаведеними підприємствами до органів ДПС не надавався, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємствах, амортизаційні відрахування відсутні. У зв'язку з наведеним у зазначених актах перевірок зазначено, що в ході перевірок не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників за перевірений період, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ЦОКОЛЬ», ТОВ «НПМ-2009», ТОВ «ТСЦ ЮГ» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків, отже зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
У зв'язку з наведеним відповідач у акті перевірки дійшов висновку про те, що правочини, укладені між підприємством ВАТ «ЗЗВА» та ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ЦОКОЛЬ», ТОВ «НПМ-2009», ТОВ «ТСЦ ЮГ» не спричиняють реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними. Також у акті перевірки зроблено висновок про те, що перевіркою, проведеною ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період з 01.04.2008 року по 31.05.2010 року в розумінні ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» і за таких обставин ВАТ «ЗЗВА» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.
Однак, суд вважає, що такий висновок податкового органу не ґрунтується на законі виходячи з наступного.
Згідно п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд критично відноситься до посилання перевіряючих в акті перевірки на непідтвердження факту придбання ТМЦ з огляду на обставини, зазначені у актах перевірок контрагентів позивача. Так, відповідно до п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, який діяв на час складання актів перевірок контрагентів відповідача, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).
Як вбачається з самих актів перевірок контрагентів позивача, вони проводились на підставі даних нормативної справи, матеріалів отриманих від підрозділів податкової міліції, АІС «Аудит», Бест Звіт, АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», без участі та надання пояснень посадових осіб товариств та без дослідження первинних бухгалтерських документів. З огляду на наведене, суд вважає висновки актів перевірок контрагентів позивача, які прийняті до уваги відповідачем під час проведення перевірки позивача, лише суб'єктивними припущеннями перевіряючих, які не мають підтверджених, належних доказів, наприклад рішення суду про визнання недійсними зазначених в актах перевірок правочинів або вироку суду по кримінальній справі, який набрав законної сили.
Крім того, згідно ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже відповідальність повинен нести правопорушник, а не особа, яка вступила з ним у договірні правовідносини, не порушуючи при цьому норми діючого законодавства України. Таким чином позивач не повинен нести відповідальність за ймовірні діяння своїх контрагентів. Діючими законодавчими або нормативними актами України не передбачений обов'язок або право покупця перевіряти правомірність діяльності підприємств - контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16 липня 1999 року, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як зазначено в акті перевірки, у підприємства є в наявності видаткові та податкові накладні, розрахункові та платіжні документи, тобто в наявності первинні бухгалтерські документи, які викликають зміну у зобов'язаннях підприємства та структурі його активів і капіталу. Всі документи складені в момент проведення кожної господарської операції на бланках типової форми, мають обов'язкові реквізити, скріплені підписами відповідальних осіб і печаткою підприємства, як то передбачено Положенням про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема самого акту перевірки, податкові накладні на підтвердження податкового кредиту по вказаним операціям позивачем надані під час перевірки у повному обсязі, але фактично не були прийняті перевіряючими до уваги з огляду на позицію податкового органу щодо нікчемності угод.
Оскільки позивач здійснює діяльність з виробництва електротехнічних машин, устаткування, апаратури і виробів виробничого призначення, придбаний у вищевказаних контрагентів товар - електроапаратура, реле, каталізатор, днище еліптичне, арматура, вимикачі, перемикачі, тощо - безпосередньо використовується у виробництві електротехнічних машин та устаткування, тобто не викликає сумнів можливість використання придбаних позивачем ТМЦ у його господарській діяльності.
Акт перевірки відповідача і зазначені у ньому акти перевірок контрагентів позивача не містять посилання на відсутність як у позивача так і у його постачальників спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, наприклад відсутність реєстрації як платників податку на додану вартість в момент вчинення відповідної господарської операції.
Той факт, що у контрагентів позивача відсутні основні засоби та належна кількість працівників, не є безумовною підставою для тверджень щодо неможливості реального здійснення вказаних операцій однією - двома людинами (засновником). Вказане може свідчити і про вдалу організацію керівництва підприємствами та по суті здійснення контрагентами позивача посередницької діяльності в торгівлі.
Також суд звертає увагу на те, що незрозумілим є посилання відповідача на стр. 47 акта перевірки на те, що відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної доцільності, в тому числі відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності у відповідності до п. 2 ст. 3 ГК України. Якщо це посилання стосується позивача по справі, то такі твердження перевіряючих не підтверджені жодними доказами.
За наведених обставин, висновки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, що правочини, укладені між ВАТ «ЗЗВА» та ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ЦОКОЛЬ», ТОВ «НПМ-2009», ТОВ «ТСЦ ЮГ» не спричинили реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, спростовуються вищевикладеним.
Щодо завищення податкового кредиту по операціям, пов'язаним з організацією та утриманням Державної пожежної частини.
Перевіркою встановлено, що в перевіряємому періоді підприємство мало відносини з Головним управлінням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Запорізькій області: взаємовідносини здійснювались на підставі договорів «Про організацію Державної пожежної охорони МНС України на ВАТ «ЗТР», ВАТ «ЗЗВА», ВАТ «ЗКЗ», протягом періоду з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року - на підставі договору № GI 000016 від 01.01.2004р., протягом періоду з 01.01.2008р. по 31.03.2010 р. - на підставі договору № GI00112225 від 10.01.2008р., та додатків до вищевказаних договорів: Додаток №2 до Договору № GI 000016 від 01.01.2004р. та додаткова угода до Договору № GI00112225 від 10.01.2008р., відповідно до яких затверджені кошторис на утримання Державної пожежної частини та розрахунок витрат на сумісне утримання Державної пожежної частини. На виконання п. 5.6 Договору № GI00112225 та п. 4.5 Договору № GI 000016 ВАТ «ЗЗВА» отримало Акти виконаних Державною пожежною частиною №23 робіт, перелік яких наведений на стр. 49-51 акту перевірки. В бухгалтерському обліку взаємовідносини між ВАТ «ЗЗВА» та ГУ МНС України в Запорізькій області відображені бухгалтерською проводкою Дт 92 «Адміністративні витрати» Кт 63.1.2 «Розрахунки з постачальниками за надані послуги». Розрахунки за вищевказаними договорами здійснювались грошовими коштами на розрахунковий рахунок ГУ МНС України в Запорізькій області платіжним дорученнями, перелік яких наведений на стр. 51-52 акту перевірки. В бухгалтерському обліку ВАТ «ЗЗВА» оплата за виконані роботи відображена бухгалтерською проводкою Дт 63.1.2 «Розрахунки з постачальниками послуг» Кт 31.1.1 «Розрахунковий рахунок».
За вищезазначеними взаємовідносинами перевіряючи у акті перевірки дійшли висновку про те, що до складу податкового кредиту безпідставно включено суму ПДВ з витрат, пов'язаних з організацією та утриманням Державної пожежної частини, які не пов'язані з господарською діяльністю у розмірі 153856, 08 грн.
Суд не погоджується з висновками акта перевірки в цій частині з огляду на таке.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94-ВР від 28.12.1994р. передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону N 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно ст.1 Закону України «Про охорону праці» 14 жовтня N 2694-XII від 1992 року (далі за текстом - Закон N 2694-XII), охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Відповідно до ст. 13 Закону N 2694-XII, роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Згідно ст. 2 Закону України «Про пожежну безпеку» N 3745-XII від 17 грудня 1993 року (далі за текстом - Закон N 3745-XII), забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій. Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.
Відповідно до ст. 5 Закону N 3745-XII, власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи (далі - власники), а також орендарі зобов'язані: розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід; відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, установи та організації, здійснювати постійний контроль за їх додержанням; забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду; організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення; у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду; утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням; створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу, тощо.
Положенням про Державну пожежну охорону, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1994 року №508, передбачається укладання договорів з підприємствами, установами і організаціями на створення підрозділів Державної пожежної охорони та пожежно-технічне обслуговування таких підприємств, яке здійснюється Державною пожежною охороною відповідно до покладених на неї завдань.
Враховуючи, що значна частка виробничих процесів позивача потребує достатнього рівня пожежної безпеки, з метою захисту життя і здоров'я громадян, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об'єктах ВАТ «ЗТР», КТ «ЗЗВА» та ВАТ «ЗКЗ», які територіально розташовані в одному районі була організована Державна пожежна частина №23, про що були укладені відповідні Договори: № GI 000016 від 01.01.2004р. та №GI00112225 від 10.01.2008р.
З огляду на наведене, суд не погоджується з висновками акту перевірки, що витрати, пов'язані з укладанням вищенаведених Договорів, не призводять до отримання доходу і відповідно не вважаються здійсненими з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності. Так, отримані в результаті організації та діяльності Державної пожежної частини №23 послуги є пов'язаними з охороною праці у позивача, яка в свою чергу повинна бути і є невід'ємною складовою частиною виробничого процесу на заводі, в свою чергу, виробничий процес безумовно є діяльністю, направленою на отримання доходу, тобто є господарською діяльністю позивача в силу приписів п. 1.32 ст. 1 Закону України N 334/94-ВР.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, суд вважає, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі неправомірно та безпідставно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 144402,00 грн., та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі всього 134935,00 гривень, та у зв'язку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки ВАТ «ЗЗВА» відшкодовані йому в повному обсязі визначено податкове зобов'язання та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 134935,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 67467,50 грн., а тому податкові повідомлення-рішення №0000420806/0 від 21 вересня 2010 року та №0000480806/0 від 21 вересня 2010 року слід визнати протиправним і скасувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 159-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі №0000420806/0 від 21 вересня 2010 року про визначення Командитному товариству «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» податкового зобов'язання з платежем податок на додану вартість в розмірі 144402 гривні та №0000480806/0 від 21 вересня 2010 року, яким Командитному товариству «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 134935 гривень та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 67467 гривень 50 копійок.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» 3 гривні 40 копійок судового збору
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.
Суддя (підпис) Н.В. Стрельнікова