Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
14 червня 2011 р. № 2-а- 3738/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого -Судді Бездітка Д.В.,
при секретарі судового засідання -Фоміній В.В.,
за участю: представника позивача - Машир В.О.,
представника відповідача- Таран М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб"
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень ,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківагроснаб», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Харкова № 0002852330/0 від 15.11.2010р. та № 0002852330/1 від 11.01.2011р.
В обґрунтування заявленого позову зазначив, що 15.11.2010 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002852330/0 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 167824,0 грн. та визначено податкові зобов'язання у сумі 48802,50 грн. За наслідками розгляду первинної скарги позивача, зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін (рішення № 12132/10/25-016 від 30.12.2010 р.), в результаті чого прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002852330/1 від 11.01.2011р. Не погоджуючись із рішенням, прийнятим Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова за результатами розгляду первинної скарги, ТОВ фірма "Харківагроснаб" у встановленому Законом порядку звернулося із повторною скаргою до ДПА у Харківській області, яка своїм рішенням № 1365/10/25-103 від 04.04.2011р. за результатами розгляду повторної скарги ДПА у Харківській області залишило вказану скаргу без задоволення.
Зазначені податкові повідомлення - рішення позивач вважає незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси.
При цьому позивач зазначає, що їх прийнято податковим органом на підставі акту про результати виїзної планової перевірки № 2996/23-304/25190036 від 01.11.2010 р., згідно висновків якого встановлено завищення задекларованої суми податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ "Едан-Плюс", податкова звітність якого не визнана ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова як податкова декларація, що, нібито, свідчить про відсутність об'єкту оподаткування. Такі висновки відповідача позивач вважає необґрунтованими, посилаючись на те, що Закон України «Про податок на додану вартість» та Порядок заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затверджений наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року, не надають право платнику податків не подавати податкову звітність у разі відсутності об'єкту оподаткування в звітному періоді. Отже, декларація має подаватись у будь-якому випадку, факт її неподання тягне застосування фінансових санкцій (при цьому - відповідальність має суб'єктивний характер та не розповсюджується ні на кого, крім платника податків, що допустив порушення), а наявність або відсутність об'єкту оподаткування можливо встановити лише із змісту декларації (її показників).
Чинне законодавство, на думку позивача, не пов'язує наявність або відсутність декларації з наявністю або відсутністю об'єкту оподаткування, а ТОВ "Едан-Плюс" мало намір подати податкову звітність, однак вона не була визнана.
При цьому позивач зауважує, що згідно абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» невизнання декларації пов'язується виключно з порушенням правил її заповнення та не стосується достовірності та повноти зазначених в ній показників. Таким чином, невизнання податкової звітності ТОВ "Едан-Плюс" не може свідчити про відсутність об'єкту оподаткування.
Неправомірними також позивач вважає висновки відповідача про нікчемність угоди, укладеної між ТОВ фірмою «Харківагроснаб» та ТОВ "Едан-Плюс" як такої, суперечить актам цивільного законодавства або моральним засадам суспільства.
Відповідач до суду письмових заперечень проти позову не надав.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважаючи його безпідставним, а оскаржувані в даній справі податкове повідомлення - рішення відповідача цілком законним та обґрунтованим.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити, керуючись при цьому наступним.
Так, судом встановлено, що фахівцем ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ фірми "Харківагроснаб" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 року (акт перевірки від 01.11.2010 року № 2996/23-304/25190036). Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді з 01.07.2009 по 30.06.2010 року ТОВ фірма "Харківагроснаб" включило до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 2205528,0 грн. на підставі отриманих податкових накладних від ТОВ "Едан плюс".
Відповідно до бази даних Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів були встановлені розбіжності між задекларованим ТОВ фірмою "Харківагроснаб" податковим кредитом та задекларованими ТОВ "Едан плюс" податковими зобов'язаннями на суму 2205528,0 грн. Згідно з інформацією ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 14.10.10 року №5617/7/07-016, на обліку в якій знаходиться ТОВ „Едан Плюс", податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, червень 2010 року, надані платником до податкової інспекції, не визнані, як податкова звітність. ТОВ «Едан плюс» не надано нових звітних декларацій, уточнюючих розрахунків з виправленням помилок у бік збільшення податкових зобов'язань щодо взаємовідносин з ТОВ фірма «Харківагроснаб». Таким чином, ТОВ «Едан плюс» у періоді з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. виписало на адресу ТОВ фірми «Харківагроснаб» вищезазначені податкові накладні, без декларування відповідних сум податкових зобов'язань, які виникли за рахунок відвантаження ТМЦ у періоді з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. на адресу ТОВ фірми «Харківагроснаб».
На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2010 року № 0002852330/0, згідно якого зменшено ТОВ фірмі "Харківагроснаб" суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 167824,0 грн. та у зв'язку з отриманням платником бюджетного відшкодування у сумі 32535,0 грн. застосовано штрафні санкції у сумі 16267,5 грн.
Рішенням ДПІ у Ленінському районі 30.12.10о. № 12132/10/25-016, прийнятим за результатами розгляду первинної скарги ТОВ фірма "Харківагроснаб", податкове повідомлення-рішення від 15.11.10р. № 0002852330/0 було залишено без змін та прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.01.11р. № 0002852330/1.
При прийнятті зазначених податкових повідомлень-рішень відповідач виходив з того, що за даними інформаційних систем, наявними в ДПІ, встановлено, що основним видом діяльності ТОВ „Едан Плюс" є виробництво нерафінованої олії та жирів. В додатках К-1 до декларацій з податку на прибуток за ІІІ-IV квартали 2009 року та І-ІІ квартали 2010 року амортизаційні відрахування не декларувались, що свідчить про відсутність основних фондів у підприємства.
Згідно з розрахунками комунального податку за ІІІ-IV квартали 2009 року та І-ІІ квартали 2010 року чисельність працюючих на підприємстві складає 1 особа (директор), в зв'язку з чим відповідач зробив висновок про те, що підприємство ТОВ „Едан Плюс" не мало достатньої кількості трудових ресурсів при значних обсягах товарообігу для здійснення фінансово-господарської діяльності.
З 23.12.2010 р. була розпочата ліквідація ТОВ "Едан Плюс" та анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, а 04.01.2011 р. Господарським судом Харківської області ТОВ "Едан Плюс" визнано банкрутом та скасовано його державну реєстрацію.
Крім цього, актом ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 21.09.2010 року № 4231/23-104/36032757 перевірки ТОВ «Едан Плюс" було встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Едан плюс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». ТОВ "Едан Плюс" за період з 29.08.08р. по 30.06.10р. не надавались первинні документи, які б підтверджували придбання та продаж товарів (робіт, послуг).
В зв'язку із встановленими обставинами відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем п.3 ст.5, ст.7 Господарського Кодексу України, п.2 ст.З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податкові зобов'язання всього на 27 774 974 грн., а також порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1, пп.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого неправомірно завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього у сумі 27572435,0 грн.
Також на підставі зазначеного вище акту перевірки відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Едан плюс", і як наслідок, не спричиняють реального настання правових наслідків, та визнано нікчемність вчинених ТОВ «Едан Плюс" правочинів з контрагентами по ланцюгу до „вигодонабувача".
Суд з такими висновками ДПІ у Ленінському районі м. Харкова погоджується та зазначає, що згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих і сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість").
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Відповідно до п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997р. № 165 всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.
Крім того, п. 2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165/97 від 30.05.97 р., встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна є недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж указано в п. 2 даного Порядку (п. 5 Порядку).
Як вбачається судом з матеріалів справи, висновок відповідача про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» є обґрунтованим так само як обґрунтованими є посилання на фіктивний характер укладених між позивачем та ТОВ «Едан плюс» угод, на підставі податкових накладних за якими в подальшому позивачем було сформовано податковий кредит. Доводи позовної заяви не спростовують висновків відповідача про те, що кількість працюючих на підприємстві ТОВ «Едан плюс», його виробничі потужності та матеріально-технічне оснащення не надавали йому можливість реального виконання угод, укладених з позивачем. Крім того, оглянуті в судовому засіданні копії зазначених угод надають змогу зробити висновок про те, що в якості керівника ТОВ «Едан плюс» їх підписано іншою особою, підпис якої візуально не співпадає із зразком підпису керівника ТОВ «Едан плюс».
Також суд звертає увагу на те, що частина наданих податкових накладних підписана Зимин Е.А., а відповідно акту перевірки ТОВ «Едан Плюс» від 21.09.2010р. загальна чисельність працюючих на підприємстві складає 1 особу, а саме директор - Лавренков В.В.
В зв'язку з наведеним суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Згідно з ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимоги щодо реального настання правових наслідків є підставою недійсності правочину.
Відповідно до ч.2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом - нікчемний правочин. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підприємство позивача зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 12.01.1998р. відповідно наданого витягу з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців, відповідно довідки за формою №4-ОПП взято на облік ДПІ у Ленінському районі м. Харкова 16.01.1998р. та на час виникнення спірних правовідносин мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.06.1998р.
Виходячи з системного аналізу договорів поставки, які укладені між підприємством позивача та ТОВ «Едан Плюс», суд звертає увагу на те, що одна з підстав та умов поставки та отримання товару є підписання товарної накладної при отриманні товару. Однак в матеріалах справи відсутні зазначені товарні накладні.
Також позивачем до матеріалів справи не надані документи, що підтверджують якість та відповідність поставлених товарів, не вказано в якій упаковці або тарі товар поставлений і чи були до цієї упаковки претензії щодо її відповідності для даної групи товарів і яких саме, чи є вона поворотною або її вартість входила в ціну товару відповідно 5 пункту договорів.
Крім того, позивачем не надано сертифікатів якості поставленого товару та відповідність товару якості ТУ на продукцію або стандартам підприємства-виробника.
Отже, в даній справі судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Едан плюс» мали місце взаємовідносини щодо придбання позивачем товару (обладнання та запчастин), які, не носили реальний характер. Переконливих доказів використання товару, придбаного позивачем у ТОВ «Едан плюс», у власній господарській діяльності, суду також не надано.
Враховуючи наведене суд зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, перевіривши відповідно до вимог зазначеної норми рішення відповідача, що оскаржуються в даній справі, судом встановлено, що їх прийнято з урахуванням вимог ст. 6 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Зокрема, приписами ст. 2, ст. 10 та ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", чинними на момент проведення перевірки, на державні податкові інспекції покладено завдання та функції контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів, перевірки достовірності документів, пов'язаних з обчисленням податків, які реалізуються шляхом проведення документальних невиїзних, планових та позапланових виїзних перевірок.
Приймаючи рішення за результатами проведеної перевірки відповідач правильно встановив дійсні обставини справи, вірно застосувавши норми законодавства відповідно до виявленого порушення податкового законодавства.
Таким чином у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення відповідача № 0002852330/0 від 15.11.2010р. та податкового повідомлення-рішення № 0002852330/1 від 11.01.2011р., прийнятого за результатами адміністративного оскарження.
На підставі викладеного, Закону України «Про податок на додану вартість» та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення або, в разі оголошення у судовому засіданні вступної та резолютивної частини -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. В разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 17 червня 2011 року.
Головуючий - Суддя Д.В. Бездітко