09 червня 2011 року 14:40 Справа № 2а-0870/2626/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Стрельнікової Н.В.
при секретарі Павлові С.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної
апаратури - Вакатов» і компанія», м. Запоріжжя;
до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими
платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя
про визнання протиправними та скасування податкового
повідомлення-рішення;
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01 від 20.04.2011;
ОСОБА_2, довіреність №18 від 10.05.2011;
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 29.09.2010;
ОСОБА_4, довіреність від 26.07.2010;
Командитне товариство «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» звернулося із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000380806/0 від 21.09.2010 р.
В обґрунтування позову посилається на те, що позивачем були дотримані приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон) як підстава для віднесення до складу валових витрат сум витрат, понесених на придбання товарів у ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Цоколь», ТОВ «НПМ-2009», ТОВ «ТСЦ ЮГ», висновок відповідача про нікчемність укладених з зазначеними контрагентами угод є лише позицією податкового органу у спірному питанні. Також позивач не погоджується з висновкам відповідача щодо порушення позивачем п. 5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону по операції щодо організації та утримання Державної пожежної частини, яка не пов'язана з господарською діяльністю, оскільки витрати на забезпечення пожежної охорони є витратами у зв'язку з охороною праці, які в силу п.п 5.2.1. п. 5.1 ст. 5 Закону відносяться до складу валових витрат. Крім того, позивач заперечує проти висновків відповідача про безпідставне завищення валових витрат на суму страхових платежів, які на думку перевіряючих не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, оскільки відповідач не врахував ту обставину, що завод починає виготовлення продукції ще до отримання попередньої оплати, тож в разі відмови покупця здійснити передплату та набути продукцію у власність, вона залишиться на КТ «ЗЗВА» і виходячи з її специфічності може бути не затребувана іншим покупцем, тож це будуть збитки для заводу.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач адміністративний позов не визнає, у письмових запереченнях від 12.05.2011 р. вих. №3723/10/10-013 вказує, що проведеною податковою інспекцією перевіркою ВАТ «Запорізький завод високовольтної апаратури» правонаступником якого є КВ «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» були встановлені наступні порушення. Порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону, щодо завищення валових витрат по операціях з придбання матеріалів, комплектуючих виробів, запчастин у підприємств ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Цоколь», ТОВ «НПМ-2009», ТОВ «ТСЦ ЮГ» на загальну суму 360778,98, яке було встановлено на підставі отриманих від ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя актів перевірок зазначених контрагентів відповідача, в ході яких не було підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників за перевіряємий період, що свідчить про те, що зазначені правочини здійснені без мети настання реальних наслідків, отже є нікчемними. Крім того, проведеною перевіркою було встановлено порушення п. 5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону по операції щодо організації та утримання Державної пожежної частини, яка не пов'язана з господарською діяльністю, в результаті чого підприємством завищено валові витрати на суму 741766,71 грн. Відповідач вважає, що зазначені витрати не призводять до отримання доходу, а тому не можуть вважатися здійсненими з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності. Також відповідач зазначає, що створена пожежна частина є державною, а отже підлягає бюджетному фінансуванню і позивач, керуючись нормою п.п 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону мав право на добровільне перерахування грошових коштів до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 ст. 7 Закону. Крім того, відповідач зазначає, що у актах виконаних робіт по зазначеній операції відсутній конкретний перелік виконаних робіт (наданих послуг), а саме: місце, дата та результат виконаних робіт. Також відповідач у письмових запереченнях посилається на порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону щодо завищення валових витрат на суму витрат за договорами страхування фінансових ризиків у зв'язку з відсутністю фінансового ризику у розмірі 1944295 грн. Зокрема відповідач зазначає, що в момент укладання договорів страхування фінансових ризиків у позивача відсутній об'єкт страхування, а саме: майнові інтереси пов'язані зі збитками внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентами умов та строків виконання фінансових зобов'язань за зовнішньоекономічними контрактами у зв'язку з тим, що умовами договору передбачена поставка товару після отримання стовідсоткової передплати, внаслідок чого відсутній страховий ризик.
Представники відповідача в судовому засіданні підтримали заперечення з підстав, викладених вище.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
На підставі направлень від 21.07.2010 р. №0607 та від 27.07.2010 р. № 0625 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Запорізький завод високовольтної апаратури» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.03.2010 р. за результатами якої складено акт № 75/08-06/05755559 від 09.09.2010 р.
Перевіркою зокрема встановлено порушення Товариством вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 52, п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 761708 грн., в тому числі по періодах: за 2007 рік - 262835 грн, у тому числі 4 квартал 2007 р. - 262835 грн., за І квартал 2008р. - 11695 грн., піврічча 2008р. - 88058 грн., 3 квартали 2008р. - 292210 грн., 2008 рік - 311301 грн., 3 квартал 2009р. - 80268 грн., 2009 рік - 156450 грн., 1 квартал 2010р. - 31122грн.
21.09.2010 р. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на підставі акту перевірки №75/08-06/05755559 від 09.09.2010 р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0000380806/0 від, яким ВАТ «Запорізький завод високовольтної апаратури»» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1124562,00 грн., в тому числі 761708,00 грн. за основним платежем та 380854,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Згідно п. 2 Меморандуму КТ «ЗЗВА», зареєстрованого 15.04.2011 року Державним реєстратором Виконавчого комітету Запорізької міської ради Астаховою С.П., номер запису - 11031450000029270, Командитне товариство «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» утворене шляхом перетворення Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури» та є правонаступником усього майна, прав та обов'язків ВАТ «ЗЗВА».
Не погоджуючись із рішенням СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, КТ «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» звернулося до суду.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Щодо завищення валових витрат по операціях з придбання матеріалів, комплектуючих виробів, запчастин у підприємств ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ЦОКОЛЬ», ТОВ «НПМ-2009», ТОВ «ТСЦ ЮГ» на загальну суму 360778,98 грн.
Перевіркою встановлені взаємовідносини ВАТ «ЗЗВА» з ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ЦОКОЛЬ», ТОВ «НПМ-2009», ТОВ «ТСЦ ЮГ» за договорами, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а саме: договори поставки №2/43-5-20 від 24.02.2009р., №2/43-8-40 від 05.10.2009р., №2/438-3 від 14.01.2010р., укладені з ТОВ «ЗНТК»; договір поставки №2/43-53 від 28.09.2009р. укладений з ТОВ «Цоколь», договори потавки №2/43-5-46 від 24.11.2009р., укладений з ТОВ «НМП-2009», договори на поставку з ТОВ «ТСЦ ЮГ» не укладались, на адресу ВАТ «ЗЗВА» зазначеним контрагентом надано видаткові накладні на загальну суму 29613,24 грн., в т.ч. ПДВ 4935,54. Розрахунки з зазначеними контрагентами проведені у повному обсязі. Для підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту до ДПІ у Жовтневому районі були направлені запити про підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з контрагентом та дотриманням податкового законодавства по вищенаведеним підприємствам. Від ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя одержані відповіді, що на виконання наказу ДПА України від 18.04.2008р. №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів було складено наступні акти:
- Акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «ЗНТК» №93/23-2/35802928 від 11.06.2010р. з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 15.04.2010р.;
- Акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Цоколь» №95/23-2/31950126 від 11.06.2010р. з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2008р. по 15.04.2010р.;
- Акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «НПМ-2009» №149/23-1/36408567 від 21.08.2010р. з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2008р. по 31.07.2010р.;
- Акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТСЦ ЮГ» №94/23-2/35802954 від 11.06.2010р. з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.05.2010р.;
У наведених актах зокрема зазначено, що перевірки проводились безпосередньо в приміщенні державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, у зв'язку з тим, що за результатами автоматизованого співставлення даних, задекларованих в деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період, встановлено розбіжності з даними податкового обліку підприємств-контрагентів на значні суми та у зв'язку з тим, що на запити ДПІ щодо надання пояснень та документального підтвердження стосовно встановлених розбіжностей підприємствами ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Цоколь», ТОВ «ТСЦ ЮГ» надані відповіді, що первинні документи втрачені та триває їх відновлення, а ТОВ «НПМ-2009» - у зв'язку з незнаходженням за юридичною адресою, неможливістю встановити посадових осіб підприємства та відмовою уповноважених осіб від надання пояснень та документів.
Перевірки були проведені на підставі даних нормативної справи, матеріалів отриманих від підрозділів податкової міліції, АІС «Аудит», Бест Звіт, АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», оскільки на письмові вимоги ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ЦОКОЛЬ», ТОВ «НПМ-2009», ТОВ «ТСЦ ЮГ» первинні бухгалтерські документи для перевірки не надали. Як зазначено у вказаних актах перевірок, загальна чисельність працюючих на підприємствах відповідно до даних 1-ДФ складає 1-2 особи.
Враховуючи те, що на момент проведення перевірок за результатами вжитих заходів документи до перевірок не надані, підтвердити правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту не уявляється можливим. Згідно наведених актів перевірок, додаток К1 до декларацій з податку на прибуток вищенаведеними підприємствами до органів ДПС не надавався, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємствах, амортизаційні відрахування відсутні. У зв'язку з наведеним у зазначених актах перевірок зазначено, що в ході перевірок не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників за перевірений період, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ЦОКОЛЬ», ТОВ «НПМ-2009», ТОВ «ТСЦ ЮГ» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків, отже зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
У зв'язку з наведеним відповідач у акті перевірки дійшов висновку про те, що правочини, укладені між підприємством ВАТ «ЗЗВА» та ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ЦОКОЛЬ», ТОВ «НПМ-2009», ТОВ «ТСЦ ЮГ» не спричиняють реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними. Також у акті перевірки зроблено висновок про те, що документи на постачання матеріалів, комплектуючих виробів, запчастин від ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ЦОКОЛЬ», ТОВ «НПМ-2009», ТОВ «ТСЦ ЮГ» не мають юридичної сили та не можуть бути підтвердженням факту придбання товару, є недійсними.
Однак, суд вважає, що такий висновок податкового органу не ґрунтується на законі виходячи з наступного.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” N 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (далі по тексту - Закон N 334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 1.32 ст. 1 Закону N 334/94-ВР передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону N 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд критично відноситься до посилання перевіряючих в акті перевірки на непідтвердження факту придбання ТМЦ з огляду на обставини, зазначені у актах перевірок контрагентів позивача. Так, відповідно до п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, який діяв на час складання актів перевірок контрагентів відповідача, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, “приховування об'єкта оподаткування”, “розкрадання”, “привласнення”, “описка” тощо).
Як вбачається з самих актів перевірок контрагентів позивача, вони проводились на підставі даних нормативної справи, матеріалів отриманих від підрозділів податкової міліції, АІС «Аудит», Бест Звіт, АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», без участі та надання пояснень посадових осіб товариств та без дослідження первинних бухгалтерських документів. З огляду на наведене, суд вважає висновки актів перевірок контрагентів позивача, які прийняті до уваги відповідачем під час проведення перевірки позивача, лише суб'єктивними припущеннями перевіряючих, які не мають підтверджених, належних доказів, наприклад рішення суду про визнання недійсними зазначених в актах перевірок правочинів або вироку суду по кримінальній справі, який набрав законної сили.
Крім того, згідно ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже відповідальність повинен нести правопорушник, а не особа, яка вступила з ним у договірні правовідносини, не порушуючи при цьому норми діючого законодавства України. Таким чином позивач не повинен нести відповідальність за ймовірні діяння своїх контрагентів. Діючими законодавчими або нормативними актами України не передбачений обов'язок або право покупця перевіряти правомірність діяльності підприємств - контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” N 996-XIV від 16 липня 1999 року, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як зазначено в акті перевірки, у підприємства є в наявності видаткові та податкові накладні, розрахункові та платіжні документи, тобто в наявності первинні бухгалтерські документи, які викликають зміну у зобовязаннях підприємства та структурі його активів і капіталу. Всі документи складені в момент проведення кожної господарської операції на бланках типової форми, мають обов'язкові реквізити, скріплені підписами відповідальних осіб і печаткою підприємства, як то передбачено Положенням про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. Крім того, в акті перевірки є посилання на укладені з контрагентами договори. Взагалі у акті перевірки не зазначається про відсутність будь-яких первинних документів, обов'язковість складання яких передбачена діючим законодавством, натомість у акті перевірки зроблено висновок про те, що документи на постачання товарів не мають юридичної сили та не можуть бути підтвердженням факту придбання товару, тобто перевіряючими фактично не прийняті до уваги усі надані позивачем первинні документи по вказаним господарським операціям.
Крім того, як встановлено судом з пояснень представників позивача, та як вбачається з відповіді ВАТ «ЗЗВА» старшому слідчому по ОВС СВ ПМ ДПА в Запорізькій області вих. №2/44-58 від 23.03.2011, поставки ТМЦ, придбаних у ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ЦОКОЛЬ», ТОВ «НПМ-2009», ТОВ «ТСЦ ЮГ» були виконані за рахунок постачальників. Малогабаритні вантажі на підприємство доставлялися до прохідної транспортом постачальника і заносились до підприємства вручну, про що свідчать записи на прохідній і показання робітників ОМТС, а великогабаритні вантажі від ТОВ «Цоколь» завозились автотранспортом підприємства, про що також свідчать записи на прохідній заводу. У зв'язку з наведеним у бухгалтерії ВАТ «ЗЗВА» не має можливості надати копії вантажних декларацій, квитанцій про оплату за поставку товару, авансових звітів і інших документів, які свідчать по поставку товару, оскільки ВАТ «ЗЗВА» послуги підприємств-перевізників не оплачувало, поставка товарів відбувалась за рахунок постачальників. Крім того представниками позивача суду надана копія протоколу обшуку від 24.02.2011 року, згідно якого в ході проведення обшуку у позивача були вилучені для долучення до матеріалів кримінальної справи зокрема такі документи: журнали обліку ТМЦ, що вивозяться (виносяться) з ВАТ «ЗЗВА» за період з 24.09.209 року по 15.09.2010 року та за період з 10.12.2009 року по 19.09.2010 року, журнал обліку транспортних засобів ВАТ «ЗЗВА» за період з 20.05.2010 року по 18.02.2011 року, у зв'язку з чим надати суду відповідні докази позивач не має можливості.
Також на підтвердження реальності вищезазначених правочинів позивачем надані суду довідки про використання ТМЦ, отриманих від постачальників та копії лімітно-заборних карток.
Оскільки позивач здійснює діяльність з виробництва електротехнічних машин, устаткування, апаратури і виробів виробничого призначення, придбаний у вищевказаних контрагентів товар - електроапаратура, реле, каталізатор, днище еліптичне, арматура, вимикачі, перемикачі, тощо - безпосередньо використовується у виробництві електротехнічних машин та устаткування, тобто не викликає сумнів можливість використання придбаних позивачем ТМЦ у його господарській діяльності.
Акт перевірки відповідача і зазначені у ньому акти перевірок контрагентів позивача не містять посилання на відсутність у постачальників товарів спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, наприклад відсутність реєстрації як платників податку на додану вартість в момент вчинення відповідної господарської операції.
Той факт, що у контрагентів позивача відсутні основні засоби та належна кількість працівників, не є безумовною підставою для тверджень щодо неможливості реального здійснення вказаних операцій однією - двома людинами (засновником). Вказане може свідчити і про вдалу організацію керівництва підприємствами та по суті здійснення контрагентами позивача посередницької діяльності в торгівлі.
Також суд звертає увагу на те, що незрозумілим є посилання відповідача на стр. 47 акта перевірки на те, що відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної доцільності, в тому числі відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності у відповідності до п. 2 ст. 3 ГК України. Якщо це посилання стосується позивача по справі, то такі твердження перевіряючих не підтверджені жодними доказами.
За наведених обставин, висновки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, що правочини, укладені між ВАТ «ЗЗВА» та ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ЦОКОЛЬ», ТОВ «НПМ-2009», ТОВ «ТСЦ ЮГ» не спричинили реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, спростовуються вищевикладеним.
Щодо завищення валових витрат з операцій, пов'язаних з організацією та утриманням Державної пожежної частини у розмірі 741755,71 грн.
Перевіркою встановлено, що в перевіряємому періоді підприємство мало відносини з Головним управлінням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Запорізькій області: взаємовідносини здійснювались на підставі договорів «Про організацію Державної пожежної охорони МНС України на ВАТ «ЗТР», ВАТ «ЗЗВА», ВАТ «ЗКЗ», протягом періоду з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року - на підставі договору № GI 000016 від 01.01.2004р., протягом періоду з 01.01.2008р. по 31.03.2010 р. - на підставі договору № GI00112225 від 10.01.2008р., та додатків до вищевказаних договорів: Додаток №2 до Договору № GI 000016 від 01.01.2004р. та додаткова угода до Договору № GI00112225 від 10.01.2008р., відповідно до яких затверджені кошторис на утримання Державної пожежної частини та розрахунок витрат на сумісне утримання Державної пожежної частини. На виконання п. 5.6 Договору № GI00112225 та п. 4.5 Договору № GI 000016 ВАТ «ЗЗВА» отримало Акти виконаних Державною пожежною частиною №23 робіт, перелік яких наведений на стр. 49-51 акту перевірки. В бухгалтерському обліку взаємовідносини між ВАТ «ЗЗВА» та ГУ МНС України в Запорізькій області відображені бухгалтерською проводкою Дт 92 «Адміністративні витрати» Кт 63.1.2 «Розрахунки з постачальниками за надані послуги». Розрахунки за вищевказаними договорами здійснювались грошовими коштами на розрахунковий рахунок ГУ МНС України в Запорізькій області платіжним дорученнями, перелік яких наведений на стр. 51-52 акту перевірки. В бухгалтерському обліку ВАТ «ЗЗВА» оплата за виконані роботи відображена бухгалтерською проводкою Дт 63.1.2 «Розрахунки з постачальниками послуг» Кт 31.1.1 «Розрахунковий рахунок».
За вищезазначеними взаємовідносинами перевіряючи у акті перевірки дійшли висновку про те, що витрати пов'язані з укладанням вищенаведених Договорів не призводять до отримання доходу, відповідно такі витрати не вважаються здійсненими з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності.
Суд не погоджується з висновками акта перевірки в цій частині з огляду на таке.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону N 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно ст.1 Закону України «Про охорону праці» 14 жовтня N 2694-XII від 1992 року (далі за текстом - Закон N 2694-XII), охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Відповідно до ст. 13 Закону N 2694-XII, роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Згідно ст. 2 Закону України «Про пожежну безпеку» N 3745-XII від 17 грудня 1993 року (далі за текстом - Закон 3745-XII), забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій. Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.
Відповідно до ст. 5 Закону N 3745-XII, власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи (далі - власники), а також орендарі зобов'язані: розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід; відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, установи та організації, здійснювати постійний контроль за їх додержанням; забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду; організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення; у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду; утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням; створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу, тощо.
Положенням про Державну пожежну охорону, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1994 року №508, передбачається укладання договорів з підприємствами, установами і організаціями на створення підрозділів Державної пожежної охорони та пожежно-технічне обслуговування таких підприємств, яке здійснюється Державною пожежною охороною відповідно до покладених на неї завдань.
Враховуючи, що значна частка виробничих процесів позивача потребує достатнього рівня пожежної безпеки, з метою захисту життя і здоров'я громадян, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об'єктах ВАТ «ЗТР», КТ «ЗЗВА» та ВАТ «ЗКЗ», які територіально розташовані в одному районі була організована Державна пожежна частина №23, про що були укладені відповідні Договори: № GI 000016 від 01.01.2004р. та №GI00112225 від 10.01.2008р.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що отримані в результаті організації та діяльності Державної пожежної частини №23 послуги є пов'язаними з охороною праці у позивача. Відповідач дійшов помилкового висновку про створення ВАТ «ЗТР», КТ «ЗЗВА» та ВАТ «ЗКЗ» Державної пожежної часини №23, оскільки вказані підприємства лише прийняли участь в її організації та споживають надані нею послуги щодо забезпечення пожежної безпеки.
Суд також не погоджується з висновками акту перевірки, що витрати, пов'язані з укладанням вищенаведених Договорів, не призводять до отримання доходу і відповідно не вважаються здійсненими з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності, оскільки такі витрати, понесені у зв'язку з охороною праці, відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються до складу валових витрат і безумовно використовуються позивачем саме у зв'язку із здійсненням ним господарської діяльності.
Щодо посилання відповідача у акті перевірки на те, що в актах виконаних робіт, складних між ВАТ «ЗЗВА» та ГУ МНС України в Запорізькій області, відсутній конкретний перелік виконаних робіт, суд зазначає, що зазначені акти виконаних робіт оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №88 від 24.05.1995р. і мають всі необхідні реквізити, зокрема в зазначених актах виконаних робіт зазначені зміст та обсяги господарської операції. Крім того, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представників позивача, скласти акти виконаних робіт у іншій формі позивач не мав можливості, оскільки саме такої форми дотримується ГУ МНС України в Запорізькій області. Також представники позивача суду пояснили, що розмір оплати за надані послуги також визначається ГУ МНС України в Запорізькій області відповідно до затвердженого кошторису на утримання Державної пожежної частини та розрахунку витрат на сумісне утримання Державної пожежної частини.
Щодо завищення валових витрат на суму страхових платежів у розмірі 1944295 грн.
Перевіркою встановлено, що в перевіряємому періоді позивач включив до складу валових витрат суму витрат за договорами страхування фінансових ризиків, укладених з ЗАТ «Страхова компанія «Примор'є», перелік яких та детальний опис викладено на стр. 57-66 акту перевірки.
Відповідно до п. 1 зазначених договорів страхування визначено, що «об'єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані зі збитками Страхувальника внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентом Страхувальника договірних зобов'язань, встановлених Угодою між страхувальником та контрагентом Страхувальника».
Пунктом 3 Договорів встановлено, що «до страхових ризиків за цим Договором відносяться збитки Страхувальника внаслідок: невиконання (неналежне виконання) контрагентом Страхувальника своїх договірних зобов'язань внаслідок недотримання умов та строків виконання контрагентом Страхувальника фінансових зобов'язань за Угодою».
При цьому відповідно до умов зовнішньоекономічних контрактів, укладених між ВАТ «ЗЗВА» та нерезидентами на постачання електротехнічної продукції умовою сплати відвантажувальної продукції за контрактом є передплата або у розмірі 100%, або у розмірі 30%, 50% - аванс і відповідно у розмірі 70%, 50% - за фактом готовності продукції до відвантаження.
У зв'язку з вищенаведеним, перевіряючи дійшли висновку, що на момент укладання договорів фінансового страхування у позивача відсутній об'єкт страхування, а саме: майнові інтереси, пов'язані із збитками внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентами умов та строків виконання фінансових зобов'язань з зовнішньоекономічними контрактами у зв'язку з тим, що умовами договорів передбачено - поставка товару після стовідсоткової передплати, внаслідок чого відсутній страховий ризик.
Також перевіркою встановлено, що протягом перевіряємо періоду ВАТ «ЗЗВА» фактично було отримана передплата по зовнішньоекономічним контрактам, зазначеним у акті перевірки, а потім відвантажено продукцію на адресу резидентів. З моменту дії договорів страхування та до кінця перевіряємого періоду фактів страхових випадків не встановлено, відшкодування Страхувальником шкоди (збитків) не здійснювалось.
Враховуючи наведене, перевіряючи дійшли висновку про безпідставне завищення валових витрат на суму страхових платежів, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.
Суд не погоджується з вищенаведеним висновком перевірки з огляду на таке.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону N 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно абзацу 1 п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 наведеного Закону, будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону N 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно ст. 16 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996р. (далі за текстом - Закон № 85/96-ВР), договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 4 Закону № 85/96-ВР, Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
Згідно ч.1 ст. 6 Закону №85/96-ВР, добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 18 ч. 4 ст. 6 Закону № 85/96-ВР, видом добровільного страхування може бути страхування фінансових ризиків.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону №85/96-ВР, страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону № 85/96-ВР, договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.
Згідно п. 4.1 Розділу 4 наданих суду Правил добровільного страхування фінансових ризиків, затверджених Генеральним директором ЗАТ СК «Примор'є», до страхових ризиків за цими Правилами відносяться збитки Страхувальника внаслідок: невиконання (неналежне виконання) контрагентом Страхувальника своїх договірних зобов'язань внаслідок: аварії чи катастрофи на місці виконання зобов'язань, пожежі, стихійного лиха, протиправних дій третіх осіб, банкрутства контрагента, яке підтверджено у судовому порядку, відсутності грошових коштів на поточному (розрахунковому) рахунку Контрагента протягом строку, визначеного в конкретному договорі, як строк виконання фінансових зобов'язань Контрагента; недотримання умов та строків виконання контрагентом Страхувальника фінансових зобов'язань за Угодою; недотримання контрагентом строків установки і налагодження машин, устаткування.
Згідно розділу 3 вищенаведених правил страхування, предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентом Страхувальника договірних зобов'язань, встановлених Угодою між Страхувальником та контрагентом Страхувальника.
Укладені позивачем з ЗАТ «Страхова компанія «Примор'є» договори страхування фінансових ризиків оформлені відповідно до вимог Закону України «Про страхування» та вищенаведених Правил страхування, не були розірвані або визнані недійсними. Оскільки до страхових ризиків згідно зазначених Договорів страхування були віднесені збитки внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентом договірних зобов'язань внаслідок недотримання умов та строків виконання контрагентом фінансових зобов'язань, такі ризики безумовно пов'язані із здійсненням позивачем господарської діяльності, що в силу приписів п.п 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону № N 334/94-ВР є підставою для включення відповідних витрат із страхування до валових витрат.
Посилаючись на відсутність страхових ризиків, відповідач не прийняв до уваги зокрема той факт, що дата укладання договорів страхування передує даті отримання передплати від покупців-нерезидентів і виготовляти замовлену продукцію завод розпочинає ще до отримання попередньої оплати, а за умовами деяких контрактів позивач отримує остаточну передплату у розмірі 50% або 70% вже після виготовлення замовленої продукції та готовності її до відвантаження у повному обсязі. При цьому у разі відмови покупця здійснити передплату та набути продукцію у власність, вона залишиться у позивача і виходячи з її специфічності може бути не затребувана іншими покупцями, внаслідок чого заводу будуть завдані майнові (фінансові) збитки.
Суд також не приймає посилання відповідача на визначення ймовірності, зазначене у Методиці розрахунку системи статистичних ваг для поширення результатів вибіркового обстеження населення (домогосподарств) з питань економічної активності на генеральну сукупність, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України №520 від 14.11.2006, оскільки зазначена Методика визначає основні принципи та порядок розрахунку системи статистичних ваг домогосподарств в державному вибірковому обстеженні умов життя домогосподарств і не розповсюджується на правила добровільного страхування.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, суд вважає, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі неправомірно та безпідставно визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1124562,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення №0000380806/0 від 21.09.2010р. слід визнати протиправним і скасувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 159-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі №0000380806/0 від 21 вересня 2010 року про визначення Командитному товариству «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» податкового зобов'язання з платежем податок на прибуток в розмірі 1124562,00 гривень, в тому числі 761708,00 гривень за основним платежем та 380854,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» 3 гривні 40 копійок судового збору.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.
Суддя (підпис) Н.В. Стрельнікова